31 січня 2017 р.
Справа № 903/71/17
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Сердюкова Аліна Олегівна
за участю представників сторін:
від позивача: н/з,
від відповідача: н/з
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом комунального підприємства “Луцькводоканал” до товариства з обмеженою відповідальністю “Аквагруп” про розірвання договору,
Комунальне підприємство “Луцькводоканал” звернулось в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Аквагруп” про розірвання договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач фактично не виконав зобов'язань за договором доручення №2-Д від 07.11.2014р.
31.01.2017р. позивач через канцелярію суду подав клопотання №101/2 від 30.01.2017р., в якому просив розглядати справу за відсутності представника КП "Луцькводоканал" та зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.
Крім того, 31.01.2017р. позивач через канцелярію суду подав клопотання про призначення судової економічної експертизи №103/2 від 30.01.2017р., на вирішення експерта пропонує поставити такі питання :
- Чи підтверджено документально та нормативно факт виконання товариством з обмеженою відповідальністю “Аквагруп” для комунального підприємства “Луцькводоканал” робіт, передбачених договором доручення №2-Д від 07.11.2014р., укладеного між КГі “Луцькводоканал” та ТзОВ “Аквагруп”?
- Чи підтверджено документально та нормативно факт виконання договору №30Е/265 від 20.11.2014р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30 на суму 9 646 638,47 грн.
В судове засідання 31.01.2017р. представники сторін не з'явились.
26.01.2017р. від відповідача надійшов відзив на позов б/н від 23.01.2017р., в якому він просить у задоволенні позову відмовити.
Оскільки явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за відчутності представника та з врахуванням подачі відповідачем відзиву по суті позовних вимог, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутності представників сторін, за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Суд, розглянувши клопотання позивача про призначення судової-економічної експертизи, вважає, що клопотання до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.2 постанови №4 від 23.03.2012р. “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Обставини, для встановлення яких позивач просить призначити судову економічну експертизу, можуть бути встановлені іншими наявними у справі доказами, а тому суд не вбачає необхідності у призначенні судової економічної експертизи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2014р. між позивачем - комунальним підприємством “Луцькводоканал” як довірителем та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю “Аквагруп” як повіреним укладено договір доручення №2-Д (а.с.6-8).
Відповідно до п.1.1 договору довіритель доручає, а повірений зобов'язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя вчинити наступні дії:
1) пошук суб'єктів господарювання, які відповідають вимогам Постанови КМУ № 30 від 29 січня 2014 року “Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування” (далі в договорі - Постанови КМУ № 30 від 29 січня 2014 року);
2) укладання від імені довірителя з такими суб'єктами господарювання відповідних правочинів (угод, договорів) про організацію взаєморозрахунків згідно вимог Постанови КМУ № 30 від 29 січня 2014 року;
3) представництво інтересів довірителя перед державними органами, установами, суб'єктами господарювання з питань проведення взаєморозрахунків в межах повноважень, наданих цим органам, установам та організаціям нормами Постанови КМУ № 30 від 29 січня 2014 року;
4) консультування керівництва підприємства з питань фінансової, комерційної, технологічної і технічної діяльності довірителя, що є комерційною таємницею та надається виключно для службового використання.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що повірений має право на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх юридичних дій, визначених у п. 1.1 договору.
Згідно з пунктами 2.1, 2.1.1, 2.1.2 договору повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення, повідомляти довірителю на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення.
З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що 07.11.2014р. сторонами складено та підписано акт приймання передачі (а.с.8), відповідно до якого на виконання умов договору доручення про надання послуг № 2-Д від 07 листопада 2014 р. КП “Луцькводоканал” як довіритель передав, а ТзОВ “Аквагруп” як повірений прийняв: договір про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 на суму 9 646 638,47 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.
Пунктами 3.1., 3.1.2 передбачено обов'язок довірителя сплатити повіреному плату у розмір: 10% з ПДВ від суми фактичного погашення заборгованості довірителя за спожиту електричну енергію, яке відбудеться на умовах укладених повіреним від імені та за рахунок довірителя договорів про взаєморозрахунки згідно Постанови КМУ № 30 від 29 січня 2014 року на протязі одного місяця з дня отримання довірителем письмового повідомлення від кредиторів про погашення заборгованості за спожиту електроенергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок повіреного.
Відповідно до п. 5.1. договору повірений у строк, що не перевищує 20 календарних днів з моменту укладання та фактичного виконання договору про взаєморозрахунки на підставі Постанови КМУ № 30 від 29 січня 2014 року зобов'язаний подати довірителю письмовий звіт про виконання доручення із додаванням відповідних виправдних документів.
