ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.01.2017Справа №910/17597/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Жулинської О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/17597/16
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ,
до приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Харків,
про стягнення 38 284,32 грн.,
за участю представників:
позивача - Самойленко П.М. (довіреність від 12.04.2016 № 1213/18);
відповідача - не з'явилися;
третьої особи - не з'явилися.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПАТ «СК «АХА Страхування») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (далі - ПАТ «Київський страховий дім») про стягнення 38 284,32 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17597/16; призначено до розгляду на 08.11.2016; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1.
07.11.2016 відповідач подав суду заяву про відсутність аналогічного спору між сторонами та відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
08.11.2016 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
08.11.2016 третя особа подала суду лист з поясненнями по справі на виконання вимог ухвали суду.
Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2016 заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.
Суд визнав клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2016 було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено судовий розгляд на 22.11.2016.
10.11.2016 позивач подав суду пояснення, в яких вказав, що участь автомобіля Судзукі (державний номер НОМЕР_1) у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 09.07.2015 у м. Харкові, підтверджується протоколом від 13.08.2015 № АП1 №364826.
21.11.2016 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 розгляд справи було відкладено на 06.12.2016 у зв'язку з неявкою представників відповідача та задоволенням клопотання про відкладення; витребувано у Червонозаводського районного суду м. Харкова матеріали адміністративної справи № 646/10504/15-п (провадження № 3/646/3/2016; суддя Нікуліна Л.П.; постанова від 11.05.2016).
06.12.2016 відповідач подав суду заяву про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвал суду.
У судовому засіданні 06.12.2016 було оголошено перерву до 20.12.2016 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та потворно витребувано у Червонозаводського районного суду м. Харкова матеріали адміністративної справи № 646/10504/15-п (провадження № 3/646/3/2016; суддя Нікуліна Л.П.; постанова від 11.05.2016).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 розгляд справи було відкладено на 31.01.2017 та втретє витребувано у Червонозаводського районного суду м. Харкова матеріали адміністративної справи № 646/10504/15-п (провадження № 3/646/3/2016; суддя Нікуліна Л.П.; постанова від 11.05.2016).
22.12.2016 до суду від Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшов лист від 10.12.2016 № 587463/646/3/2016 з матеріалами адміністративної справи № 646/10504/15-п.
31.01.2017 відповідач подав суду заяву, в якій просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на перебування уповноваженого представника в інших судових справах.
Відповідно до статті 42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно зі статтею 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідач як на неможливість забезпечення явки повноважного представника у судове засідання посилався на перебування представника у інших судових засіданнях.
Відповідач подав суду повістки, лист та роздруківку з сайту, з яких вбачається, що судові засідання по справам призначені на 31.01.2017 в першій половині дня, а саме:
- № 211/3590/15-ц о б11:30год. (м. Кривий Ріг);
- № 809/13-14/13/5 об 11:30год. (м. Київ);
- № 761/43351/16-ц о 10:00год. (м. Київ);
- № 826/15999/16 о 13:40год. (м. Київ).
Разом з тим, судове засідання по даній справі призначено на 31.01.2017 о 15:10год., тобто представник відповідача мав об'єктивну можливість прибути у судове засідання по даній справі, взявши участь у інших судових засіданнях, які відбувалися у м. Києві (справи № 809/13-14/13/5; № 761/43351/16-ц; № 826/15999/16).
Крім того, відповідно до частин першої - третьої статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Таким чином, стаття 28 ГПК України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи в суді.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні 31.01.2017 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 31.01.2017 не з'явилися; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 31.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
21.10.2014 ПАТ «СК «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту № 3698754 (далі - Договір), предметом якого є: майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом автомобілем «Suzuki Grand Vitara» (державний номер НОМЕР_1).
Судом встановлено, що 09.07.2015 о 17 год. 25 хв. у м. Харкові на перехресті вул. Шота Рустевелі та м-ну Руднєва, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля «Suzuki Grand Vitara»; автомобіля «Тойота» (державний номер НОМЕР_2) та автомобіля «ВАЗ 21072» (державний номер НОМЕР_3) під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 пункту 10.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.05.2016 зі справи № 646/10504/15-п ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення; справу про адміністративне правопорушення закрито за закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Слід зазначити, що участь у ДТП трьох транспортних засобів підтверджується такими документами: довідкою № 67879532 про дорожньо-транспортну пригоду; протоколом про адміністративне правопорушення АП1 № 364826 та схемою до протоколу огляду місця ДТП.
З матеріалів справи № 3/646/3/2016 вбачається, що саме внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України відбулося зіткнення автомобіля «ВАЗ 21072» (днз АХ 7525 ЕЕ) з автомобілем «Тойота» (днз АХ 9718 ВМ), який, у свою чергу, зіткнувся з припаркованим автомобілем «Suzuki Grand Vitara» ( днз АХ 1617ВК) та як наслідок був пошкоджений.
10.07.2015 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
24.07.2015 позивачем складено страховий акт № 1.003.15.10010/VESKO16290 і розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 39 284,32 грн.
На підставі страхового акта, страховик, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування у сумі 39 284,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.07.2015 № 187 020.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Водночас, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника «ВАЗ 217230» як страхувальника на момент ДТП була застрахована ПАТ «Київський страховий дім» за полісом № АІ/4272002, за якими ліміт по майну становив 50 000 грн., а франшиза - 1 000 грн.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є саме ПАТ «Київський страховий дім».
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно до статті 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності страховика. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу, ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.
Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом Фонду державного майна України та Мін'юсту, від 24.11.2003, № 142/5/2092 встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.
За змістом статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно до пункту 35.1 статі 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Строки і порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені статтями 36, 37 Закону.
Позивач 19.07.2016 надіслав на адресу відповідача заяву про відшкодування збитків в порядку регресу від 12.07.2016 № 10010/УБК, яка була отримана ПАТ «Київський страховий дім» 21.07.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач залишив вказану заяву без відповіді та належного реагування; доказів протилежного суду не подано.
Позивачем доведено належними та допустимими доказами протиправну поведінку і вину водія забезпеченого транспортного засобу у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, наявність правових підстав для задоволення позову страхової компанії щодо стягнення з відповідача - особи, відповідальної за завдану шкоду, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суми виплаченого страхового відшкодування.
Що ж до доводів відповідача, то слід вказати, що ПАТ «Київський страховий дім» документально не підтвердило невідповідність розміру страхового відшкодування (враховуючи фізичний знос).
Таким чином, сума страхового відшкодування, що має бути сплачена відповідачем на користь позивача складає 38 284,32 грн.
Інші доводи відповідача, викладені ним у відзиві, суд вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (04053, м. Київ, вул. Артема, 37/41; ідентифікаційний код: 25201716) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код: 20474912): 38 284 (тридцять вісім тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 32 коп. страхового відшкодування в порядку та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повне рішення складено 06.02.2017.
Суддя І.Д. Курдельчук