ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.01.2017Справа № 910/23152/16
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомДержавного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС"
доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
третя особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Північний офіс Держаудитслужби
простягнення 976 грн 48 коп.
Представники:
від позивача:Гарнага П.А. - представник за довіреністю
від відповідача:Балика М.А. - представник за довіреністю
від третьої особи:не з'явились
16.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" з вимогами до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 976 грн 48 коп. збитків.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було завдано 976 грн 48 коп. збитків завданих державі недоотриманням доходів Державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильська АЕС" від оренди державного майна за договором № 205тіт від 01.03.2009, у зв'язку із внесенням постановою КМУ від 14.09.2011 № 961 (яка набрала законної сили 20.09.2011) змін до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу щодо збільшення орендної ставки за призначенням "розміщення антен" до 18%.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23152/16, справу призначено до розгляду на 30.01.2017 та залучено до участі у справі Північний офіс Держаудитслужби в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
23.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
Представник третьої особи у судове засідання 30.01.2017 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 40192925.
У судове засідання 30.01.2017 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 30.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд
01.03.2009 між Державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильська АЕС" (орендодавець за договором) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (орендар за договором) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 205тіт, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину майданчику площею 0,912 м2 на відмітці 80,826 м сталевої чотирьохгранної башти РРЛ СВЗ-3 та частину приміщень № 1,12 загальною площею 0,2078 м2 будівлі СВЗ-3, інв. № 167 (далі - майно), розміщене за адресою: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 1, що перебуває на балансі Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС".
Згідно з пунктом 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення антен радіорелейної лінії зв'язку та для розташування обладнання орендаря.
В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 01.08.2010, № 2 від 24.05.2012, № 3 від 01.02.2013, № 4 від 29.05.2015 та № 5 від 23.02.2016 з протоколом розбіжностей від 12.04.2016 до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 205тіт від 01.03.2019, відповідно до умов яких вносилися зміни та доповнення до умов договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна.
У відповідності до пункту 3.1. договору орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного Майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2008 року 850,00 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 договору).
Положеннями пункту 3.4. договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до пункту 10.1 договору даний договір укладений строком на 2 року 11 місяців, що діє з 01.03.2009 до 01.02.2012 включно.
Додатковими угодами № 2 від 24.05.2012 та № 4 від 29.05.2015 внесено зміни до договору, зокрема, подовжено строк дії договору до 01.12.2017.
Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань (пункт 10.2).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що на виконання умов за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 205тіт від 01.03.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв 01.03.2009 в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину майданчику площею 0,912 м2 на відмітці 80,826 м сталевої чотирьохгранної башти РРЛ СВЗ-3 та частину приміщень № 1,12 загальною площею 0,2078 м2 будівлі СВЗ-3, інв. № 167 (далі - майно), розміщене за адресою: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 1, що підтверджується підписам між сторонами актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 01.03.2009.
Державною фінансовою інспекцією у Київській області було проведено ревізію фінансової-господарської діяльності Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" за період з 01.01.2010 по 01.04.2014
Згідно акту ревізії фінансової-господарської діяльності Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" за період з 01.01.2010 по 01.04.2014 № 07-21/67 від 27.06.2014 в ході ревізії встановлено недоотримання доходів ДСП ЧАЕС від оренди державного майна на загальну суму 156 716 грн 09 коп. та відповідно недоотримано доходів державним бюджетом в сумі 52 238 грн 71 коп., у зв'язку з чим проведено донарахування орендної плати орендарю по договору № 205 тіт від 01.03.2009 в межах терміну позовної давності на загальну суму 976 грн 48 коп.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на виконання вимог Державної фінансової інспекції у Київській області викладених у листі № 10-07-14-14/7208 від 14.07.2014 про усунення виявлених порушень, позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 976 грн 48 коп. збитків завданих державі недоотриманням доходів Державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильська АЕС" від оренди державного майна за договором № 205тіт від 01.03.2009, у зв'язку із внесенням постановою КМУ від 14.09.2011 № 961 (яка набрала законної сили 20.09.2011) змін до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу щодо збільшення орендної ставки за призначенням "розміщення антен" до 18%.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до норм статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з нормами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання), як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками; вини. При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За правилами статті 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.
Частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України
Пунктом 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Зі змісту статті 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встано влюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 1 до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.
Нормами частини 1 статті 284 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна пла та з урахуванням її індексації.
Орендна плата, як істотна умова договору оренди, за розміром, формою та порядком її сплати визначається статтями 19, 20 цього Закону.
У відповідності до пункту 3.1. договору орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2008 року 850,00 грн.
Згідно з пунктом 3.4 договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Додатковою угодою № 2 від 24.05.2012 до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 205тіт від 01.03.2019, яка вступила в дію з 01.03.2012, внесено зміни та доповнення в договір, зокрема, вирішено пункт 3.1 договору викласти в наступній редакції: "Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 04.10.1996 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць (лютий 2012 року) 1 515 грн 47 коп. Орендна плата за перший місяць оплати за експертною оцінкою станом на 31.01.2012 - березень 2012 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за березень 2012 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, зазначеному чинним законодавством.".
Додатковою угодою № 4 від 29.05.2015 до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 205тіт від 01.03.2019 внесено зміни та доповнення в договір, зокрема вирішено пункт 3.1 договору викласти в наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державно майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць (грудень 2014) 1 785,62 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят п'ять грн. 62 коп.). Орендна плата за перший місяць оплати за експертною оцінкою станом на 01.12.2014 - січень 2015 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за січень 2015 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством."
Згідно з частиною 2 статті 284 Господарського кодексу України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 договору).
Таким чином, сторонами договору оренди було узгоджено розмір оре ндної плати з визначенням її у сумах на місяць (згідно відповідних додаткових угод) та з встановленням порядку подальшого обчислення її розміру за наступні періоди шляхом корегування на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України регламентовано, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
В силу приписів частини 1 статті 188 Господарського кодексу України, статей 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.
Згідно з пунктом 10.3. договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною
Як зазначає позивач, останній звертався до відповідача з листом № 71/18-356 від 13.10.2011 про зміну умов договорів оренди майни, у зв'язку із внесенням змін до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу щодо збільшення орендної ставки за призначенням "розміщення антен" до 18 %. Однак, судом встановлено, що на день вирішення спору сторонами не укладалось будь-яких змін до договору в частині узгодження нового розміру орендної плати за період з вересня 2011 року по лютий 2012 року.
Відповідно до частин 4-5 статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Доказів того, що позивач звертався з відповідним позовом до суду про спонукання відповідача про внесення змін до договору в частині нового розміру орендної плати не подано.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням положень пункту 10.3. договору, суд дійшов висновку, що за відсутності належного оформлення внесених до договору змін щодо розміру орендної плати, у відповідача не виникло зобов'язання по сплаті коштів в іншому розмірі, у зв'язку із внесенням змін до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу щодо збільшення орендної ставки.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що підставою для притягнення особи до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність складу господарського правопорушення, елементи якого в діях відповідача відсутні, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 976 грн 48 коп. збитків завданих державі недоотриманням доходів Державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильська АЕС" від оренди державного майна за договором № 205тіт від 01.03.2009 визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо заявленої вимоги відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву, про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 976 грн 48 коп. збитків, суд зазначає наступне.
Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
В зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача та про відсутність порушення права позивача відповідача, позовна давність не може бути застосована до даних правовідносин.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 06.02.2017
Суддя Н.Б. Плотницька