ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.02.2017Справа №910/6093/16
За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»
До: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-Бізнес Системи»
Про визнання договору недійсним, зобов'язання вчинити дії
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Яковенко А.О.
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: Уманець С.Г.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігіфт" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео-Бізнес Системи" (далі - відповідач-2) про:
- визнання Договору № 00196/1-1 від 01.01.2015 року, укладеного між відповідачами, недійсним;
- зобов'язання відповідача-1 звільнити безпідставно займану будівлю складу № 23, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І. Федорова, 32.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.16. у справі № 910/6093/16 (залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.16.) позов задоволено частково та:
- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігіфт" звільнити безпідставно займану будівлю складу № 23, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І Федорова, 32, балансоутримувачем якої є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігіфт" на користь позивача 689,00 грн. судового збору, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-Бізнес Системи» на користь позивача 689,00 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.16. вищезазначені рішення та постанову скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Розпорядженням № 04-23/2578 від 15.12.16. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/6093/16 передано для розгляду судді Ващенко Т.М. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.16. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 18.01.17.
18.01.17. позивачем та відповідачем-2 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
За результатами судового засідання 18.01.17 розгляд справи було відкладено на 02.02.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.
В судовому засіданні 02.02.17. позивачем було підтримано подану ним 25.01.17. через відділ діловодства суду заяву «про уточнення позовних вимог», відповідно до яких позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» звільнити безпідставно займане складське приміщення № 23, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І.Федорова, 32, балансоутримувачем яких є позивач.
Судом розцінено означену заяву як заяву про відмову від позову в порядку ст. 78ГПК України в частині вимог до відповідачів про визнання договору недійсним.
Заява Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про відмову від позову підписана представниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які у відповідності до довіреностей від 24.10.16., посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В., мають право, зокрема, повністю або частково відмовлятись від позовних вимог.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Право позивача до прийняття рішення у справі відмовитись від позову передбачено ч. 3 ст. 22 ГПК України. При цьому, ч. 5 цієї статті встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Порядок відмови позивача від позову та прийняття її судом визначено ч. ч. 1, 2 ст. 78 ГПК України, на виконання приписів якої, судом в судовому засіданні 02.02.17. було роз'яснено позивачу наслідки відмови від позову в частині.
Відмова позивача від позову, яка прийнята господарським судом, в силу п. 4 ст. 80 ГПК України, є підставою для припинення провадження у справі, а її наслідком є те, що в разі припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (ч. 2 ст. 80 ГПК України).
Зважаючи на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.
Оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, відмова Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від позову в частині вимог до відповідачів про визнання Договору № 00196/1-1 від 01.01.2015 року, укладеного між відповідачами, недійсним не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зумовлює припинення провадження у справі № 910/6093/16 в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігіфт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео-Бізнес Системи" (далі - відповідач-2) про визнання Договору № 00196/1-1 від 01.01.2015 року, укладеного між відповідачами, недійсним.
Приписами ч. 3 ст. 80 ГПК України встановлено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним, та відповідно до якої сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи викладене та в зв'язку з відмовою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від позову в частині вимог до відповідачів про визнання Договору № 00196/1-1 від 01.01.2015 року, укладеного між відповідачами, недійсним, витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при розгляді справи № 910/6093/16 в частині вимог про визнання договору недійсним, відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Отже, судовому засіданні 25.01.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігіфт" про зобов'язання відповідача-1 звільнити безпідставно займане складське приміщення № 23, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І.Федорова, 32, балансоутримувачем яких є позивач.
Відповідач-1 в судове засідання 02.02.17. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідач-2 в судовому засіданні 02.02.17. не заперечував проти задоволення позову.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/6093/16.
В судовому засіданні 02.02.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200, прийнятою відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" вирішено утворити публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1, у т.ч. на базі державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (код ЄДРПОУ 04713033).
У відповідності до зведеного переліку майна державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", затвердженого Міністром інфраструктури України від 18.08.2015, будівля складу 23 ст. Київ-Товарний за адресою: м. Київ, вул. І.Федорова, 32, площею 422,60 кв.м передана до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".
Відповідно до пункту 21 статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 за товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження цим майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом.
З відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що датою створення регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" є 21.10.2015. При цьому рішенням правління ПАТ "Українська залізниця" від 16.05.2015, оформленого протоколом № 5 затверджено Положення про регіональну філію "Південно-Західна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Наказом ПАТ "Українська залізниця" від 01.12.2015 № 045 регіональну філію "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" наділено майном та земельними ділянками згідно з додатком. Спірна будівля складу 23 ст. Київ-Товарний увійшла в перелік майна ПАТ "Українська залізниця", яким наділяється регіональна філія "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця".
Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про перереєстрацію права та їх обтяжень, будівля складу № 23 (літ. "5К") загальною площею 422,6 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Федорова, 32, перебуває у власності держави в особі Міністерства інфраструктури України (форма власності - державна).
Відповідно до довідки від 30.03.2016 № КБПСУ-1-6/575 на балансі виробничого підрозділу Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" обліковується складське приміщення № 23 у м. Києві по вул. Федорова, 32, загальною площею 422, 6 кв.м.
14.03.06. між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця") (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео-Бізнес Системи" (виконавець) укладено Договір № ПЗ/БМЕС-068021/НЮ про надання послуг по організації та веденню господарської діяльності (далі - Договір-1), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується за завданням замовника здійснювати, на зазначеній у п. 1.3. договору території останнього, організацію і ведення зазначеної у п. 2.1. договору господарської діяльності замовника, шляхом надання останньому послуг, зазначених у п. 2.2. договору, а замовник зобов'язується оплачувати виконавцеві надання таких послуг.