Як вбачається з доданого до відзиву на позов письмового звіту про виконання доручення від 15.01.2015р., повірений вчинив наступні дії:
1) Провів переговори та подав документи в ПАТ “Волиньобленерго” з метою отримання погодження на підписання договорів про проведення взаєморозрахунків відповідно до Постанови КМУ №30 від 29 січня 2014 року на суму 9 646 638,47 грн.;
2) Подав зазначені договори в ПАТ “Центренерго” для перевірки наявності всіх необхідних документів, а саме актів звіряння протоколів територіальної комісії про затвердження різниці в тарифах між фактичною собівартістю надання послуг та затвердженим тарифом, розрахунок різниці в тарифах та договору про постачання електроенергії від 16.03.2005р. №529-0360000 укладеного між ПАТ “Волиньобленерго” та довірителем та підписання даною організацією як стороною договору;
3) Після підписання договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 29.01.2014 року №30 ПАТ “Центренерго” відповідачем передано даний договір до ДП “Енергоринок” з метою перевірки наявності всіх необхідних документів та встановлення можливості підписання ДП “Енергоринок” даного договору. В результаті проведених відповідачем переговорів з керівництвом ДП “Енергоринок” підписано договір реструктуризації заборгованості між ДП “Енергоринок” та ПАТ “Волиньобленерго” та акти звірки взаєморозрахунків з фіксацією суми заборгованості розмірі 9 646 638,47 грн. Завдяки цьому в подальшому даною організацією підписано договір про організацію взаєморозрахунків на суму 9 646 638,47 грн. та присвоєно йому №30е/265 від 20 листопада 2014 року;
4) В подальшому даний договір направлено всім сторонам у тому числі до Державного казначейства України та Міністерства фінансів для проведення фінансування коштів по даному договору в розмірі 9 646 638,47 грн.;
5) Консультування керівництва підприємства з питань, що є предметом договору-доручення №2-Д від “ 07” листопада 2014 р.
У звіті від 15.01.2015р. зазначено, що згідно з дорученням № 31 від 26.12.14р. кошти в розмірі 9 646 638,47 грн. отриманні на рахунки довірителя відкриті в Державному казначействі України в м. Луцьк та сплаченні в погашення заборгованості за електричну енергію спожиту згідно договору від 16.03.2005р. №529-0360000, укладеного між ПАТ “Волиньобленерго” та Довірителем.
Сторони у звіті від 15.01.2015р. вказали, що згідно умов договору доручення повірений виконав взяті на себе зобов'язання та отримав право на отримання винагороди в розмірі передбаченому п.п. 3.1.2. договору, а саме -10% від суми, яка надійшла на рахунки довірителя.
У звіті також зазначено, що сторони жодних претензій одна до одної не мають та повністю підтверджують факт надання послуг.
Звіт від 15.01.2015р. підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
15.01.2015р. сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг №1, відповідно до якого сторони підтвердили факт належного надання послуг, зазначених в п. 1.1. договору-доручення (а.с.9).
На виконання п. 3.1.2. договору доручення позивач платіжними дорученнями №3 від 09.01.2015р., №23 від 09.01.2015р., №73 від 21.01.2015р., №116 від 26.01.2015р., №110 від 26.01.2015р., №111 від 26.01.2015р., №131 від 28.01.2015р., №114 від 28.01.2015р., №116 від 29.01.2015р., №132 від 29.01.2015р., №122 від 30.01.2015р. оплатив відповідачу вартість наданих за договором доручення послуг на загальну суму 964 663,85 грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір доручення.
Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, тобто, види матеріально-правових вимог, які заінтересована сторона може заявити до порушника. Випадки та підстави дострокового розірвання договору передбачено статтями 651 та 652 ЦК України, де передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін договору.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, підставою для розірвання договору в судовому порядку може бути істотне порушення умов договору однією із сторін.
Згідно правової позиції викладеної в постанові Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13, яка у відповідності з приписами ст. 111-28 ГПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
У даному випадку, як стверджує позивач, таким порушенням є невиконання відповідачем покладених на нього договором дорученням №2-Д від 07.11.2014р. обов'язків, оскільки дані роботи не виконувались відповідачем та факт їх проведення не підтверджено жодною документацією.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем умови договору щодо строків та якості наданих послуг порушені не були, що підтверджується звітом про виконання від 15.01.2015р., актом приймання - передачі №1 від 15.01.2015р., в яких міститься застереження про відсутність претензій сторін одна до одної у зв'язку із виконанням спірного договору, будь-яких інших доказів із яких би вбачалося порушення та/або істотне порушення відповідачем умов договору доручення матеріали справи не містять.
Крім того, не містять матеріали справи і доказів направлення позивачем відповідачу відмови в односторонньому порядку від договору.
Оскільки позивач не довів обставин, які б підтверджували наявність істотного порушення відповідачем умов договору доручення №2-Д від 07.11.2014р., не обґрунтував наявність шкоди, завданої порушенням відповідачем умов договору, її розмір, який не дозволив позивачу отримати очікуване при укладенні договору, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання договору доручення №2-Д від 07.11.2014р. з підстав їх необґрунтованості.
До аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суду у своїх постановах від 12.10.2016 року по справі № 910/760/16, від 03.08.2016 року по справі № 5023/5722/11.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач платіжним дорученням №180 від 04.01.2017р. сплатив 19293,28 грн. судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року встановлений на рівні 1 600,00 грн.
Як визначено п.п. 2, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки позивачем заявлено вимогу про розірвання договору, то судовий збір за подання такої позовної заяви повинен становити 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1600 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
Таким чином, позивач не позбавлений права звернутись з відповідним клопотанням про повернення зайво сплаченої суми судового збору.
У зв'язку із відмовою в позові судові витрати в розмірі 1600 грн. покладаються на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
У задоволенні позову комунального підприємства “Луцькводоканал” до товариства з обмеженою відповідальністю “Аквагруп” про розірвання договору відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено
06.02.2017
Суддя І. О. Гарбар