79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" лютого 2017 р. Справа № 907/572/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого - судді - О.Л. Мирутенко
суддів - C.М. Бойко
- Т.Б. Бонк
Розглядаючи апеляційну скаргу Свалявської міської ради
на рішення господарського суду Закарпатської області від 24.11.2016 року.
у справі № 907/572/16
за позовом: Свалявської міської ради
до: ФОП ОСОБА_2
про: стягнення збитків у розмірі 26140,95 грн. як упущеної вигоди за користування земельною ділянкою
За участю представників :
від позивача - Бомбушкар Е.С. - представник (довіреність №112/02-9 від 23.01.2017р.)
від відповідача - не з'явився.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.11.2016р., суддя Пригара Л.І., у задоволенні позову Свалявської міської ради було відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.
З даним рішенням не погодився позивач - Свалявська міська рада і оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Розгляд справи відкладався.
Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2017р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 24.11.2016р. у справі №907/572/16 - без змін, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Свалявської міської ради №128 від 19.04.2016 року створено та затверджено склад постійно діючої комісії з визначення та відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок порушення земельного законодавства.
28.04.2016 року даною комісією було складено Акт №15, у якому зазначено, що гр. ОСОБА_2 фактично використовує земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0562 га без оформлення правовстановлюючих документів та внесення орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою за період з 18.05.2015 року по 01.05.2016 року, чим завдала збитків міському бюджету у розмірі 26 140 грн. 95 коп.
Рішенням виконавчого комітету Свалявської міської ради №152 від 02.06.2016 року "Про затвердження Акта комісії" затверджено Акт комісії №15 від 28.04.2016 року та вирішено звернутися до суду із позовом щодо відшкодування збитків, завданих Свалявській міській раді за фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів в період з 29.01.2014 року по 01.05.2016 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач зазначив, що нормативна грошова оцінка 1 кв.м. спірної земельної ділянки відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.04.2016 року складає 278 780 грн. 10 коп. За таких обставин, ФОП ОСОБА_2 фактично використовує земельну ділянку, загальною площею 0,0562 га, загальна нормативно-грошова оцінка якої становить 278 780 грн. 10 коп.
Листом від 08.06.2016 року №870/02-9 громадянку ОСОБА_2 було повідомлено про необхідність відшкодування суми нарахованих збитків у розмірі 26 140 грн. 95 коп., проте відповідач у встановлений строк не сплатив збитки, визначені актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Враховуючи положення ст. 22, ч. 4 ст. 623, ст. 1166 Цивільного кодексу України позивач просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 26 140 грн. 95 коп. При цьому, стверджував про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, про що свідчить відсутність намірів відповідача належним чином оформити спірну земельну ділянку, що надає можливість відповідачу ухилятись від сплати орендної плати за землю.
Частиною 1 статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, в тому числі, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Нормами ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено обов'язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Частиною другою ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі (ч. 1 ст. 225, ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України).
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме:
- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи;
- шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків;
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;
- вини особи, яка заподіяла шкоду.
У разі відсутності хоча б одного з елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Враховуючи вищенаведене, право на відшкодування збитків виникає, по-перше, тільки у разі наявності всіх складових правопорушення, по-друге, тільки у разі реального понесення збитків, або наявністю упущеної вигоди, що повинно підтверджуватись належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Статтею 156 Земельного кодексу України визначено перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Згідно п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Нормами ст. 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.
Як вбачається із матеріалів справи, гр. ОСОБА_2 є власником об'єкту нерухомості (ресторану "ІНФОРМАЦІЯ_1"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Право власності зареєстроване у встановленому законодавством порядку у 2015 році.
Положеннями ст. 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-253цс16 від 13.04.2016 року встановлено, що зазначені норми (ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України) закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. При цьому при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.
Для застосування деліктної відповідальності як виду цивільно-правової відповідальності необхідною є наявність відповідних умов: а) завданої шкоди; б) протиправності у поведінці заподіювача шкоди; в) причинного зв'язку між першими двома елементами; г) вини заподіювача шкоди, тобто наявність чотирискладової правопорушення.
Матеріалами справи встановлено, що підставою для звернення до суду з даним позовом, є відсутність оформленого між сторонами договору оренди землі та неналежна оплата в період 2015-2016 років за користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомості, набутим у власність відповідачем.
Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендодавцями земельних ділянок у відповідності до ст. 93 Земельного кодексу України, є їх власники або уповноважені ними особи.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України (ст. 16 Закону України "Про оренду землі").
