Кіровоградської області
02 лютого 2017 рокуСправа № 912/4692/16
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Колодій С.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/4692/16
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Кіровоградська область, м. Долинська
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Кіровоградська область, м. Долинська
про стягнення 204 779,86 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_3, посвідчення адвоката №36 від 03.10.2007 р.;
від відповідача - участі не брав.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 204 779,86 грн., з яких: 122 015,77 грн. основний борг, 24 490,52 грн. пеня, 480 000,00 грн. штраф, 2027,84 грн. річних та 8245,73 грн. інфляційні втрати, з покладенням на відповідача судового збору.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем 18.05.2015 було передано відповідачу майно на суму 96 000,00 грн.; відповідач не здійснив оплату переданого товару.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 20.12.2016 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 17.01.2017 о 16 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 17.01.2017 р. розгляд справи відкладено до 02.02.2017 р. 10 год. 00 хв.
Представник позивача у судовому засіданні 02.02.2017 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання не прибув. Ухвали від 20.12.2016 р. та від 17.01.2017 р., направлені відповідачу судом за адресою: АДРЕСА_1, повернулися до суду з відміткою пошти "через не запит".
Згідно пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Копії ухвал суду від 20.12.2016 р. та від 17.01.2017 р. були надіслані на адресу відповідача, вказану у позові. Дана адреса відповідає місцезнаходженню відповідача, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
18.05.2015 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 1, за мовами якого продавець зобов"язується передати у власність Покупцеві майно, зазначене у пункті 1.2 цього Договору, а Покупець зобов"язується прийняти майно і сплатити його вартість у розмірі, в порядку та на умовах зазначених у цьому договорі (далі - Договір, а.с. 12).
Відповідно до пункту 1.2 Договору продавець передає у власність Покупцеві наступне майно: форми для виготовлення єво заборів в кількості 8 шт., вартістю 25600,00 грн., форма для виготовлення стовпа в кількості 2 шт., вартістю 6 000,00 грн., вібростіл, розміром 2100х800мм в кількості 1 шт., вартістю 9 504,00 грн., змішувач для виготовлення пінобетону в кількості 1 шт., вартістю 45000,00 грн., дерев"яні носилки для сушки секцій в кількості 10 шт., вартістю 4 896,00 грн., змішувач для виготовлення бетону в кількості 1 шт., вартістю 5 000,00 грн., всього на суму 96000,00 грн.
Згідно пункту 2.1 Договору за майно Покупець зобов"язаний сплатити Продавцю його вартість всього у розмірі 96 000,00 грн., яка належить до сплати з відстроченням платежів згідно цього Договору.
Так, пунктом 2.2. Договору сторони визначили, що Покупець сплачує Продавцю ціну Договору у готівковій та/або безготівковій формі у таких частинах та строки:
- 48 000,00 грн. не пізніше 01.10.2015 р.;
- 48 000,00 грн. не пізніше 01.10.2016 р.
Згідно пунктів 3.1, 3.2 Договору Продавець передає майно Покупцю у строк протягом 5 календарних днів з дати підписання цього Договору, по місцезнаходженню Продавця. Передача майна від Продавця Покупцю оформлюється актом приймання - передачі майна, який підписується сторонами у двох примірниках по одному для кожної із сторін.
Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що у випадку зростання офіційного курсу долара США до гривні до моменту повного розрахунку за майно порівняно з датою підписання Договору, ціна Договору збільшується пропорційно коефіцієнту такого зростання та розраховується за наступною формулою: S=((А1/А0) х S0 грн.), де S - ціна Договору на дату внесення оплати покупцем, S0 - ціна договору на дату підписання договору, А0 - офіційний курс долара США в гривнях, встановлений НБУ, на момент підписання Договору, А1-офіційний курс долара США в гривнях, встановлений НБУ, на дату внесення оплати Покупцем. У випадку, якщо співвідношення А1/А0 менше одиниці, воно прирівнюється до одиниці.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору купівлі-продажу позивач передав відповідачу товар на загальну суму 96 000 грн.
Факт передачі товару відповідачу на вказану вище суму підтверджується підписаним обома сторонами акту виконаних робіт № 1, який містяться в матеріалах справи (а.с. 13).
Зміст вказаного акту виконаних робіт свідчить, що товар був прийнятий уповноваженим представником відповідача без жодних претензій та зауважень.
Однак, як встановлено судом, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за прийнятий товар у строк, визначений у Договорі не здійснив, чим порушив умови договору.
