06.02.17р. Справа № 904/9164/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", м. Дніпро
до В-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-ФІНАНСИСТ", м. Дніпро
В-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дружківка
про стягнення солідарно 27 895,08 грн.
Головуючий колегії Петренко Н.Е.
Судді: Суховаров А.В.
Манько Г.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" (далі - позивач, Банк) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (далі - відповідач-1, Поручитель), фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, Клієнт) про стягнення солідарно 27 895,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-2 порушені зобов'язання за договором № б/н від 14.10.2011 року щодо своєчасного та повного повернення кредиту.
Позовні вимоги до відповідача-1 обґрунтовані не виконанням останнім договору поруки № E1HABLPD0JXF0 від 11.08.2015 року, предметом якого є надання поруки відповідачем-1 перед позивачем за виконання відповідачем-2 всіх своїх обов'язків за договором № б/н від 14.10.2011 року.
Ухвалою господарського суду від 20.12.2016 року призначено колегіальний розгляд справи, передано матеріали справи для визначення складу колегії.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.12.2016 року визначено колегію у складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Суховаров А.В., Манько Г.В.
Ухвалою господарського суду від 22.12.2016 року прийнято справу № 904/9164/16 до розгляду колегією суддів в складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Суховаров А.В., Манько Г.В. ; призначено розгляд справи на 06.02.2017.
06.02.2017 повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився, але до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача за наявними у справі матеріалами. Крім того в клопотанні зазначено про те, що станом на 06.02.2017 заявлені позовні вимоги відповідачами не оплачені, розмір позовних вимог не змінився.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.
В свою чергу, повноважний представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач-1 повідомлений належним чином, що підтверджують повідомлення про вручення поштового відправлення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що повноважний представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача-1 за наявними в ній матеріалами.
Повноважний представник відповідача-2 у судове засідання також не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходяться конверти з ухвалами господарського суду Дніпропетровської області, які направлялися на адресу відповідача-2 та були повернуті поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідач-2 про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача-2 за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 06.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, господарський суд, -
14.10.2011 року відповідачем-2 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - Заява).
Згідно заяви відповідач-2 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://a-bank.com.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 14.10.2011 року (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.
Як зазначає позивач, за приписами ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до вищевказаного Договору відповідачу-2 було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 та картковий рахунок НОМЕР_3, а також надана корпоративна картка, яка в розумінні п. 1.27 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів" є електронним платіжним засобом.
За змістом п. 1.27 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів" платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Згідно із п. 14.12 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів" користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Аналогічна правова норма закріплена у п. 1 Розділу VІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням (далі - Положення), яке затверджено Постановою НБУ № 705 від 05.11.2014 "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів".
Відповідно до п. 5 Розділу VI Положення, користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Пунктом 1.1.2.1.8. Умов передбачено, що власник зобов'язаний стежити за витратою коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.
У відповідності до п. 1.1.2.1.10. Умов, у разі виникнення заборгованості власника за картрахунком в результаті курсової різниці, технічних помилок у роботі обладнання та в інших випадках клієнт зобов'язується погасити заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення.
17.01.2014 на картковому рахунку відповідача-2 НОМЕР_3 з'явилась заборгованість у вигляді несанкціонованого овердрафту, який виник у результаті здійснення операцій з видачі готівки понад залишок коштів на рахунку з використанням корпоративної картки.
За приписами п. 3.5.1.25. Умов, Клієнт несе повну фінансову відповідальність за всі операції, здійснені з картками в торгово-сервісній мережі, мережі Internet і банківської мережі, прив'язаними до його карткового рахунку, до моменту усної заяви про втрату картки за зазначеними у даному розділі телефонами, а також за всі подальші операції, які не супроводжувалися авторизацією, якщо картка не поставлена в СТОП-лист.
Відповідно до п. 3.5.1.51. Умов, контроль використання коштів по картрахунках здійснюється власниками цих рахунків.
Положеннями п. 3.5.1.53. Умов передбачено, що у разі виникнення по картрахунку несанкціонованого овердрафту Клієнт зобов'язується повернути його в наступний банківський день з моменту його виникнення і сплатити Банку штраф за його користування в розмірі, встановленому Тарифами. Сплата штрафу здійснюється в останній день користування несанкціонованим овердрафтом, але не пізніше терміну його повернення. Заборгованість Клієнта по поверненню несанкціонованого овердрафту та штрафу за його користування починаючи з наступного дня за датою вимоги Банку, вважається простроченою.
