номер провадження справи 1/10/15
01.02.2017 Справа № 908/636/15-г
Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Смірнов О.Г., судді - Колодій Н.А., Топчій О.А.,
За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,
розглянувши у відритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1” про надання відстрочки виконання рішення суду від 22.12.2015 року
у справі № 908/636/15-г
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат”
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1”
про стягнення суми
за участю представників:
від стягувача - ОСОБА_2, довіреність № 53-02/9 від 03.01.17, ОСОБА_3, довіреність № 53-02/1 від 03.01.17
від боржника - ОСОБА_4, довіреність № 417 від 19.12.16
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області, № П-1218/16 від 05.12.2016 року у зв'язку зі звільненням з посади судді Немченка О.І., заяву Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1” про надання відстрочки виконання рішення суду від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г було призначено до повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 05.12.2016 року вказану заяву Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1” було розподілено на вирішення судді Смірнову О.Г.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 23.01.2017 року заява про відстрочку виконання рішення суду від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г, враховуючи складність справи та великий об'єм доказів, передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смірнов О.Г., судді - Колодій Н.А., Топчій О.А.
СУТЬ ПИТАННЯ: Боржник у справі - Публічне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1” звернувся до суду із заявою з посиланням на приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г на 5 років до 22.12.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.12.2016 року на підставі приписів ст. 79 ГПК України було зупинено провадження щодо розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г до повернення матеріалів справи із суду вищої інстанції.
12.12.2016 року на електронну адресу суду та 16.12.2016 року через канцелярію суду від стягувача у справі - Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” надійшов лист № 53-02/3416 від 12.12.2016 року:
15.12.2016 року на електронну адресу суду та 16.12.2016 року через канцелярію суд від стягувача у справі - Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” надійшло клопотання в порядку приписів ст. 79 ГПК України, в якому просить зупинити розгляд заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г до моменту повернення матеріалів справи № 908/636/15-г до суду. В обґрунтування вказаного клопотання стягувач посилається на те, що 29.11.2016 року матеріали справи № 908/636/15-г разом з апеляційною скаргою ПАТ “Криворізький залізорудний комбінат” на рішення господарського суду від 22.12.2015 року в даній справі були направлені на адресу Донецького апеляційного господарського суду та не були повернуті. Вказане клопотання, яке надійшло на елетронну адресу суду від стягувача, не містило електронного цифрового підпису, у зв'язку з чим господарським судом був складений відповідний акт від 15.12.2016 року.
Правову оцінку зазначеному судом було надано в ухвалі від 23.01.2017 року, в якій зазначено про відсутність підстав для його задоволення.
19.12.2016 року на адресу суду від стягувача надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду у справі № 908/636/15-г на іншу дату. В обґрунтування поданого клопотання вказує, що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, оскільки йому фактично не було надано достатнього часу для підготовки письмових заперечень на заяву відповідача. Крім того стягувач вважає за необхідне ознайомитись з матеріалами справи.
У задоволенні клопотання про відкладення розгляду заяви судом було відмовлено, що знайшло своє відображення в ухвалі від 23.01.2017 року.
Разом з тим 19.12.2016 року на адресу суду від стягувача надійшло клопотання, за змістом якого останній просить призначити колегіальний розгляд заяви про відстрочку виконання рішення суду від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г у складі трьох суддів, мотивуючи вказане клопотання складністю справи та необхідністю ретельного дослідження фінансових показників господарської діяльності сторін.
Ухвалою господарського суду від 18.01.2017 року на підставі приписів ч. 3 ст. 79 ГПК України поновлено провадження щодо розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г, та розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 23.01.2017 року об 11:30.
20.01.2017 року на електронну адресу суд та 23.01.2017 року через канцелярію суду від стягувача надійшло клопотання в порядку приписів ст. 79 ГПК України, в якому останній просить зупинити розгляд заяви відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г до моменту повернення матеріалів справи № 908/636/15-г до господарського суду. Мотивуючи подане клопотання стягувач посилається на факт подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 29.12.2016 року у справі № 908/636/15-г про відмову у прийнятті апеляційної скарги, та з посиланням на п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 “Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України” вказує про обов'язок суду негайно передати матеріали даної справи до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим розгляд заяви про відстрочку виконання рішення має бути зупинено. Вказане клопотання, яке надійшло на елетронну адресу суду від стягувача, не містило електронного цифрового підпису, у зв'язку з чим господарським судом був складений відповідний акт від 20.01.2017 року.
