01.02.2017 Справа № 904/12339/16
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про розірвання договору та зобов'язання вчити дії
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
від позивача: Cавіна О.І. - представник (дов. № 58 від 21.09.2016)
від відповідача: не з'явився
Регіональне відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору № 3509 від 20.10.2006 купівлі-продажу нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 43,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати повернути нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 43,6 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 до державної власності в особі регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області за актом приймання-передачі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами договору купівлі-продажу від 20.10.2006 (договір перепродажу від 05.05.2008 №1294) відповідач зобов'язався, зокрема, виконувати всі технічні, санітарні та інші правила по утриманню об'єктів та забезпечити дотримання санітарно-екологічних норм, передбачених законодавством України на протязі строку дії договору; на вимогу продавця, на протязі 5 років з моменту підписання акту приймання-передавання, покупець зобов'язаний надавати продавцю необхідні матеріали, відомості, документи про виконання умов договору. Посилаючись на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу, позивач, на підставі статей 611, 651, Цивільного кодексу України, частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", просить розірвати договір купівлі-продажу та зобов'язати відповідача повернути нежитлове вбудоване приміщення державі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2016, порушено провадження у справі, а розгляд призначено у засіданні на 18.01.2017.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017 розгляд справи відкладено на 01.02.2017.
01.02.2017 представник позивача подав через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд про розірвання договору № 3509 від 20.10.2006 купівлі-продажу нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 43,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 43,6 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 до державної власності в особі регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області за актом приймання-передачі.
На підставі ст. 22 ГПК України, заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
20.10.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 43,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10-12).
Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю індивідуально визначене майно (об'єкт приватизації) - продажу нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 43,6 кв.м, що знаходиться на балансі ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат", яке розміщується за адресою: АДРЕСА_1, яке є державною власністю та належить державі в особіВерховної Ради України на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Криворізької міської ради 24.03.2006 на підставі рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради «Про видачу свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна» від 14.12.2005 №756 та зареєстрованого комунальним підприємством «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 24.03.2006, номер запису: 5918 в книзі: 13Н-318, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі та пройти реєстрацію об'єкту приватизації у бюро технічної інвентаризації.
Цей договір підлягає нотаріальному посвідченню, державній реєстрації та реєстрації у відповідному органі місцевої ради (п.14.2 договору).
Вказаний договір 20.10.2006 посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальовою Є.Є., про що зроблений запис в реєстрі за №3509.
Відповідно до п.1.2 договору, право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.
Відповідно до п. 5.4. договору, покупець зобов'язаний виконувати всі технічні, санітарні та інші правила по утриманню об'єктів та забезпечити дотримання санітарно-екологічних норм, передбачених законодавством України на протязі строку дії договору.
Пунктом 5.8 договору встановлено, що на вимогу продавця, на протязі 5 років з моменту підписання акту приймання-передавання, покупець зобов'язаний надавати продавцю необхідні матеріали, відомості, документи про виконання умов договору.
У разі зміни власника об'єкта приватизації на протязі 5 років від моменту укладання договору купівлі-продажу, покупець повинен покладати всі зобов'язання за даним договором нового власника, крім обов'язків по сплаті за об'єкт приватизації (п. 5.6. договору).
Відповідно до п. 5.7. договору, подальше відчуження та передача в заставу покупцем об'єкту приватизації на протязі 5 років від моменту укладання цього договору здійснюється за умови повної сплати його ціни продажу за погодженням органу приватизації із забезпеченням переходу до нового власника всіх зобов'язань, невиконаних покупцем на момент такого відчуження, відповідальності за їх невиконання визначених законодавством та цим договором прав та обов'язків покупця згідно з законодавством України.
Відповідно до п.12.3. договору купівлі-продажу від 20.10.2006, у разі невиконання однією із сторін умов цього договору, він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду, а об'єкт приватизації повернутий до державної власності.
05.05.2008 вказане нерухоме майно було відчужене ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець - відповідач) (а.с.14-15).
Вказаний договір 05.05.2008 посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Чорною О.С., про що зроблений запис в реєстрі за №1294.
Таким чином, позов пред'явлено до особи, яка не перебуває у договірних стосунках з позивачем.
В судовому засіданні представник позивача вказував, що при відчуженні ОСОБА_3 було дотримано вимоги п. 5.7. договору щодо погодження з органом приватизації відчуження майна.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було проведено перевірку виконання умов договору купівлі-продажу від 20.10.2006, про було складено акт від 14.06.2012 підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 20.10.2006 (а.с. 17-19). Цим актом встановлено виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 20.10.2006. та зазначено, що цей акт є підставою для зняття державним органом приватизації договору купівлі-продажу від 20.10.2006 з контролю.
21.12.2012 відповідно до протоколу засідання комісії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області з питань зняття з контролю договорів купівлі - продажу об'єктів приватизації, було вирішено після надання покупцем додаткових документів повторно винести на розгляд комісії акт підсумкової перевірки.
