ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.01.2017Справа №910/22363/16
За позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" -
Державного підприємства "Укроборонсервіс"
до Державного підприємства "Севастопольське авіаційне підприємство"
про стягнення 14 346 359,91 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Моргун І.Ю. (довіреність)
Могильна Я.Я. (довіреність)
від відповідача: не з'явився
Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Севастопольське авіаційне підприємство" (відповідач) 14 346 359,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором комісії №Д29-3.1.1/511 від 02.08.2012 в частині сплати позивачу коштів, перерахованих постачальнику у сумі 6172194,60 грн., комісійної плати за виконання договору комісії у сумі 720089,38 грн. та витрат комісіонера у сумі 29218,64 грн. Також, за порушення грошових зобов'язань позивачем нараховані 3% річних у сумі 748781,60 грн. та інфляційні втрати у сумі 6676075,69 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 порушено провадження по справі № 910/22363/16 та призначено її до розгляду на 27.12.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2016 розгляд справи №910/22363/16 на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 31.01.2017.
20.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення щодо витрат комісіонера та заявлених до стягнення сум. Також позивачем подано витребувані судом документи.
Представники позивача в судовому засіданні 31.01.2017 надали суду документи по справі, надали пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 31.01.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.
Статтею 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Відповідно до п. 5 листа Вищого господарського суду від 05.06.2014 №01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14).
Відповідно до підпункту 4 пункту 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14) за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.
Інформацію про час та місце засідання було розміщено на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) (до матеріалів справи долучено роздруківку із сайту).
За таких обставин, відповідач був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 31.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
02.08.2012 між Державним підприємством "Севастопольське авіаційне підприємство" (комітент, відповідач) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним підприємством "Укроборонсервіс" (комісіонер, позивач) був укладений договір комісії №Д29-3.1.1/511 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату вчинити правочин з закупівлі на зовнішньому ринку для комітента комплекту лопатей несучого гвинта та головного редуктора ВР-252 (надалі - вироби) від свого імені і за рахунок комітента.
Пунктами 1.2. - 1.4.2. договору сторони погодили, що виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає зовнішньоекономічну угоду (надалі - контракт) з третьою особою (надалі - постачальник); кінцеве використання - комплектація вертольоту Ка-27ПЧ (зав. №5235001023301) при виконанні ремонту на підприємстві комітента (для потреб Міністерства оборони України); виробник: завод - виробник лопатей несучого гвинта - завод Тимертау, Татарстан (Російська Федерація); капітальний ремонт головного редуктора ВР-252 буде проводитись на заводі-виробнику або на сертифікованому авіаремонтному підприємстві Російської Федерації.
Кількість та номенклатура виробів наводиться у додатку №1 до даного договору (п. 2.1.).
Відповідно до п. 3.1. договору комісіонер у відповідності до даного договору зобов'язується: самостійно здійснити необхідну комерційну роботу, виконати переддоговірну роботу, знайти постачальника виробів, які замовляє комітент та укласти з постачальником контракт (пп. 3.1.1.); організувати закупку виробів на умовах С/Р (м. Севастополь, Україна), згідно ІНКОТЕРМС - 2010, та вжити всіх необхідних заходів для передачі їх комітенту (3.1.2.); передати вироби комітенту, що зазначені у додатку №1 до даного договору в місці передачі згідно п. 4.1. даного договору (3.1.3.); в 30-ти денний термін після виконання доручення комітента представити йому звіт комісіонера, в якому мають бути відображені усі документально підтверджені витрати комісіонера, здійснені за рахунок комітента, та щоквартально, не пізніше 10 числа місяця, що слідує за звітним кварталом (3.1.4.); вжити заходи щодо оформлення дозволу ДСЕКУ на імпорт виробів, які буде поставляти постачальник (пп. 3.1.5.); оглянути вироби, що передаються постачальником, перевірити у присутності комітента та постачальника їх якість та комплектність шляхом звіряння маркування та кількості виробів наданим постачальником документам. Прийняти у постачальника та передати комітенту вироби, призначені для комісії, та вжити всіх необхідних заходів для їх збереження від втрати, недостачі або пошкодження (3.1.6.); у випадку непередбачених обставин, що перешкоджають укладенню угод на умовах комітента, повідомити про це комітента (пп. 3.1.7.).
