Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"30" січня 2017 р. Справа № 911/3701/16
За позовом Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Приватбанк”
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 10678,56грн
Суддя С.І. Чонгова
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_1 (паспорт).
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Приватбанк” (далі - ПАТ КБ “Приватбанк”) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 В.) про стягнення 10678,56грн, що складається з:
- 1796,65грн заборгованості за кредитом;
- 2764,84грн процентів за період з 01.02.2014 по 19.10.2016;
- 3918,16грн пені за період з 01.05.2013 по 19.10.2016;
- 2198,91грн комісії за період 03.02.2014 по 19.10.2016.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором б/н від 14.03.2013 банківського обслуговування в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісії у строк та у розмірі, встановлені таким договором.
Відповідач у справі - ФОП ОСОБА_1 документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надав, однак в судовому засіданні відповідачем надано пояснення щодо того, що в період за який позивачем нараховано штрафні санкції на кредитну заборгованість він перебував в лавах Національної Гвардії України.
30.01.2017 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, крім того, у вказаному клопотанні позивачем вказано про те, що у нього відсутні підстави для перерахунку заборгованості, оскільки в останнього немає жодних відомостей про те, що відповідач перебував у зоні АТО.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
14.03.2013 ПАТ КБ “Приватбанк” (далі - Банк) та відповідачем (далі - Клієнт) підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та заяву на відкриття рахунку, згідно яких відповідач погодився з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, тарифами банку, які разом із заявами складають договір банківського обслуговування (а.с.16, зворот).
Відповідно до вказаної заяви, відповідач (Клієнт) приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг (далі - Умови), тарифах відповідача - договорі банківського обслуговування у цілому.
При цьому, у заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 14.03.2013 сторони погодили, що відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до договору, так і шляхом обміну інформацією/погодження з банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.pb.ua чи інший інтернет-/SMS-ресурс, вказаний банком).
Згідно з п. 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до “Умов та правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом “першого” підпису; підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. При цьому, як визначено відповідною нормою, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Отже, підписавши заяву приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах, що фактично складають договір банківського обслуговування в цілому.
Таким чином, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Згідно заяви від 14.03.2013 відповідачу відкрито поточний рахунок №26007053120765.
Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - “Кредит”) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - “Ліміт”); про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Як визначено відповідним пунктом, Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку.
Як визначено п. 3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.
Згідно з п. 3.2.1.1.5. Умов, кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку.
Пунктом 3.2.1.1.6 Умов передбачено, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку; підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).
Згідно п. 3.2.1.1.7 Умов, ліміт може бути збілшений банком на суму в межах 10% від розміру ліміту на оплату страхових платежів у випадках і в порядку, передбачених п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.2.14, і на суму в межах 5% від розміру ліміту + 1000,00грн - на сплату судових витрат, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.16, 3.2.1.2.3.15, 3.2.1.5.8.
Відповідно до умов договору, який укладений шляхом подання та підписання заяви, відповідачу встановлено кредитний ліміт на його поточний рахунок у національній валюті у сумі 3000грн, що підтверджується довідкою вих. № 08.7.0.0.0/161021082750 від 21.10.2016 про розмір встановлених кредитних лімітів (а.с.32)
Пунктом 3.2.1.1.8 Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до “Умов і правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, чи у будь-якій іншій формі - “Угода”). При належному виконанні Клієнтом зобов'язань, передбачених “Умовами та правилами надання банківських послуг”, за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк.
Як встановлено судом, відповідно до вказаних умов, до яких приєднався відповідач, підписавши заяву від 14.03.2013, позивачем протягом періоду дії договору надавались кредитні кошти шляхом дебетування поточного рахунку, що підтверджується випискою з рахунку №26007053120765.
Відповідно до п. 3.2.1.4.1 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).
Згідно з п. 3.2.1.4.1.1 Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - “період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню ”), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
У випадку не обнуління дебетового сальдо в одну з дат періоду, у якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, у якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки у розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.2.1.4.1.2 Умов, що діяли після 31.03.2014), а починаючи з 91 дня після закінчення періоду, у який сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, відсотки нараховуються за ставкою - 56% (п. 3.2.1.4.1.2 Умов, що діяли після 31.03.2014).
При цьому, до 31.03.2014, як вбачається з тарифів, що розміщенні на офіційному веб-сайті позивача, при необнуленні дебетового сальдо в одну із дат, у якому дебетове сальдо підлягало обнулінню протягом 90 днів з останньої дати періоду, у якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти у розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, у якому дебетове сальдо підлягало обнулінню.