У задоволенні вказаного клопотання стягувача судом було відмовлено, що знайшло своє відображення в ухвалі від 23.01.2017 року.
23.01.2017 року на адресу суду від стягувача надійшло клопотання, за змістом якого останній просить призначити колегіальний розгляд заяви про відстрочку виконання рішення суду від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г у складі трьох суддів, мотивуючи вказане клопотання складністю справи та необхідністю ретельного дослідження фінансових показників господарської діяльності сторін.
Разом з тим, 23.01.2017 року на адресу суду від стягувача надійшло клопотання, в якому останній просить відкласти розгляд заяви про відстрочку виконання рішення суду у справі № 908/636/15-г на іншу дату. В обґрунтування поданого клопотання вказує, що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, оскільки йому фактично не було надано достатнього часу для підготовки письмових заперечень на заяву відповідача, що порушує принципи господарського судочинства в частині рівності учасників судового процесу. Крім того стягувач вважає за необхідне ознайомитись з матеріалами справи.
23.01.2017 року на адресу суду від боржника надійшли додаткові пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:
- рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г в частині стягнення 653880780,87 грн. основного боргу, 9987941,32 грн. пені, 25002986,07 грн. трьох процентів річних, 344027409,05 грн. інфляційних витрат відповідачу було надано відстрочку виконання на 1 рік до 22.12.2016 року;
- приймаючи рішення щодо надання відповідачу у справі відстрочки суд має взяти до уваги, у тому числі фінансове становище позивача та відповідача;
- відповідно до фінансової звітності відповідача збитки за наслідками 2016 року склали 289684 тис. грн., одночасно за аналогічний період попереднього року (2015 рік) показник збитків складав 1585924 тис. грн., тобто сума збитків за 2016 рік скоротилася більше ніж на 1296240 тис. грн.;
- фінансова звітність відповідача за 2016 рік свідчить про тенденцію до стабілізації фінансового становища підприємства, однак здійснення дій, направлених на виконання у примусовому порядку рішення суду у справі № 908/636/15-г беззаперечно призведе до його неплатоспроможності;
- надання відстрочки виконання рішення суду на 5 років надасть можливість підприємству акумулювати суму, необхідну для погашення заборгованості перед позивачем та збереження активів підприємства відповідача, яке є стратегічним для економіки України та місто утворюючим для міста Маріуполь Донецької області;
- вказані обставини вважає об'єктивними причинами, існування який ускладнює виконання рішення суду від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г, а отже обставини є винятковими для відстрочення виконання судового рішення в розумінні ст. 121 ГПК України. Просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г на 5 років до 22.12.2021 року.
Безпосередньо в судовому засіданні 23.01.2017 року представник стягувача подав клопотання про здійснення фіксації судового процесу.
Вказане клопотання було задоволено судом, у зв'язку з чим в судовому засіданні 23.01.2017 року здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою засобів технічної фіксації на програмно-апаратному комплексі “Оберіг”.
30.01.2017 року на електронну адресу суду та 01.02.2017 року через канцелярію суду від стягувача надійшло клопотання в порядку приписів ст. ст. 41, 79 ГПК України про призначення у справі № 908/636/15-г судової економічної експертизи, проведення якої слід доручити експертам Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, та про зупинення провадження у справі. В обґрунтування вказаного клопотання стягувач посилається на те, що під час розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суд повинен врахувати фінансовий стан сторін, а для оцінки фінансового стану відповідача, показників які містяться у фінансовій звітності, у тому числі показників фінансового результату від господарської діяльності підприємства, необхідні спеціальні (економічні) знання. Тому стягувач наполягає на необхідності призначення у справі судової економічної експертизи, на вирішення якої пропонує поставити експертам наступні питання:
- визначити основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності та прибутковості) господарсько-фінансової діяльності ПрАТ "ММК їм. Ілліча" на 31.12.2016 року. Як вказані показники характеризують господарсько-фінансову діяльність відповідача?
- чи є у ПрАТ "ММК ім. Ілліча" фінансова можливість виконати в повному
обсязі або частково рішення господарського суду Запорізької області від 22.12.2015 року по справі № 908/636/15-г?;
- який розмір власних інвестицій ПрАТ "ММК ім. Ілліча" у модернізацію та технічне переоснащення виробництва у 2016 р. та чи могли бути дані кошти направлені на повне або часткове виконання рішення господарського суду Запорізької області від 22.12.2015 р. по справі № 908/636/15-г? Вказане клопотання, яке надійшло на елетронну адресу суду від стягувача, не містило електронного цифрового підпису, у зв'язку з чим господарським судом був складений відповідний акт від 30.01.2017 року.