Позивач зазначає, що у зв'язку із наявними зауваженнями комісії щодо виконання відповідачем умов укладеного договору, Регіональне відділення, листом від 11.03.2013 № 18-01-00149, звернулося до покупця щодо необхідності надання копій пролонгованих договорів на комунальні послуги та копій трудових договорів.
Витребувані позивачем документи були надані відповідачем листом від 11.06.2013, а питання щодо зняття з контролю зазначеного договору купівлі-продажу було повторно винесене на розгляд комісії.
У зв'язку із наявністю зауважень до наданих відповідачем документів, Регіональне відділення вирішило звернутись до відповідних міських служб щодо надання копій договорів на комунальні послуги, укладені на об'єкт приватизації та до Криворізької міської ради щодо надання інформації стосовно земельної ділянки під об'єктом приватизації. Також, позивачем порушувалось питання щодо договору іпотеки № 11378788000И від 31.07.2008, укладеного покупцем з АКІБ "Укрсиббанк", предметом якого став об'єкт приватизації.
На запит позивача (а.с.24), Комунальне підприємство теплових мереж „Криворіжтепломережа" листом від 28.05.2014 № 799/13 (а.с.26) повідомило, що з ФОП ОСОБА_1 був укладений договір № 5643 від 08.09.2008 на постачання теплової енергії в нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1
На виконання рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12.10.2011 № 434 „Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від КПТМ „Криворіжтепломережа" до ДП „Криворізька теплоцентраль" з 01.10.2013 договір №5643 від 08.09.2008 в частині поставки теплової енергії розірвано, в частині розрахунків діє до повного виконання фінансових зобов'язань.
На запит позивача, Управління земельних ресурсів виконавчого комітету Криворізької міської ради листом від 10.06.2014 № 1750 (а.с.27) повідомило, що між Криворізькою міською радою та ФОП ОСОБА_1 була укладена тимчасова угода про сплату за фактичне користування земельною ділянкою, що закінчила свою дію 31.03.2011.
На запит позивача, Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби листом від 03.07.2014 № 19-01-03933 (а.с.28) повідомила, що за земельну ділянку, на якій розташований вищезазначений об'єкт, ФОП ОСОБА_1 платежі за землекористування з вересня 2009 року не сплачує.
З метою вирішення питання щодо зняття з контролю спірного договору купівлі - продажу об'єктів приватизації, листами від 23.10.2014 № 18-01-06623 та від 01.07.2016 № 18-11-03533 (а.с. 30-31) Регіональне відділення зверталось до відповідача, з проханням надати документи, підтверджуючі виконання умов договору купівлі-продажу від 20.10.2006 № 3509.
Відповідач на вищевказані вимоги не відреагував, відповіді та запитуваних документів не надав.
26.09.2016 позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору №18-11-05316 (а.с.33-34).
Позивач вважає, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу від 20.10.2006 (договір перепродажу від 05.05.2008 №1294) є підставою для розірвання цього договору з огляду на положення як частини 1, так і частини 2 ст. 651 ЦК України, а також ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", та повернення об'єкта приватизації в державну власність, що і є причиною спору.
Надаючи правову кваліфікацію наявним у матеріалах справи доказам та поясненням учасників судового процесу суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
Згідно ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між тим, договір купівлі-продажу, який просить розірвати позивач, як вже зазначалось вище, укладений між позивачем та ОСОБА_3, а не між позивачем та відповідачем. Отже, відповідач не є стороною цього договору.
Відповідно ж до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням судув разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
Частинами 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, договір купівлі-продажу №3509 від 20.10.2006 не створює прав та обов'язків для відповідача. Вказаний договір не може бути розірвано з посиланням на положення ст. 651 ЦК України та частину 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" враховуючи те, що позивач посилається на його порушення особою, яка не є стороною договору.
Більш того, як вже зазначалось, актом від 14.06.2012 підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 20.10.2006 (а.с. 17-19) позивачем не було встановлено порушень умов договору купівлі-продажу від 20.10.2006 та було зазначено, що цей акт є підставою для зняття державним органом приватизації договору купівлі-продажу від 20.10.2006 з контролю.
Крім того, суд вважає, що акт від 14.06.2012 підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 20.10.2006 (а.с. 17-19) не може бути прийнятий судом у якості належного доказу також і з огляду на те, що його було складено 14.06.2012, тобто після спливу 5-ти річного строку встановленого п. 5.6. договору.
З огляду на вищенаведене, суд не вбачає достатніх правових підстав для розірвання спірного договору, тому у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині слід відмовити.
Відповідно відсутні і правові підстави для зобов'язання відповідача повернути приватизований об'єкт, оскільки зазначена вимога має похідний характер від вимоги про розірвання договору, а відповідач є законним власником спірного об'єкту нерухомості, який придбав його у іншої особи, а не у позивача (на підставі договору 05.05.2008 №1294), що виключає задоволення позовних вимог про зобов'язання повернути об'єкт в силу ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 334 ЦК України. Вказаний договір є чинним.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 321 Цивільного кодексу України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, винесення такого рішення на користь позивача безперечно буде порушувати ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на сторону, що подала позов покладено зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.02.2017
Суддя Я.С. Золотарьова