Згідно з п. 1.2. Договору-1 виконавець за винагороду, здійснюючи організацію і ведення господарської діяльності замовника, зазначеної у п. 2.1. договору, зобов'язується за дорученням замовника і за рахунок останнього вчинювати від свого імені правочини, зазначені у п. 2.3. договору.
Пунктом 1.3. Договору-1 сторони погодили, що виконавець здійснює організацію і ведення господарської діяльності замовника, зазначеної у п. 2.1. договору, у виробничих, побутових та складських приміщеннях і на території їх розташування, на територіях відкритих майданчиків і в приміщеннях інших об'єктів та на територіях їх розташування, що належать замовнику, пооб'єктний перелік та поштова адреса яких зазначаються у додатку № 1 до договору.
Відповідно до п. 5.1. Договору-1 виконавець, здійснюючи організацію і ведення господарської діяльності замовника, передає замовнику отримане у зв'язку із веденням такої діяльності, але у будь-якому разі сторони домовилися, що розмір переданого не буде перевищувати 60% загально одержаного від господарської діяльності замовника, яка здійснюється виконавцем за договором.
Згідно з п. 7.1. Договору-1 строк, протягом якого здійснюється організація і ведення виконавцем господарської діяльності замовника, становить 15 років з дати набрання чинності договором.
Додатками до Договору-1 сторони погодили перелік виробничих, побутових та складських споруд, в тому числі складське приміщення № 23, загальною площею 426,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Федорова, 32.
Додатковою угодою від 31.08.15. до Договору № ПЗ/БМЕС-068021/НЮ сторони досягли згоди і прийняли рішення розірвати Договір-1.
Відповідно до п. 3 вказаної додаткової угоди Договір-1 припиняє дію з моменту фактичної передачі виконавцю замовником майна, що засвідчується підписанням акту прийому-передачі майна та не пізніше 15.09.15.
Актом приймання-передачі № 1 від 27.08.15. виконавець за Договором-1 повернув замовнику за вказаним Договором, в т.ч. і складське приміщення № 23, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Федорова, 32.
01.01.15. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнігіфт" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нео-Бізнес Системи" (виконавець) укладено Договір № 00196/1-1 про надання складських послуг (далі - Договір-2), згідно з п. 1.1. якого виконавець зобов'язується за плату надавати складські послуги замовнику.
Місце надання складських послуг: вул. Федорова, 32 (п. 1.2. Договору-2).
Відповідно до п. 3.2. Договору-2 оплата за надання складських послуг здійснюється замовником на підставі рахунку наданого виконавцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.
Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.15. (п. 9.1. Договору-2).
Згідно з п. 9.2. Договору-2 за десять календарних днів до закінчення строку дії договору, сторони підписують додаткову угоду, яка вважається підставою для пролонгації дії договору на вказаних у додатковій угоді умовах та строк.
Відповідно до п. 9.3 Договору-2 у разі якщо додаткова угода, яка є невід'ємною частиною договору, не була підписана сторонами, то договір вважається розірваним в зв'язку з закінченням строку його дії.
Відповідачем-2 до матеріалів справи подано додаткову угоду № 1 від 27.08.15. до Договору-2, в якій відповідачі погодили достроково, 27.08.15., припинити Договір № 00196/1-1 про надання складських послуг від 01.01.15.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
На виконання вказівок Вищого господарського суду України, за письмовими поясненнями сторін, у відповідності до матеріалів справи та наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що Договір-2 припинив свою дію 27.08.15., Договір-1 припинив свою дію 27.08.15.
Далі, судом враховано, що вимога позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» звільнити безпідставно займане складське приміщення № 23, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І.Федорова, 32, після подання заяви від 25.01.17. та викладених в ній підстав позову, була заявлена позивачем вже як самостійна, а не як похідна.
Спір у справі виник в зв'язку з безпідставним, на думку позивача, перебуванням відповідача-1 в складському приміщенні № 23, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І.Федорова, 32, балансоутримувачем якого є позивач.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Листом від 30.12.15. № БМЕУ-6/159 позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою звільнити спірне складське приміщення.
Доказів звільнення спірного складського приміщення відповідачем-1 матеріали справи не містять.
За таких обставин, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» безпідставно користується складським приміщенням № 23, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І.Федорова, 32.
Враховуючи викладене, оскільки Договір-1 та Договір-2 припинили свою дію, відповідач-1 зобов'язаний звільнити будівлю складу № 23, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І. Федорова, 32.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач-1 в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» звільнити безпідставно займане складське приміщення № 23, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І.Федорова, 32, нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню.
За приписами ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. за вказану вимогу стягуються з відповідача-1 на користь позивача.
Одночасно, за приписами п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Враховуючи результати апеляційного та касаційного оскарження рішень по справі, враховуючи кінцеві висновки суду, судові витрати за оскарження судових актів залишаються за кожною зі сторін, яка їх понесла.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Прийняти відмову Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від позову в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігіфт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео-Бізнес Системи" про визнання недійсним Договору № 00196/1-1 від 01.01.15.
2. Припинити провадження у справі № 910/6093/16 в частині вимог Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігіфт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нео-Бізнес Системи" про визнання недійсним Договору № 00196/1-1 від 01.01.15.
3. Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігіфт" задовольнити.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» (01103, м. Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 18, ідентифікаційний код 35917297) звільнити складське приміщення № 23, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І.Федорова, 32, балансоутримувачем якого є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (ідентифікаційний код 40081221).
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігіфт" (01103, м. Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 18, ідентифікаційний код 35917297) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (01034, м. Київ, вулиця Лисенка, будинок 6, ідентифікаційний код 40081221) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
6. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 07.02.17.
Суддя Т.М. Ващенко