Орендна плата є договірною величиною. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної (п. 288.1 Податкового кодексу України).
Однак, матеріали справи не містять жодного прийнятого позивачем - Свалявською міською радою відповідного рішення щодо надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки на умовах оренди; затвердження такого проекту, а також рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки ФОП ОСОБА_2
Саме на орендодавця (позивача), як зацікавленої особи в надходженні коштів до місцевого бюджету та маючи всі вихідні дані щодо земельної ділянки як сформованого об'єкта та Типовий договір оренди землі, закріплений на законодавчому рівні, покладається обов'язок за плату передати орендареві земельну ділянку.
Разом з тим, проект договору оренди землі підготовлений з боку орендодавця - ради не був; належні докази направлення проекту на адресу користувача - відповідача суду не надані, як і докази врегулювання в судовому порядку питання укладення договірних відносин щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Судами обох інстанцій встановлено, що з метою оформлення права користування на спірну земельну ділянку, відповідач ще до виникнення даного спору звертався до Свалявської міської ради з відповідною заявою, але позитивного рішення не отримав. Зазначене підтверджується наявним у матеріалах справи листом Свалявської міської ради(а.с.72). Враховуючи те, що відповідно до чинного законодавства України Свалявська міська рада є єдиним органом, який здійснює розпорядження землями комунальної власності у межах міста, відсутні підстави вважати, що саме з вини ФОП ОСОБА_2 не відбувається оформлення права користуванням земельною ділянкою за відповідачем.
Крім того, поданий позивачем розмір збитків, що складає ціну позову, не є обґрунтованим, оскільки визначений без врахування сплати в порядку п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України податку за спірну земельну ділянку землекористувачем земельної ділянки відповідно до Державного акту - Свалявською райспоживспілкою, що підтверджується долученими до матеріалів справи податковими деклараціями з плати за землю (а.с.64-66). Тобто попередній користувач земельної ділянки - Свалявська райспоживспілка протягом 2015-2016р.р. сплачувала земельний податок за земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1.
Частиною 2 ст. 157 Земельного кодексу України визначено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" було затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі - Порядок).
Відповідно до частини 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Частина 2 Порядку закріплює, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.
Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.
Відповідно до частини 3 Порядку відшкодуванню підлягають: інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Разом з тим, висновки та розрахунки, які складені відповідною комісією, визначеною згідно рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради не можуть бути визнані належними та допустимим доказами, оскільки зазначена комісія створена поза межами компетенції Свалявської міської ради.
Крім того, при пред'явлені вимоги про відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди), особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно, для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди, протиправні дії винної особи мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Звертаючись із заявою про стягнення збитків у формі неотриманого доходу, кредитор повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які безспірно підтверджували б його розмір, однак цього позивачем зроблено не було.
Позивач обґрунтовує збитки у вигляді неодержаного доходу, виходячи з розрахунку, основним елементом якого є нормативна грошова оцінка земельної ділянки. При цьому, нормативна грошова оцінка визначена у Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.04.2016 року № 215/86-16.
Разом з тим, ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.
Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", зокрема, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. У матеріалах справи відсутнє відповідне рішення Свалявської міської ради.
Крім того, судами обох інстанцій встановлено, що земельна ділянка під об'єктом нерухомості відповідача на даний час перебуває в постійному користуванні Свалявської райспоживспілки на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЗК № 001929, виданого Свалявською міською радою 04.03.1997р.(а.с.61). Позивач-апелянт не надав суду жодних рішень про вилучення даної земельної ділянки у попереднього землекористувача. При цьому апелянт безпідставно та всупереч чинному законодавству наполягає, що до ФОП ОСОБА_2 автоматично перейшло таке право користування земельною ділянкою, що було і в попереднього землекористувача. Тобто право постійного користування, але при цьому Свалявська міська рада нараховує збиток у вигляді несплаченої орендної плати.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 28.01.2015р. у справі №3-210гс14.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено та не надано суду документальних доказів у підтвердження жодної із чотирьох складових правопорушення з боку відповідача як підстави для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 24.11.2016р. у справі №907/572/16 винесене з дотримання норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
Рішення господарського суду Закарпатської області від 24.11.2016 року у справі №907/572/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Свалявської міської ради - без задоволення.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати в господарський суд Закарпатської області.
Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко
Судді С.М. Бойко
Т.Б. Бонк
«Повний текст ухвали виготовлено 07.02.2017р.»