01.02.2017 Справа № 904/10741/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АРЕАНДА"ЛТД, м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу у розмірі
17 319, 34 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АРЕАНДА"ЛТД про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №1185/15-ТЕ-4 від 12.12.14р. у розмірі 17 319, 34 грн., з яких 12 737, 91 грн. - пеня, 667, 96 грн. - 3% річних, 3 913, 47 грн. - інфляційні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, оскільки в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення, що підтверджує отримання позивачем ухвали про виклик у судове засідання.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, оскільки в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення, що підтверджує отримання позивачем ухвали про виклик у судове засідання.
В матеріалах справи наявний відзив на позов, за змістом якого відповідач просить суд в порядку статті 80 ГПК України припинити провадження у справі з огляду на приписи статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. № 1730-VIII.
Ухвалою суду від 18.01.17р. строк вирішення спору продовжувався на 15 днів в порядку статті 69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо припинення провадження у справі з наступних підстав.
12.12.2014 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №1185/15-ТЕ-4 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ) на умовах цього Договору (пункт 1.1 Договору).
Згідно п.1.2 Договору газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата за переданий позивачем відповідачеві газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як вказує позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого газу, відповідач нарахував до сплати відповідачу пеню за період 15.02.15р. по 05.10.15р. на суму 12 737, 91 грн., 3% річних за той самий період на суму 667, 96 грн., а також інфляційні за період з квітня 2015 року по листопад 2015 року на суму 3 913, 47 грн., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Між тим, 30.11.2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. № 1730-VIII, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст. 2 Закону)
Згідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання» №2633-ІV від 02.06.2005 року теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.
За змістом долученого до матеріалів справи додатку №2 до Технічної угоди на здійснення контролю за обліком у при транспортуванні та постачанні природного газу №11869/11/132365 від 01.09.2012 року, що укладена між відповідачем та ПАТ «Дніпрогаз», комерційні вузли обліку газу встановлені в котельнях (теплогенеруюче обладнання) житлових будинків, які розташовані за наступними адресами: вул. Херсонська, 9-б та вул. Театральна,5.
Згідно статті 23 Закону України «Про теплопостачання» господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.
Між тим, листом Державної служби з регуляторної політики та розвитку підприємництва №2064 від 11.03.2014 роз'яснено, що якщо теплова енергія виробляється та використовується для цілей (опалення та гаряче водопостачання виключно членів об'єднання співвласників багатоквартирних будинків), то отримання ліцензії не потрібно. У разі якщо вироблена теплова енергія реалізується споживачам на підставі укладених договорів продажу теплової енергії, то для подальшого провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії необхідно звернутися до відповідного органу ліцензування за отриманням відповідних ліцензій.
З матеріалів справи вбачається, що мешканцями вищевказаних житлових будинків створено об'єднання власників багатоквартирних будинків ОСББ «Каскад-2» та ОСББ «Театральний 5».
Таким чином, відповідач є теплогенеруючою організацією, яка отримує енергоносії (в даному випадку - природний газ) та виробляє теплову енергію для потреб ОСББ.
Враховуючи те, що теплова енергія виробляється відповідачем виключно для надання послуги з централізованого опалення мешканцям ОСББ та юридичним особам, які володіють та користуються приміщеннями в цих багатоквартирних житлових будинках, отримання ліцензії на виробництво та постачання теплової енергії, в даному випадку, не потрібно.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення серед житлово-комунальних послуг вирізняють комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
За викладених обставин, відповідач є теплогенеруючою організацією та теплопостачальною організацією, яка виробляє теплову енергію на власному теплогенеруючому обладнанні (котельні та водогрійні котли), а також надає послуги з централізованого опалення житлових та нежитлових приміщень з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання за адресами: м. Дніпро, вул. Херсонська,1 б та м. Дніпро, вул. Театральна, 5.
Таким чином, на відповідача поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. № 1730-VIII.
Згідно частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року №1730-VIII, який набрав чинності 30 листопада 2016 року, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Як вбачається із матеріалів справи, станом 30.11.2016 року - день набрання чинності Закону України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» №1730-VIII від 03.11.2016 року - основна заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, а тому нараховані позивачем пеня, інфляційні та річні відсотки, які є предметом позову, підлягають списанню відповідно до норм зазначеного вище Закону.
Відповідно до 4.4 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. №18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З огляду на те, що між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення суми заборгованості, провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Провадження у справі - припинити.
Суддя ОСОБА_1