31 січня 2017 р.
Справа № 903/72/17
за позовом Комунального підприємства "Луцькводоканал"
до відповідача: приватного підприємства "Велідіт"
про розірвання договору
Суддя М. С. Шум
за участю представників сторін:
від позивача: н/з
від відповідача: н/з
Суть спору: Комунальне підприємство «Луцькводоканал» звернулось до суду з позовом до приватного підприємства "Велідіт" про розірвання договору доручення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач фактично не виконав зобов'язань за договором №14/03/14-01 від 14.03.2014р.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.01.2017р. порушено провадження у справі.
31.01.2017р. позивач подав клопотання про призначення судової економічної експертизи №102/2 від 30.01.2017р.
Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.2 постанови №4 від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
У зв'язку з вищенаведеним суд, розглянувши клопотання позивача про призначення судової економічної експертизи, вважає, що останнє до задоволення не підлягає .
В судове засідання 31.01.2017р. представники сторін не з'явились, водночас на адресу суду листом від 30.01.2017р. за вх. №01-54/1114/17 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній просить суд у задоволенні позовних вимог позивача про розірвання договору №14/03/14-01 від 14.03.2014р. відмовити повністю у зв'язку з їх безпідставністю.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, з урахуванням норм ст.ст. 69, 75, 77 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, господарський суд,-
встановив:
14.03.2014р. між позивачем - комунальним підприємством «Луцькводоканал» як довірителем та відповідачем приватним підприємством "Велідіт"як повіреним укладено договір доручення №14/03/14-01 (а.с.7-8).
Відповідно до п.1.1 договору довіритель доручає, а повірений зобов'язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя вчинити наступні дії:
1) пошук суб'єктів господарювання, які відповідають вимогам Постанови КМУ № 30 від 29 січня 2014 року «Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» (далі в договорі - Постанови КМУ № 30 від 29 січня 2014 року);
2) укладання від імені довірителя з такими суб'єктами господарювання відповідних правочинів (угод, договорів) про організацію взаєморозрахунків згідно вимог Постанови КМУ № 30 від 29 січня 2014 року;
3) представництво інтересів довірителя перед державними органами, установами, суб'єктами господарювання з питань проведення взаєморозрахунків в межах повноважень, наданих цим органам, установам та організаціям нормами Постанови КМУ № 30 від 29 січня 2014 року;
4) консультування керівництва підприємства з питань фінансової, комерційної, технологічної і технічної діяльності довірителя, що є комерційною таємницею та надається виключно для службового використання.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що повірений має право на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх юридичних дій, визначених у п. 1.1 договору.
Згідно з пунктами 2.1, 2.1.1, 2.1.2 договору повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення, повідомляти довірителю на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення.
З наданих суду матеріалів вбачається, що 12.11.2014р. за №ОУ-0000022 сторонами складено та підписано акт приймання передачі, відповідно до якого на виконання умов договору доручення про надання послуг «Луцькводоканал» як довіритель передав, а ПП "Велідіт" як повірений прийняв: договір про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 на суму 7700254,79грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.
Пунктами 3.1., 3.1.2 передбачено обов'язок довірителя сплатити повіреному плату у розмір: 10% з ПДВ від суми фактичного погашення заборгованості довірителя за спожиту електричну енергію, яке відбудеться на умовах укладених повіреним від імені та за рахунок довірителя договорів про взаєморозрахунки згідно Постанови КМУ № 30 від 29 січня 2014 року на протязі одного місяця з дня отримання довірителем письмового повідомлення від кредиторів про погашення заборгованості за спожиту електроенергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок повіреного.
Відповідно до п. 5.1. договору повірений у строк, що не перевищує 5 календарних днів з моменту укладання та фактичного виконання договору про взаєморозрахунки на підставі Постанови КМУ № 30 від 29 січня 2014 року зобов'язаний подати довірителю письмовий звіт про виконання доручення із додаванням відповідних виправдних документів.
Згідно доручення №16 від 06.10.14 року кошти в розмірі 7700254,79 грн були отримані на рахунки довірителя, що відкриті в Державному казначействі України в м. Луцьку та сплачені в погашення заборгованості за електричну енергію спожиту згідно договору від 16.03.2005 р. №529-0360000 укладеного між ПАТ «Волиньобленерго» та довірителем. У зв'язку з вище викладеним всі роботи було проведено вчасно, у звязку з чим ПП «Велідіт» має право на отримання винагороди в розмірі 770025, 5 грн. Згідно рахунка-фактури № СФ-0000012 від 8 жовтня 2014 року КП «Луцькводоканал» па користь ПП «Велідіт» перераховано 770025.40 грн (Сімсот сімдесят тисяч двадцять п'ять гривень 40 копійок). Повністю підтверджуючи факт надання послуг та те, що жодних претензій одна до одної сторін не мають про, що підписали звіт повіреного по виконанню договору - доручення №14/03/14-01 від 14.03.2014р. - 16.10.2014р.(а.с. 38-39).
Відповідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір доручення.
Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, підставою для розірвання договору в судовому порядку може бути істотне порушення умов договору однією із сторін.
Згідно правової позиції викладеної в постанові Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13 однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
З наданих суду плозивачем пояснень, порушенням є невиконання відповідачем покладених на нього договором дорученням №14/03/14-01 від 14.03.2014р. обов'язків, оскільки дані роботи не виконувались відповідачем та факт їх проведення не підтверджено жодною документацією.
Водночас, судом встановлено, що відповідачем умови договору щодо строків та якості наданих послуг згідно з умовами договору, звітом про виконання від 16.10.2014р., акту приймання - передачі 12.11.2014р. за №ОУ-0000022 порушені не були, будь яких інших доказів із яких би вбачалося порушення та/або істотне порушення відповідачем умов договору доручення матеріали справи не містять. Фактично договір є виконаним.
В силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, умови договору з боку відповідача жодним чином порушені не були, і відповідно у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача про розірвання договору доручення №14/03/14-01 від 14.03.2014 .
Додатково суд зауважує, що позивач платіжним дорученням №1 від 04.01.2017р. сплатив 15 400,51грн. судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року встановлений на рівні 1 600,00 грн.
Оскільки позивачем заявлено вимогу про розірвання договору, то судовий збір за подання такої позовної заяви повинен становити 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1 600,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
Таким чином, позивач не позбавлений права звернутись з відповідним клопотанням про повернення зайво сплаченої суми судового збору.
У зв'язку із відмовою в позові судові витрати в розмірі 1 600,00 грн. покладаються на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
У позові відмовити.
Повний текст рішення складено
06.02.2017
Суддя М. С. Шум