ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.01.2017Справа №910/21727/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поряд. ОК. Управління та експлуатація нерухомості»
про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов'язання
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: Никеруй Т.М., за довіреністю;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поряд. ОК. Управління та експлуатація нерухомості» (далі - відповідач) про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2016 було порушено провадження у справі № 910/21727/16, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.12.2016.
Судове засідання 21.12.2016 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2016 розгляд справи було призначено на 25.01.2017.
17.01.2017 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано додаткові документи.
У судове засідання 25.01.2017 представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 25.01.2017 не з'явився.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
30.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поряд. ОК. Управління та експлуатація нерухомості» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2398/15-ТЕ-41 (далі - Договір).
Згідно п. 1.1 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз Україна» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 690,0 тис. куб. м.
У подальшому Додатковими угодами були внесені до Договору зміни, зокрема, пункт 5.2 у редакції Додаткової угоди № 3 від 15.10.2015 викладено у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 770,74 грн без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10 грн, крім того ПДВ - 20% - 137,82 грн, всього з ПДВ - 826,92 грн. В структурі тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, затвердженого постановою НКРЕКП, враховано вартість газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби газорозподільного підприємства. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 495,25 грн, крім того ПДВ - 20% - 499 грн, всього з ПДВ - 2 994,30 грн».
У відповідності до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені посилання на номер договору є обов'язковим. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання п. 6.1 цього Договору (п. 6.3 Договору).
Відповідно до розділу 11 Договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем на виконання вищезазначених умов Договору поставлено відповідачу протягом січня-грудня 2015 природний газ обсягом 463,929 тис. куб. м на загальну суму 998 903,76 грн, що підтверджується копіями наявних у матеріалах справи актів приймання - передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 125 833,75 грн, від 28.02.2015 на суму 98 145,48 грн, від 31.03.2015 на суму 79 207,90 грн, від 30.04.2015 на суму 65 275,74 грн, від 31.05.2015 на суму 33 835,59 грн, від 30.06.2015 на суму 27 909,88 грн, від 31.07.2015 на суму 24 253,84 грн, від 31.08.2015 на суму 24 029,26 грн, від 30.09.2015 на суму 28 370,99 грн, від 31.10.2015 на суму 108 890,71 грн, від 30.11.2015 на суму 163 042,62 грн, від 31.12.2015 на суму 220 108,00 грн.
Позивач зазначає суду про те, що оскільки відповідачем умови Договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу не виконані, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на суми прострочених оплат.
З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку позивача вбачається, що відповідач здійснював оплату отриманого природного газу несвоєчасно, чим порушив умови Договору та права позивача.
Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
З огляду на вищенаведене, додані позивачем до позовної заяви банківські виписки є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами, в розумінні статей 33, 34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Згідно з п. 1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Відповідно до п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідачем не доведено суду факту належного (вчасного) виконання грошового зобов'язання за Договором.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.
Здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позивач вірно розрахував зазначені показники, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 1 036,44 грн та інфляційні втрати в сумі 30 180,23 грн.
Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 17 317,97 грн.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Здійснивши перерахунок пені, заявленої позивачем до стягнення, суд дійшов до висновку про те, що позивачем був вірно розрахований зазначений показник, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 17 317,97 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, у загальному розмірі 48 534,64 грн, підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поряд. ОК. Управління та експлуатація нерухомості» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 59; ідентифікаційний код: 32244592) на користь на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код: 20077720) пеню в розмірі 17 317 (сімнадцять тисяч триста сімнадцять) грн 97 коп., 3% річних в розмірі 1 036 (одна тисяча тридцять шість) грн 44 коп., інфляційні втрати в розмірі 30 180 (тридцять тисяч сто вісімдесят) грн 23 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.
Повне рішення складено 07.02.2017.
Суддя О.В. Нечай