31.01.2017
Справа № 904/11227/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Механічно-ливарний завод", м. Нововолинськ Волинської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжмехсервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 18 460 грн. 14 коп.
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Представники:
від позивача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;
від відповідача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Позивач просить стягнути з відповідача 18 460 грн. 14 коп., що складає 15 000 грн. 00 коп. - заборгованості, за поставлений товар та 3 430 грн. 14 коп. - інфляційних та річних 3% річних.
Сторони витребуваних господарським судом документів не надали, їх представники у судове засідання не з'явилися, позивач у заяві (вх.№5900/17 від 31.01.2017р.), що надійшла засобами факсимільного зв'язку, просить розглядати справу без участі представника позивача у зв'язку з неможливістю представника з'явитись у судове засідання.
Як вбачається позивачем вже було заявлено про розгляд справи без участі представника (заява вх. №2101/17 від 16.01.2017р.), з чим господарський суд не погодився відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017р.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи 22.05.2015р. відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Криворіжмехсервіс” було виставлено позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Механічно-ливарний завод" рахунок - фактуру №2 на суму 111 041 грн. 28 коп. на оплату за обойму живильника 1-178-339 у кількості 1 шт. на суму 32 630 грн. 40 коп. (без ПДВ), що з ПДВ становить 39 156 грн. 48 коп. та за корпус живильника 8-29-28 у кількості 1 шт. на суму 59 904 грн. 00 коп. (без ПДВ), що з ПДВ становить 71 884 грн. 80 коп. (надалі - товар) (а.с 12).
Позивачем вказаний рахунок було оплачено частково у сумі 30 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 22.05.2015р. №213 (а.с.11).
У статті 509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання виникають із підстав встановлених статтею 11 цього кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до норми частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами частини 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. При цьому, згідно частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено усний договір поставки (купівлі-продажу) товару у спрощений спосіб, за яким позивачем здійснено часткову попередню оплату рахунку-фактури від 22.05.2015р. №2.
Дії відповідача по виставленню рахунку-фактури від 22.05.2015р. №2 та дії позивача по частковому перерахуванню відповідачу грошових коштів в сумі 30 000 грн. 00 коп. на підставі зазначеного рахунку-фактури, свідчать про те, що у відповідача, виникло зобов'язання з поставки товару за договором купівлі-продажу, укладеним у спрощений спосіб.
Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження строку поставки товару, визначеного рахунком-фактурою від 22.05.2015р. №2, на вимогу суду не надано.
Надані позивачем копії претензій від 21.06.2015р. №334, від 26.06.2015р. №293 та від 06.07.2015р. №305, по-перше, не містять вимоги щодо поставки йому визначеного рахунком-фактурою товару, а, по-друге, позивачем на вимогу суду не надано доказів надсилання вказаних претензій відповідачу.
Позивач у позовній заяві посилається на повернення йому відповідачем частини грошових коштів у сумі 15 000 грн. 00 коп., проте, на вимогу господарського суду, викладеній в ухвалі суду від 17.01.2017р., доказів в підтвердження часткового повернення коштів відповідачем також не надано.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач у прохальній частині позовної заяви просить стягнути з відповідача 15 000 грн. 00 коп. - заборгованості за поставлений товар, проте матеріали справи не містять доказів в підтвердження поставки товару відповідачу.
Отже, позивачем в порушення частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,
"06" лютого 2017р.