10.11.2016 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою невідкладно перерахувати на поточний рахунок позивача заборгованість по договору № 1 від 18.05.2015 р. в загальній сумі 206 985,29 грн., у тому числі 118 564,00 грн. основний борг, 20 922,62 грн. пеня, 59 282,00 грн. штраф, 1751,67 грн. річні та 6432,00 грн. інфляційні втрати, яку отримано відповідачем 24.11.2016 р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек (а.с. 14-16).
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 622 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (п.п. 1.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
У статті 533 Цивільного кодексу України зазначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Згідно частини 2 цієї статті якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
У частині 2 статті 632 Цивільного кодексму України обумовлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. № 193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Вплив змін валютних курсів", валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (аналогічна правова позиція викладена у постановах ВСУ у справі №12/149 від 04.07.2011 року, у справі №55/440 від 27.03.2012 року).
Судом встановлено, що відповідач до 01.10.2016 року не розрахувався з позивачем за поставлений товар в сумі 96 000,00 грн.
Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили, що у випадку зростання офіційного курсу долара США до гривні до моменту повного розрахунку за майно порівняно з датою підписання Договору, ціна Договору збільшується пропорційно коефіцієнту такого зростання та розраховується за наступною формулою: S=((А1/А0) х S0 грн.), де S - ціна Договору на дату внесення оплати покупцем, S0 - ціна договору на дату підписання договору, А0 - офіційний курс долара США в гривнях, встановлений НБУ, на момент підписання Договору, А1-офіційний курс долара США в гривнях, встановлений НБУ, на дату внесення оплати Покупцем. У випадку, якщо співвідношення А1/А0 менше одиниці, воно прирівнюється до одиниці.
Згідно пункту 5.2 Договору на момент укладання даного договору офіційний курс гривні до Долара США становить 2069,8242/100.
Оскільки відповідач основний борг в сумі 96 000,00 грн. до 01.10.2016 року не сплатив, позивач прийняв до уваги, що курс долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні станом на 15.12.2016 р. становив 2630,7416 грн. за 100 доларів США.
Таким чином заборгованість за отриманий товар, з урахуванням положень п. 5.2 Договору та зміни офіційного курсу гривні до долара США, на 15.12.2016 року становить 122015,77 грн. (курс долара США (2630.7416)/курс долара США на дату Договору (2069.8242)х96000).
Не проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 24 490,52 грн. пені, 48 000,00 грн. штрафу, 2027,84 грн. річних та 8245,73 грн. інфляційних втрат.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і в статті 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
В силу статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 631 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України)
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 122 015,77 грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.
Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, річних та інфляційних втрат, господарський суд враховує наступне.
Згідно приписів статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно пункту 4.2 Договору, в разі порушення Покупцем термінів невиконаних грошових зобов"язань, передбачених статтею 2 цього Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконання грошових зобов"язань за кожен день прострочення платежу, а також штраф в розмірі 50% від суми простроченого поточного грошового зобов"язання.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
За несвоєчасну оплату покупець сплачує продавцю пеню від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, штраф в розмірі 50% від суми простроченого поточного грошового зобов"язання та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних (п.4.2 договору).
Згідно розрахунку позивача, наведеного у розрахунку розмір пені складає 24 490,52 грн., штрафу - 48000,00 грн., 2027,84 грн. річних (а.с.18).
Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, 50 % штрафу та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства, укладеного договору та підлягають задоволенню.
Щодо нарахування інфляційних втрат в сумі 8245,73 грн. не можна погодитись виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов"язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов"язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Аналіз статті 625 Цивільного кодексу України свідчить про те, що внаслідок знецінення лише грошова одиниця України - гривня підлягає індексації, а іноземна валюта не підлягає.
Індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, що купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті.
Тому, вимоги статті 625 Цивільного кодексу України щодо інфляційних нарахувань можуть бути застосовані лише у випадку прострочення грошового зобов"язання у гривні і не можуть бути застосовані до ціни у гривні, визначеної з урахуванням курсу іноземної валюти на час укладення договору та на день оплати товару.
З огляду на викладене, в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в сумі 8245,73 грн. слід відмовити.
Як визначає стаття 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню часткового в сумі 196534,13 грн., з яких 122 015,77 грн. основний борг, 24 490,52 грн. пеня, 48 000,00 грн. штраф, 2 027,84 грн. 3% річних.
Судові витрати по сплаті судового збору та оплати послуг адвоката покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість в сумі 196 534,13 грн., в тому числі: 122 015,77 грн. основного боргу, 24 490,52 грн. пені, 48 000,00 грн. штрафу, 2 027,84 грн. річних, а також 2 948,01 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 07.02.2017 р.
Суддя С.Б. Колодій