Згідно із пп. 3.2.6. п. 3.2. договору, комітент зобов'язаний сплатити комісіонеру комісійну плату на умовах, визначених розділом 5 даного договору.
Відповідно до п. 4.1. договору, передача виробів здійснюється в місці передачі (ДП, "Севастопольське авіаційне підприємство", м. Севастополь, Україна) двома партіями, після виконання комітентом митного оформлення виробів.
Комісіонер здійснить передачу першої партії виробів (п. 1 та п. 2 додатку №1 до даного договору) комітенту у строк 60 (шістдесят) календарних днів з дати перерахування комісіонером на рахунок постачальника авансового платежу та отримання коштів від комітента (згідно з п.п. 5.3.1. даного договору). У випадку затримки комітентом авансового платежу, строк поставки виробів змінюється на строк, який відповідає строку затримки перерахування авансового платежу комітентом комісіонеру (пп. 4.1.1. п. 4.1.).
Згідно із пп. 4.1.2. п. 4.1. договору, комісіонер здійснить передачу другої партії виробів (п. 3 додатку №1 до даного договору) комітенту у строк 105 (сто п'ять) календарних днів з дати перерахування комісіонером на рахунок постачальника авансового платежу та отримання коштів від комітента (згідно з п.п. 5.3.1. даного договору).
В пункті 1 додатку №1 до договору (Специфікація виробів) сторони погодили, що позивач передає відповідачу вироби в кількості 3 од. (лопаті нижнього несучого гвинта 500 УГ 500.06.7000.00ПС) на суму 240000,00 доларів США. за 3 од.
В пункті 2 додатку №1 до договору (Специфікація виробів) сторони погодили, що позивач передає відповідачу вироби в кількості 3 од. (лопаті нижнього несучого гвинта 500 УГ 500.06.6000.00ПС) на суму 240000,00 доларів США. за 3 од.
В пункті 3 додатку №1 до договору (Специфікація виробів) сторони погодили, що позивач передає відповідачу вироби в кількості 1 од. (головний редуктор ВР-252) на суму 807000,00 доларів США. за 1 од.
Пунктом 4.7. договору сторони погодили, що підписання Акту прийому-передачі виробів є підтвердженням виконання комісіонером зобов'язань за даним договором, в частині, що стосується передачі виробів комітенту.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що ціна виробів за даним договором повинна бути 1287000,00 доларів США та наведена у додатку №1 до даного договору на умовах поставки СІР, згідно ІНКОТЕРМС - 2010.
Погоджена комітентом загальна сума витрат та комісійної плати за цим договором наводиться у додатку №2 до даного договору та складає 98000,00 доларів США (п. 5.2.).
У відповідності до п. 5.3. договору, в забезпечення виконання даного доручення комітент здійснює перерахування коштів комісіонеру у доларах США наступним шляхом:
40% ціни виробів згідно з додатком №1 до даного договору комітент перераховує у доларах США на рахунок комісіонера, в якості авансу, на основі рахунку-фактури комісіонера прямим банківським переказом протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати одержання комітентом рахунку-фактури комісіонера (пп. 5.3.1.);
60% ціни виробів, вказаних у п. 1 та п. 2 додатку №1 до даного договору, комітент перераховує у доларах США на рахунок комісіонера прямим банківським переказом протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі виробів і одержання комітентом рахунку-фактури комісіонера (пп. 5.3.2.);
40% ціни виробу, вказаному у п. 3 додатку №1 до даного договору, комітент перераховує у доларах США на рахунок комісіонера прямим банківським переказом протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами Акту технічної інспекції виробу і одержання комітентом рахунку-фактури комісіонера (пп. 5.3.3.);
20% ціни виробу, вказаному у п. 3 додатку №1 до даного договору, комітент перераховує у доларах США на рахунок комісіонера прямим банківським переказом протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі виробу і одержання комітентом рахунку-фактури комісіонера (пп. 5.3.4.).
Відповідно до п. 5.4. договору, після повного виконання доручення комітента комісіонер нараховує комісійну плату у розмірі 7% від вартості виробів з одночасним складанням Акту на комісійну плату (додаток №8 до даного договору). Комітент протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання вищезазначеного акту перераховує кошти у національній валюті на банківський рахунок комісіонера. Датою нарахування комісійної винагороди є дата підписання Акту на комісійну плату.