У разі невиконання або неналежною виконання Клієнтом зобов'язань по погашенню несанкціонованого овердрафту, Клієнт сплачує Банку штраф у розмірі 200 - % від діючої процентної ставки за овердрафтами. Сплата штрафу здійснюється Клієнтом за кожний день такого порушення(п. 3.5.1.54. Умов).
Як зазначено у п. 3.5.1.55. Умов, у разі несвоєчасного погашення заборгованості по несанкціонованому овердрафту, включаючи заборгованість, що виникла у відповідності з п.3.5.1.52. цих Умов Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості по несанкціонованому овердрафту, але не вище подвоєної % ставки НБУ за кожний день прострочення, у тому числі заборгованості передбаченої п. 3.5.1.52 Умов за кожний день прострочення.
Пунктом 3.5.1.56. Умов передбачено, що кошти, отримані від Клієнта для погашення заборгованості по несанкціонованому овердрафту, насамперед, направляються для погашення неустойки згідно п. 3.5.1.53, 3.5.1.54 цих Умов, далі - штрафу, далі - несанкціонованого овердрафту.
Позивач звертає увагу на те, що станом на 15.09.2016 у відповідача-2 виникла прострочена заборгованість у розмірі 27 895,08 грн., яка складається з наступного: 6669,49 грн. - заборгованість за несанкціонованим овердрафтом (за період з 17.01.2014 по 15.09.2016); 9 361,65 грн. - заборгованість по процентам (за період з 06.02.2014 по 15.09.2016); 11 863,94 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (за період з 06.02.2014 по 15.09.2016).
Позивач зазначає про те, що в порушення умов вищевказаного Договору відповідач-2 зобов'язання за ним належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що 11.08.2015 року між відповідачем-1 та позивачем було укладено договір поруки № E1HABLPD0JXF0 (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1. якого, предметом цього договору є надання поруки відповідачем-1 перед позивачем за виконання відповідачем-2 всіх своїх обов'язків за Договором № б/н від 14.10.2011 року
Згідно з п. 2 Договору поруки, відповідач-1 відповідає перед позивачем за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і відповідач-2 включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в Кредитному договорі.
Відповідно до п. 4. Договору поруки, відповідач-2 і відповідач-1 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.
Цей Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2030 року (п. 8 Договору поруки).
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача-1 та відповідача-2 претензії з вимогою негайно погасити прострочену заборгованість. Як зазначає позивач, вимоги були залишені відповідачем-1 та відповідачем-2 без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованість за несанкціонованим овердрафтом у розмірі 6 669,49 грн., заборгованість по процентам у розмірі 9 361,65 грн., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 11 863,94 грн., а всього 27 895,08 грн.
Відповідач-1 належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору поруки на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач-1 не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Відповідач-2 доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду також не надав. Крім того, відповідач-2 не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.
З огляду на норми чинного законодавства України та обставини справи, господарським судом встановлено, що договір, який укладено між сторонами, складається із Заяви, Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розмішені в мережі Інтернет на сайті http://a-bank.com.ua. При цьому, зазначений Договір підписаний обома сторонами в установленому законом порядку, не оспорювався та недійсним не визнаний.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст. 1069 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу(ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що:
1. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
2. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
3. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем-1 та відповідачем-2 своїх зобов'язань за вищезазначеними Договорами. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем-1 або відповідачем-2 умов Договорів, відповідачами господарському суду надано не було.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені з урахуванням Умов та правил надання банківських послуг, порядку нарахування пені, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 11 863,94 грн. - пені, яку нараховано за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та умови укладених між сторонами Договорів, колегія суддів вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.
Відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну.
Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. підлягає стягненню з відповідачів порівну.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 543, 549, 554, 599, 610, 611, 612, 626, 627, 629, 1049, 1050, 1069 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, код ЄДРПОУ 35201640) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за несанкціонованим овердрафтом у розмірі 6 669,49 грн. (шість тисяч шістсот шістдесят дев'ять грн. 49 коп.), заборгованість по процентам у розмірі 9 361,65 грн. (дев'ять тисяч триста шістдесят одна грн. 65 коп.), пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 11 863,94 грн. (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят три грн. 94 коп.).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, код ЄДРПОУ 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) витрати по сплаті судового збору у розмірі 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.).
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84200, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080) витрати по сплаті судового збору у розмірі 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять грн. 00 коп.).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 07.02.2017
Головуючий колегії Суддя Суддя Н.Е. Петренко А.В. Суховаров Г.В. Манько