А у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, у який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними; при порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (затверджені наказом та введені в дію з 10.02.2011).
Під “непогашенням кредиту” мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов).
Як визначено Умовами, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році; розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом; день повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.2.1.4.9 Умов).
Відповідно до п. 3.2.1.4.4 Умов, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до пп. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідач, в порушення умов договору банківського обслуговування від 14.03.2013, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом та комісії не виконував, хоча строк їх виконання настав, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Як встановлено під час розгляду справи, відповідач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування від 14.03.2013 перед ПАТ КБ “Приватбанк” у повному обсязі не виконував, проте, суд зазначає, що позивачем не враховано під час розгляду справи проходження відповідачем у даній справі військової служби в лавах Національної гвардії України у період з 04.04.2014 по 24.03.2015, що підтверджується, зокрема, витягом з наказу від 24.03.2015 №57, довідкою №245 від 08.04.2014, копії військового квитка та випискою №4628 від 22.05.2014.
У відповідності до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Позивачем заяви про перерахунок зменшення розміру позовних вимог у даній справі не подавались.
Так, за розрахунком суду, здійсненим з урахуванням того, що відповідач у даній справі в період з 04.04.2014 по 24.03.2015 проходив військову службу і нарахування відсотків за кредитом, комісії та пені не мало нараховуватись, заборгованість відповідача за кредитом складає 1796,65грн, процентами за користування кредитом у сумі 1781,06грн, комісією за користування кредитом (винагорода банку) у сумі 415,08грн.
В частині стягнення 983,78грн процентів за кредитом, 1783,83 комісії за користування кредитом (винагорода банку) в задоволені позову суд відмовляє, оскільки вказані нарахування здійсненні позивачем за період проходження відповідачем військової служби в лавах Національної гвардії України.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3918,16грн пені, нарахованої на заборгованість за кредитом, процентами за користування кредитом та комісією за загальний період з 01.05.2013 по 19.10.2016.
В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Пунктом 3.2.1.5.1 Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пп. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої пп. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 3.2.1.5.4 Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Отже, Умовами, до яких приєднався відповідач, підписавши заяву, змінено загальне правило, визначене ч.6 ст.232 ГК України, щодо припинення нарахування пені через шість місяців, що відповідає чинному законодавству, зокрема, відповідній нормі, яка встановлює можливість змінити загальне правило, шляхом визначення інших умов договором.
Проте, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд не вважає його правильним, оскільки нарахування пені здійснено позивачем також в період проходження відповідачем у даній справі військової служби в лавах Національної гвардії України, що суперечить вимогам п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», норми якого є спеціальними в даних правовідносинах.
Так, за розрахунком суду, розмір пені, з урахуванням того, що відповідач у даній справі в період з 04.04.2014 по 24.03.2015 проходив військову службу, складає 1338,94грн.
Таким чином, в задоволенні вимог про стягнення 2579,22грн пені, суд відмовляє, з огляду на безпідставність нарахування таких штрафних санкцій, позаяк вони нараховані за період з 04.04.2014 по 24.03.2015, тобто, проходження відповідачем призову на військову службу згідно Указом Президента №303 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію».
Крім того, згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вказана норма кореспондується з загальними нормами, які визначають підстави для такого зменшення.
Так, відповідно до чч.2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічні визначення має ст. 233 ГК України.
У даній справі винятковою обставиною є, на думку суду, є те, що відповідач в період з 04.04.2014 по 24.03.2015 проходив військову службу в лавах Національної гвардії України, та в т.ч. перебував на лікуванні у шпиталі, потребує значних фінансових витрат на реабілітацію та поновлення підприємницької діяльності, сума пені є значною у співвідношенні до заборгованості відповідача, крім того, судом враховано, що в період проходження військової служби відповідач був позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність та відповідно отримувати від неї прибуток,, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 1,00грн.
При цьому, враховуючи зменшення розміру штрафних санкцій, у задоволенні вимог про стягнення 1337,94грн пені, суд відмовляє
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 688,03грн.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк “Приватбанк” заборгованість за договором б/н від 14.03.2013 у сумі 3993,79грн (з яких: 1796,65грн заборгованість за кредитом, 1781,06грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 1,00грн пеня, 415,08грн заборгованість по комісії за користування кредитом), а також 688,03грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. В задоволенні вимог про стягнення 983,78грн процентів за кредитом, 1783,83 комісії за користування кредитом (винагорода банку) та 3917,16грн пені відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 06.02.2017.
Суддя С.І. Чонгова