Комітент з дати надання остаточного звіту комісіонера оплачує витрати комісіонера на підставі рахунку-фактури комісіонера шляхом прямого банківського переказу грошових коштів протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати одержання комітентом рахунку-фактури комісіонера (п. 5.5.).
В пункті 5.6. договору сторони передбачили, що всі витрати комісіонера відображаються в його звіті, який складається та подається комітенту в письмовій формі з дотриманням режиму конфіденційності, у строк згідно з п.п. 3.1.4 даного договору.
В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду №2/Д/У29-3.1.1/864 від 28.11.2012, згідно із якою сторони домовилися нумерацію пункту 5.3.3. змінити на 5.3.2., а пункту 5.3.4. на 5.3.3. вирішили доповнити розділ 5 пунктом 5.9., згідно із яким комітент доручає комісіонеру з власних обігових коштів провести розрахунки з постачальником за 60% ціни виробів, вказаних у п.1 та п.2 Додатку №1 до даного договору комісії, що становить 288 000,00 доларів США. Також даною додатковою угодою сторони домовилися доповнити розділ 5 договору пунктом 5.10, відповідно до якого комітент зобов'язується відшкодувати комісіонеру грошові кошти у національній валюті у розмірі згідно п. 5.9. договору комісії за курсом Національного Банку України на дату здійснення платежів постачальнику протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дати здійснення відповідного платежу.
Відповідно до Додаткової угоди №3/Д/У29-3.1.1/1014 від 28.12.2012 сторони вирішили нумерацію пункту 5.3.3. змінити на 5.3.2. та домовилися доповнити розділ 5 договору пунктом 5.11. наступного змісту: "5.11. комітент доручає комісіонеру з власних обігових коштів провести розрахунки з постачальником за 40% ціни виробу, вказаному у п. 3 додатку №1 до даного договору комісії, що становить 322 800,00 доларів США.". Також вказаною додатковою угодою сторони вирішили доповнити розділ 5 договору пунктом 5.12. відповідно до якого, комітент зобов'язується відшкодувати комісіонеру грошові кошти у національній валюті у розмірі згідно п. 5.11. договору комісії за курсом Національного Банку України на дату здійснення платежів постачальнику протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дати здійснення відповідного платежу.
Додатковою угодою №4/Д/У29-3.1.1/291 від 20.05.2013 сторони домовилися виключити підпункт 5.3.2. розділу 5 договору комісії, та вирішили доповнити розділ 5 договору пунктом 5.13. згідно із яким комітент доручає комісіонеру з власних обігових коштів провести розрахунки з постачальником за 20% ціни виробу, вказаному у п. 3 додатку №1 до даного договору комісії, що становить 161 400,00 доларів США. Відповідно даної угоди сторони домовилися доповнити розділ 5 договору комісії пунктом 5.14., згідно із яким комітент зобов'язується відшкодувати комісіонеру грошові кошти у національній валюті у розмірі згідно п. 5.13. договору комісії за курсом Національного Банку України на дату здійснення платежів постачальнику протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дати здійснення відповідного платежу.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.2.).
Як вбачається із матеріалів справи, згідно із меморіальним ордером №19639 від 12.09.2012 позивачу перераховано грошові кошти у сумі 514800,00 доларів США, які в подальшому були перераховані позивачем постачальнику за контрактом №К29- 3.1.1/163 від 03.08.2012, що підтверджується платіжним дорученням №351 від 28.09.2012.
Згідно із платіжним дорученням №440 від 30.11.2012 позивач перерахував постачальнику за контрактом №К29-3.1.1/163 від 03.08.2012 кошти у сумі 288000,00 доларів США.
Грошові кошти у сумі 161400,00 доларів США були перераховані позивачем постачальнику за контрактом №К29-3.1.1/163 від 03.08.2012 відповідно до платіжного доручення №165 від 30.05.2013.
Відповідно до платіжного доручення №53 від 25.02.2013 позивач перерахував постачальнику за контрактом №К29-3.1.1/163 від 03.08.2012 кошти у сумі 322800,00 доларів США.