Розглянувши подане клопотання та мотиви його подання суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону “Про судову експертизу” № 4038-ХІІ від 25.02.1994 року судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Частиною 1 ст. 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
При цьому згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” № 4 від 23.03.2012 року судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Приписами ч. 1 ст. 121 ГПК України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Таким чином, імперативною нормою ч. 1 ст. 121 ГПК України чітко визначений строк розгляду господарським судом заяв про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, а саме десятиденний строк, який є присічним. При цьому судом враховано що вказане клопотання подане при розгляді заяви в порядку ст. 121 ГПК України.
01.02.2017 року на адресу суду від стягувача у справі надійшли письмові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, за змістом яких зазначає наступне:
- на виконання рішення від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г Господарським судом Запорізької області було видано два накази від 02.02.2016 р.: про стягнення основного боргу у розмірі 653880780,87 грн., пені у розмірі 9987941,32 грн., трьох відсотків річних у розмірі 25002986,07 грн., інфляційних втрат у розмірі 344027409,05 грн., та про стягнення судового збору у розмірі 73080,00 грн. (рішення в цій частині було виконано 11.03.2016 р. відповідачем у добровільному порядку в повному обсязі);
- вказаним рішенням суду була надана відстрочка на 1 рік до 22.12.2016 року;
- на сьогоднішній день, після закінчення строку відстрочки, ПАТ "Кривбасзалізрудком" не зверталось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про примусове виконання
рішення господарського суду Запорізької області від 22.12.2015 р. по справі № 908/636/15-г про стягнення основного боргу у розмірі 653880780,87 грн., пені у розмірі 9987941,32 грн., трьох відсотків річних у розмірі 25002986,07 грн., інфляційних втрат у розмірі 344 027409,05 грн.;
- ПАТ "Кривбасзалізрудком" сподівалось на добровільне виконання ПрАТ "ММК ім. Ілліча" рішення суду без залучення органів державної виконавчої служби. Але у добровільному порядку рішення суду не виконано у повному обсязі.
Разом з тим 01.02.2017 року на адресу суду надійшли письмові пояснення в порядку ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:
- у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 року по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду";
- суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення;
- згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод;
- довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку;
- довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
- Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
- Європейський суд підкреслює, що сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер;
- безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
- питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі;
- суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення;
- повторне звернення відповідача до суду з відповідною заявою має на меті умисне створення перешкод для виконання рішення суду, порушення законних інтересів стягувача у цій справі;
- сума основного боргу, яка стягнута за цим рішенням, утворилася внаслідок систематичного порушення ПрАТ "ММК ім. Ілліча" протягом 2014 р. грошових зобов'язань за поставлену продукцію за договором купівлі-продажу № 606/1444 від 26.03.2013 р.;
- відстрочка виконання рішення на п'ять років поставить під сумнів фактичне отримання цих грошових коштів, тобто отримання належних грошових сум за поставлену продукцією ще в 2014 р. відтерміновується на невизначений строк;
- відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному сайті відповідача, ПрАТ "ММК ім. Ілліча" на сьогоднішній день активно займається модернізацією виробництва, відкриває нові виробництва, що потребує великих вільних грошових коштів;
- дана офіційна інформація підтверджує той факт, що відповідач володіє вільними грошовими коштами, які активно інвестує у модернізацію та технічне переоснащення власного виробництва, при цьому отримуючи прибуток від реалізації продукції;
- втім відповідач з огляду на його дії з неодноразового подання різних заяв та скарг по справі № 908/636/15-г не планує виконувати власні грошові зобов'язання перед ПАТ "Кривбасзалізрудком", який є постачальником залізорудної сировини для потреб виробництва ПрАТ "ММК ім. Ілліча";
- в заяві про відстрочку виконання рішення відповідач зазначає про логістичні
проблеми з доставкою основної технологічної сировини (залізна руда, кокс тощо). Але це не
