ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/21898/16 30.01.17 р.
За позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО"
про стягнення 74 940,00 грн. пені
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Ковальчук І.В. за довіреністю № 220/496/д від 28.12.2016 р.;
від відповідача: Музика М.В. за довіреністю №12 від 24.01.2017 р.
Міністерство оборони України звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" про стягнення 74 940,00 грн. пені.
Ухвалою суду від 02.12.2016р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.01.2017 р.
03.01.2017р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та відзив.
У судовому засіданні 11.01.2017 р. представник позивача подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.
Ухвалою господарського суду від 11.01.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.
26.01.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 30.01.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову не заперечила, проте просила зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення.
Представник позивача заперечив проти зменшення суми пені та розстрочення виконання рішення.
У судовому засіданні 30.01.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
30.10.2015 р. між Міністерством оборони України (надалі - позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСО" (надалі - відповідач, Постачальник) укладено договір № 286/3/15/529 на поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (надалі - Договір).
Відповідно до п. п. 1.1. - 1.3. Договору, Постачальник зобов'язується у 2015 році поставити Замовнику одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (Лот 3 Костюм (куртка і штани) літній польовий) (надалі - Товар), а Замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі. Номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються Специфікацією. Замовник має право зменшувати обсяг закупівлі товару, залежно від реального фінансування видатків Замовника.
Відповідно до Специфікації товару, загальна кількість товару для постачання - 5 000 штук, вартістю 3 747 000,00 грн. (з ПДВ), строк (термін) постачання до 30.11.2015 р.
Згідно з п. 5.1. Договору, товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару визначений в специфікації Договору ( п.1.2.).
Відповідно до п. 2.7. Договору, приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком - фактурою.
Пунктами 4.1., 4.2. Договору сторони погодили, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером Постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі). До рахунку-фактури додаються: акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача Замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару; видаткова накладна Постачальника; повідомлення-підтвердження. Відповідно до статей 48, 51, 112 Бюджетного кодексу України та зважаючи на п. 2.4. Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2 березня 2012 року № 309 Постачальник зобов'язаний надавати документи, які являються підставою для оплати товару протягом 3 (трьох) робочих днів з дати прийняття товару одержувачем (п.5.2.) у місцях поставки товару, але не пізніше передостаннього робочого дня календарного місяця, у якому відбулась поставка. Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата поставленого товару не проводиться. Замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати товару у випадках, передбачених чинним законодавством, а також при відвантаженні товару одержувачу Замовника в більшій кількості, ніж передбачена рознарядкою для даного здавального періоду без згоди Замовника.
Умовами п. 4.3. Договору передбачено, що на підставі частини другої статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (зі змінами) та відповідно до підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року № 117 "Питання попередньої оплати товарі, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами від 04.03.2015 р. № 102) Замовник має право здійснення попередньої оплати товарів, що згідно з договором передбачається поставити протягом 2015 бюджетного року у розмірі, що не перевищує 50 відсотків суми договору на термін не більше трьох місяців, але не пізніше визначеного в Специфікації строку постачання. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами" Постачальник зобов'язується надати Замовнику документи, що підтверджують фактичну поставку товарів у 20І5 році протягом 2-х робочих днів після завершення терміну на який надано попередню оплату. Залишок невикористаних коштів Постачальник зобов'язується повернути на реєстраційний рахунок Замовника в Державній казначейській службі України не пізніше 3-х робочих днів після завершення терміну на який надано попередню оплату.
Датою поставки товару, згідно з п. 5.3. Договору, вважається дата вказана одержувачем Замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній Постачальника.
Відповідно до п. 7.3.4 Договору, за порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що закуплений за Договором товар відповідачем поставлено було з порушенням строків постачання, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього суму нарахованої пені у розмірі 74 940,00 грн.
Відповідно до п. 7.3. Договору, у разі прострочення оплати чи поставки товару винна сторона сплачує пеню за таке прострочення з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен день прострочки до дня фактичної оплати чи поставки товару.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 231 Господарського кодексу встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань щодо поставки товару за Договором має сплатити 74 940,00 грн. пені.
Відповідач факт прострочення поставки товару визнає повністю, проте просить зменшити розмір пені на 60% та розстрочити виконання рішення суду, посилаючись на незначний строк прострочення та скрутне фінансове становище.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи розмір несвоєчасно виконаного зобовязання та розмір нарахованої пені, період прострочення, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан позивача та відповідача, суд не знаходить підстав для зменшення суми нарахованої пені.
Крім того, відповідно до приписів ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Враховуючи те, що розстрочка виконання рішення суду порушить права позивача на отримання коштів, те, що позивач являється державним органом та те, що відповідачем не доведено наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом, суд відмовляє у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» (01023, м. Київ, вул. Червоноармійська, 139, оф. 345; код ЄДРПОУ 35920687) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) 74 940 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок) грн. 00 коп. пені та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн.00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 06.02.2017 р.
Суддя Н.І. Зеленіна