Між позивачем та відповідачем були підписані наступні Звіти комісіонера: №1 від 31.12.2012, №2 від 31.03.2013, №3 від 30.09.2013, №4 від 31.12.2013, №5 від 31.03.2014. Згідно із останнім звітом №5 від 31.03.2014, сторонами погоджено, що заборгованість комітента перед комісіонером станом на 31.03.2014 становить 772200,00 доларів США, комісійна плата та витрати комісіонера на виконання доручення, які підлягають відшкодуванню комітентом станом на 31.03.2014 становлять 749308,02 грн.
Також на виконання умов договору, позивач передав відповідачу погоджені сторонами вироби, що підтверджується актами прийому-передачі виробів комітенту від 30.11.2012 та від 26.03.2013.
За розрахунком позивача, сплачена постачальнику сума коштів, що не відшкодована відповідачем за офіційним курсом НБУ становить 6 172 194,60 грн., комісійна плата за виконання договору комісії за офіційним курсом НБУ - 720089,38 грн. та витрати комісіонера - 29218,64 грн.
За порушення грошових зобов'язань, на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховані 3% річних у сумі 748781,60 грн. та інфляційні втрати у сумі 6676075,69 грн., нараховані за періоди з 25.12.2012 по 15.11.2016, з 22.03.2013 по 15.11.2016, з 25.06.2013 по 15.11.2016, з 20.12.2013 по 15.11.2016, з 08.04.2014 по 15.11.2016.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом між позивачем та відповідачем укладено договір комісії №Д29-3.1.1/511 від 02.08.2012, згідно із яким позивач зобов'язався за дорученням відповідача за плату вчинити правочин з закупівлі на зовнішньому ринку для комітента комплекту лопатей несучого гвинта та головного редуктора ВР-252 від свого імені і за рахунок комітента.
Стаття 1011 Цивільного кодексу України визначає, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 1012 Цивільного кодексу України, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Відповідно до ч. 1 ст. 1014 Цивільного кодексу України, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору комісії №Д29-3.1.1/511 від 02.08.2012, позивачем було укладено контракт №29-3.1.1./163 від 03.08.2012 з ТОВ "Нижегородське Авіаційне Товариство" (постачальник), в відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання передати позивачу лопаті несучого гвинта та головний редуктор ВР-252.
Позивач на виконання взятих зобов'язань здійснив на користь постачальника оплату обумовлених контрактом виробів.
Так, платіжним дорученням №351 від 28.09.2012 позивач перерахував постачальнику грошові кошти у сумі 514800,00 доларів США, які попередньо були перераховані відповідачем.
Платіжним дорученням №440 від 30.11.2012 позивач перерахував постачальнику кошти у сумі 288000,00 доларів США.
Платіжним дорученням №165 від 30.05.2013 позивач перерахував постачальнику кошти у сумі 161400,00 доларів США.
Також відповідно до платіжного доручення №53 від 25.02.2013 позивач перерахував постачальнику кошти у сумі 322800,00 доларів США.
Факт перерахування позивачем постачальнику за контрактом №29-3.1.1./163 від 03.08.2012 оплати за поставлені вироби на загальну суму 1287000,00 грн. підтверджується вказаними вище платіжними дорученнями, банківськими виписками та довідкою ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" від 20.01.2017 №153-00/225.
Згідно із актами прийому-передачі виробів комітенту від 30.11.2012 та від 26.03.2013 позивач передав, а відповідач прийняв погоджені сторонами вироби (лопаті несучого гвинта та головний редуктор ВР-252).
У відповідності умов договору комісії між сторонами підписано Звіти комісіонера:
№1 від 31.12.2012 згідно із яким заборгованість комітента перед комісіонером станом на 31.12.2012 становить 288000,00 доларів США, витрати комісіонера на виконання доручення, які підлягають відшкодуванню комітентом станом на 31.12.2012 становлять 16734,05 грн.;
№2 від 31.03.2013 згідно із яким заборгованість комітента перед комісіонером станом на 31.03.2013 становить 610800,00 доларів США, витрати комісіонера на виконання доручення, які підлягають відшкодуванню комітентом станом на 31.03.2013 становлять 26438,81 грн.;
№3 від 30.09.2013 згідно із яким заборгованість комітента перед комісіонером станом на 30.09.2013 становить 772200,00 доларів США, витрати комісіонера на виконання доручення, які підлягають відшкодуванню комітентом станом на 30.09.2013 становлять 28966,64 грн.;
№4 від 31.12.2013 згідно із яким заборгованість комітента перед комісіонером станом на 31.12.2013 становить 772200,00 доларів США, комісійна плата та витрати комісіонера на виконання доручення, які підлягають відшкодуванню комітентом станом на 31.12.2013 становлять 749224,02 грн.