відповідає дійсності з огляду на те, що основним постачальником залізної руди для відповідача є позивач, який протягом 2015 -2016 р. здійснював постачання залізничним транспортом залізорудної сировини за договором купівлі-продажу № 1/136 від 05.01.2015 р., ніяких проблем з логістикою та доставкою на адресу ПрАТ "ММК ім. Ілліча" не відбувалося протягом 2015 р.-2016 р.;
- відповідачем наданий неповний пакет документів, який входить до поняття "фінансова звітність", відсутні звіти про рух грошових коштів, звіти про власний капітал та примітки до звітів за відповідні періоди;
- відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно яких фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства;
- звертає увагу суду на те, що звіт про фінансові результати за 12 місяців 2015 року не містять підписів посадових осіб та печатку відповідача;
- фінансова звітність за 2015 р., 2016 р., якими відповідач підтверджує необхідність відстрочки на п'ять років, підписана не керівником ПрАТ "ММК ім. Ілліча", а тільки фінансовим директором, повноваження якого не підтверджені будь-якими документами;
- довідка № 1011 від 23.11.2016 року. про заборгованість бюджету з відшкодування сум ПДВ перед ПрАТ "ММК ім. Ілліча" також складена одноособово відповідачем;
- в заяві про відстрочку виконання рішення містяться прогнози діяльності ПрАТ "ММК ім. Ілліча", але вони не підтверджені будь-якими документами, не зрозуміло на підставі чого вони зроблені, тому обґрунтовувати цими прогнозами необхідність відстрочки саме на п'ять років є недоречним та неправильним з огляду на приписи ст. 33, 34 ГПК України. Просить відмовити відповідачу у задоволенні заяви про надання відстрочки виконання рішення.
01.02.2017 року до суду від стягувача надійшло клопотання, за змістом якого останній просить суд зобов'язати відповідача: надати докази подання до органів державної статистики річної та квартальної звітності за 2015 рік, 2016 рік, аудиторський висновок щодо річної фінансової звітності відповідача за 2015 рік, 2016 рік, копії податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік, 2016 рік та докази надання цих податкових декларацій з податку на прибуток до податкового органу. Вказане клопотання мотивоване необхідністю встановлення об'єктивних та достовірних даних, які розкривають показники фінансової діяльності ПрАТ «ММК ім. Ілліча».
Розглянувши подане клопотання та мотиви звернення з ним суд дійшов висновку, що стягувачем фактично подане клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, що перешкоджають його наданню;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;
4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
Однак, при поданні клопотання стягувачем не дотримано вимог вказаної статті, зокрема не зазначено обставини, що перешкоджають наданню витребуваних доказів, в т. ч. наданню їх самостійно. Разом з тим, судом враховано, що нормою ч. 1 ст. 121 ГПК України визначений десятиденний строк розгляду господарським судом заяв про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.01.2017 року призначено колегіальний розгляду поданої заяви.
Представники стягувача в судовому засіданні 01.02.2017 року проти задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення заперечили та наполягали на задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи та витребування доказів.
Представник боржника в судовому засіданні 01.02.2017 року підтримав вимоги заяви про надання відстрочки виконання рішення та наполягав на її задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, заяву, вислухавши доводи боржника, заперечення стягувача, з'ясувавши підстави звернення із заявою боржника, суд встановив:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.12.2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” до Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” задоволені частково, зокрема вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1” на користь Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” 653 880 780 грн. 87 коп. основного боргу, 9 987 941 грн. 32 коп. пені, 25002986 грн. 07 коп. 3% річних, 344027409 грн. 05 коп. інфляційних втрат, відстрочивши виконання рішення суду в цій частині на один рік, до 22.12.2016 року. Разом з тим вказаним рішенням стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1” на користь Публічного акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат” 73080 грн. 00 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
На виконання вказаного рішення господарським судом були видані відповідні накази видані відповідні накази від 02.02.2016 року
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г залишено без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 року прийнято відмову Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1” від касаційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.12.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року у справі № 908/636/15-г.
Заява боржника обґрунтована приписами статті 121 ГПК України, які передбачають наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Мотивуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду у даній справі, боржник зазначає, що відповідач впродовж наступних п'яти років об'єктивно неспроможний виконати зазначене рішення, а тому просить відстрочити виконання рішення у даній справі на вказані 5 років. В обґрунтування вимог поданої заяви зазначає наступне:
- на даний час на підприємстві відповідача слалася складна фінансова ситуація, що загрожує повній зупинці підприємства та значними соціальними наслідками для колективу підприємства, місцевої громади та держави;
- боржники відповідача допускають значні прострочення зобов'язань при погашенні своєї заборгованості, а окремі з них взагалі ігнорують виконання своїх фінансових зобов'язань по відношенню до відповідача;
- згідно прогнозів виробництва та фінансового стану відповідач тривалий час буде знаходитись в стані неплатоспроможності та фактично працювати на межі рентабельності;
- попит на зовнішніх ринках щодо продажу українського прокату сталі залишається слабким;
- ситуація ускладнюється загальним перевиробництвом сталі у світі;
- у першому півріччі 2016 року обсяг капітальних інвестицій в українську металургійну галузь зменшився на 16,4% до 2,65 млрд. грн.;
- несприятливі зовнішні фактори відповідним чином позначилися на результатах діяльності відповідача;
- через затримки з реконструкцією залізничної ділянки Комиш-Зоря-Волноваха з боку «Укрзалізниці», і як наслідок обмеження можливостей з вивозу готової продукції відповідач не зміг в повному обсязі реалізувати свій виробничий потенціал у першому півріччі 2016 року;
- чистий дохід відповідача від реалізації продукції за січень-червень 2016 року порівняно з аналогічним періодом 2015 року скоротився на 7,3 %, до 15,6 млрд. грн.;
- в результаті погіршення майнового стану спостерігалося подальше зростання дебіторської заборгованості відповідача за товари, роботи та послуги, товарна дебіторська заборгованість перед відповідачем станом на 30.06.2016 року становила 11,7 млрд. грн.;
- окрім того зросла також дебіторська заборгованість відповідача за розрахунками з бюджетом протягом 1-го півріччя 2016 року майже у 1,8 рази, склавши 1,3 млрд. грн.. станом на 30.06.2016 року;
- зросла товарна кредиторська заборгованість підприємства за 6 місяців 2016 року на 13,2 % і на 30.06.2016 року становила 14,9 млрд. грн.;
- відповідач на сьогодні знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції у зв'язку з чим діяльність підприємства є значно ускладненою;
- залишку коштів на рахунках відповідача недостатньої для негайного виконання рішення суду;
- залучити кредитні кошти відповідач не має можливості, оскільки кредитування української промисловості на даний час українськими та іноземними банками майже не здійснюється;
- негайне виконання рішення є критичним для відповідача та може призвести до непоправних наслідків, а саме: банкрутство і, як наслідок, припинення діяльності одного з найбільших підприємств України та втрату робочих місць більше ніж 35 тисячами працівників відповідача та його підрядників;
- надання відстрочки у виконанні рішення суду буде сприяти не тільки забезпеченню захисту майнових інтересів позивача щодо реального отримання грошових коштів, а й збереже діюче підприємство металургійної галузі та десятки тисяч робочих місць;
- вважає, що обставини перебування відповідача в тяжкому матеріальному стані є доведеними належними та допустимими доказами.
Стаття 129 Конституції України та стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України “Про виконавче провадження”.
Статтею 121 ГПК України передбачено, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Підставою для розстрочки, відстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Законодавець визначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Слід мати на увазі, що відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний термін звільнення приміщення, повернення майна тощо.
При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.
Так, в якості доказів неможливості виконання рішення суду боржник надав суду наступні документи: Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 12 місяців 2015 року, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за січень-червень 2016 року, Баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2016 року, довідку № 1011 від 25.11.2016 року, довідку № 1012 від 25.11.2016 року, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за січень-грудень 2016 року, Баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2016 року.
Із звіту про фінансові результати за січень-червень 2016 року вбачається, що Публічне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1” за звітний період має:
- фінансовий результат від операційної діяльності - прибуток в сумі 33326000,00 грн.,
- чистий фінансовий результат - прибуток в сумі 102256000,00 грн., при цьому збиток відсутній.
Разом з тим, звіт про фінансові результати за січень-грудень 2016 року (останній звітний період) свідчить про те, що Публічне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1” за звітний період має:
- фінансовий результат від операційної діяльності - збиток в сумі 307137000,00 грн.,
- чистий фінансовий результат - збиток в сумі 289684000,00 грн., при цьому прибуток відсутній.
Баланс підприємства свідчить, що Публічне акціонерне товариство “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1” станом на 31.12.2016 року має поточну кредиторську заборгованість, зокрема за:
- товари, роботи, послуги в сумі 17887307000,00 грн.;
- розрахунками з бюджетом в сумі 60281000,00 грн.;
- розрахунками зі страхування в сумі 19627000,00 грн.;
- розрахунками з оплати праці в сумі 71709000,00 грн.;
- розрахунками за одержаними авансами в сумі 1170827000,00 грн., всього поточні зобов'язання складають 20409258000,00 грн.