№5 від 31.03.2014 згідно із яким заборгованість комітента перед комісіонером станом на 31.03.2014 становить 772200,00 доларів США, комісійна плата та витрати комісіонера на виконання доручення, які підлягають відшкодуванню комітентом станом на 31.03.2014 становлять 749308,02 грн.
За розрахунком позивача, сплачена постачальнику сума коштів, що не відшкодована відповідачем за офіційним курсом НБУ становить 6 172 194,60 грн. Розрахунок позивача як встановлено судом є арифметично вірним.
На викання п. 5.4. договору між сторонами складено та підписано акт на комісійну плату від 12.12.2013, який підлягав оплаті у строк протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання вищезазначеного акту - до 19.12.2013 включно.
Витрати комісіонера у сумі 29218,64 грн. погоджені сторонами у звітах та підтверджені наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до умов договору витрати комісіонера у сумі 29218,64 грн. підлягали оплаті відповідачем на підставі виставленого рахунку-фактури №5 від 31.03.2014 протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати одержання відповідачем рахунку-фактури - до 07.04.2014 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що факт наявності у відповідача заборгованості у розмірі 6172194,60 грн. - коштів, перерахованих постачальнику, 720089,38 грн. - комісійної плати за виконання договору комісії та 29218,64 грн. - витрат комісіонера належним чином доведений.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки, невиконане відповідачем зобов'язання у сумі 6172194,60 грн. - коштів, перерахованих постачальнику, 720089,38 грн. - комісійної плати за виконання договору комісії та 29218,64 грн. - витрат комісіонера, підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги у цій частині визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судом враховано, що в матеріалах справи наявний лист відповідача вих. 37 від 01.09.2014, в якому відповідач визнає заборгованість перед позивачем у сумі 772200,00 доларів США за договором №Д29-3.1.1/511 від 02.08.2012. Вказаний лист від імені ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" підписав директор підприємства ОСОБА_3
Однак, згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з 21.12.2011 керівником ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" та підписантом є ОСОБА_4. Документи на підтвердження наявності у ОСОБА_3 повноважень на підписання вказаного листа у матеріалах справи відсутні та позивачем не надані до суду.
Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, за порушення грошових зобов'язань, нараховані 3% річних у сумі 748781,60 грн. та інфляційні втрати у сумі 6676075,69 грн., нараховані за періоди з 25.12.2012 по 15.11.2016, з 22.03.2013 по 15.11.2016, з 25.06.2013 по 15.11.2016, з 20.12.2013 по 15.11.2016, з 08.04.2014 по 15.11.2016.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Розрахунки 3% річних у сумі 748781,60 грн. та інфляційних втрат у сумі 6676075,69 грн. є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" до Державного підприємства "Севастопольське авіаційне підприємство" про стягнення 14 346 359,91 грн. повністю.
З приводу розподілу судових витрат за розгляд даної справи, суд зазначає наступне.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2016 судом було відстрочено Дочірньому підприємству Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.
Пунктами 3.3., 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 роз'яснено, що якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення. У разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.
Оскільки, судом було відстрочено позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у даній справі, проте, станом на час прийняття рішення сплата судового збору позивачем не здійснена, то судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" визначено, що станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1378 грн.
Згідно із пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.) та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (206700,00 грн.).
Оскільки, сума заявлених вимог становила 14346359,91 грн., за подання даного позову позивач мав сплатити 206700,00 грн.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Севастопольське авіаційне підприємство" (99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків, 2, код 07705790) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 30/1, код 21552117) 6172194,60 грн. - коштів, перерахованих постачальнику, 720089,38 грн. - комісійної плати за виконання договору комісії, 29218,64 грн. - витрат комісіонера, 748781,60 грн. - 3% річних та 6676075,69 грн. - інфляційних втрат.
Стягнути з Державного підприємства "Севастопольське авіаційне підприємство" (99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків, 2, ідентифікаційний код 07705790) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 206700,00 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2017.
Суддя С.О. Турчин