Разом з тим з вказаного Балансу також вбачається, що боржник на кінець звітного періоду має відстрочені податкові зобов'язання в сумі 3650424000,00 грн. та пенсійні зобов'язання в сумі 2730604000,00 грн.
Відповідно до наданих
Таким чином, фінансово-економічний стан боржника є складним. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що що він має намір та бажання виконати рішення суду в добровільному порядку, але неспроможний відразу виконати в повному обсязі, що пов'язано з отриманням підприємством збитків за 2016, а також поточним фінансовим навантаженням на підприємство, як суб'єкта господарювання.
Поряд з цим, рішення суду від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г, яке набрало законної сили, в силу приписів ст. 115 ГПК України є обов'язковим для виконання на всій території України всіма суб'єктами господарювання, відносно яких воно прийнято.
Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що з моменту прийняття рішення від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г та набрання ним законної сили і до теперішнього часу докази виконання боржником вказаного рішення матеріалах справи відсутні.
Відтак, задоволення заяви відповідача у повному обсязі, з огляду на ступінь його вини у виникненні спору, призвело б до непропорційного порушення балансу майнових інтересів позивача, у зв'язку з чим суд, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, з метою створення належних умов для виконання рішення суду, з огляду на необхідність збереження можливості відповідача продовжувати здійснення господарської діяльності.
Разом з тим, суд погоджується з твердженнями стягувача, що прогнози діяльності ПрАТ "ММК ім. Ілліча", які містяться в заяві про відстрочку виконання рішення, не підтверджені будь-якими документами. Однак надані доказі свідчать, що підприємство боржника намагається вийти із складної фінансової ситуації.
Відтак, враховуючи складний фінансовий стан боржника за останній період (січень - грудень 2016 року), а саме наявність збитків, довгострокових та поточних зобов'язань, а також враховуючи загальновідомі події, які відбуваються на території Донецької області, що потягли за собою певні складності у здійсненні господарської діяльності, усуненні порушень прав стягувача, суд дійшов висновку про можливість надання відстрочки виконання рішення в даній справі строком на 1 рік.
При цьому, враховано, що відстрочка виконання рішення в даній справі саме на рік не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, сприятиме як можливості продовження господарської діяльності боржника (збереже діюче підприємство металургійної галузі та десятки тисяч робочих місць), надасть можливість боржнику акумулювати суму, необхідну для погашення заборгованості перед стягувачем, так і зробить реальною можливість отримання стягувачем стягнутих за рішенням суду коштів.
Суд наголошує на тому, що надання відстрочки не звільняє від виконання судового рішення і спрямовано на зменшення негативних наслідків для боржника при одночасному досягненні інтересу для кредитора, оскільки сприяє в повному обсязі виконанню судового рішення.
Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).
Оцінку фінансової звітності Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1” було надано в рішенні Господарського суду Запорізької області від 22.12.2015 р. по справі № 908/636/15-г
Наявна в матеріалах заяви фінансова звітність боржника зокрема Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за січень-червень 2016 року, Баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2016 року, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за січень-грудень 2016 року, Баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2016 року підписані головним бухгалтером ОСОБА_1 та фінансовим директором ОСОБА_5 та містять печатку Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1”.
Посилання стягувача на надання відповідачем неповного пакету документів та інформації з мережі Інтернет судом приймаються до уваги з урахуванням приписів ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України, а також меж доказування при розгляді заяв про відстрочку виконання рішення.
Щодо посилання стягувача на неналежність доказів слід зазначати, що належність доказів та їх правова оцінка здійснюється судом згідно вимог статті 43 ГПК України, оскільки ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом на підставі внутрішнього переконання керуючись законом.
Підсумовуючи вищевикладене, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява боржника підлягає задоволенню частково, у зв'язку із чим слід надати Публічному акціонерному товариству “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1” відстрочку виконання рішення суду від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г на 1 рік до 01.02.2018 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 86, 115, 121 ГПК України, суд
1. Заяву Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1” про надання відстрочки виконання рішення суду від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення суду від 22.12.2015 року у справі № 908/636/15-г на 1 (один) рік до 01.02.2018 року.
3. В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Головуючий суддя О.Г.Смірнов
Судді Н.А. Колодій
ОСОБА_6