06 лютого 2017 р.
Справа № 903/914/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лекстрейд”, с.Софіївка, Києво-Святошинський район, Київська область
до Приватного підприємства “Аутстафф - 2016”, м.Луцьк
про стягнення 15 385, 79 грн.
Суддя Пахолюк В.А.
За участю представників сторін:
від позивача: н/з,
від відповідача: н/з.
Суть спору:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Лекстрейд” звернувся в господарський суд Волинської області до відповідача - Приватного підприємства “Аутстафф - 2016” про стягнення заборгованості в розмірі 15 385, 79 грн.
Свої вимоги обґрунтовує наступним:
29.11.2016р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Лекс Трейд” та відповідачем - Приватним підприємством “Норма Д” був укладений договір № 11122/13 на поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення, згідно якого замовник (відповідач) зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов договору.
Станом на 21.11.2016р. згідно витягу ЄДРПОУ відповідачем було проведено зміни до установчих документів, а саме змінено назву замість «Приватне підприємство “Норма Д”» на «Приватне підприємство “Аутстафф-2016”».
З доводів позивача за період з 24.06.2016 р. по 24.06.2016 р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 14 853, 81 грн., що підтверджує накладними - специфікаціями № 111612 від 24.06.2016 р. та № 111611 від 24.06.2016 р.
Відповідно до п. 4.1. договору оплата товару здійснюється в термін передбачений в накладній - специфікації. Якщо термін оплати в накладній - специфікації не вказано, оплата проводиться з відстроченням платежу 30 календарних днів з моменту здійснення поставки (п.4.2).
Відповідач зобов'язання щодо оплати товару не виконав належним чином. Станом на 25.11.2016 р. заборгованість становила 13 392, 97 грн. у зв'язку з чим на підставі ст.ст. 625, 692 ЦК України та умов договору йому нараховано 1 192, 91 грн. пені та 799, 91 грн. - 20 % річних від простроченої суми за користування грошовими коштами.
07.12.2016р. ухвалою господарського суду Волинської області було порушено провадження у справі та зобов'язано позивача надати суду додаткові письмові пояснення про те, яка фактична сума поставки товару була здійснена за договором № 11122/13 від 29.11.2013 р., чи здійснювалась відповідачем часткова оплата товару (витяг із банківського рахунку щодо оплати, реєстр відпуску товару за договором); оригінали накладних-специфікацій № 111612 від 24.06.2016 р. та № 111611 від 24.06.2016 р. для огляду в судовому засіданні.
Присутній в судовому засіданні 16.01.2017 р. представник позивача позов підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні.
06.01.2017р. на виконання ухвали суду від 07.12.2016р. позивачем було подано до суду клопотання № 4 від 03.01.2017р., яким долучив до матеріалів справи: копію Акту звірки розрахунків за 2 квартал 2016р. та копії банківських виписок.
У вищезазначеному клопотанні позивач надав додаткові письмові пояснення, якими просить суд звернути увагу на таке:
30.06.2016р. між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, у відповідності до якого заборгованість відповідача перед позивачем з врахуванням накладних-специфікацій № 111611 від 24.06.2016р. та №111612 від 24.06.2016р.складає 45292,97грн.
В період з 04.07.2016р. по 07.10.2016р. відповідач, у відповідності до банківських виписок, здійснив часткове погашення заборгованості на суму 31 900,00грн.
Заборгованість в сумі 13 392,97грн. на час звернення з позовом до суду залишається непогашеною.
Позивач у клопотанні № 4 від 03.01.2017р. та № 10 від 16.01.2017 р. просив суд задоволити вимоги в частині стягнення 1 192,91 грн. пені та 799,91 грн. - процентів за користування грошовими коштами у відповідності до п.п. 7.2, 7.3 договору № 11122/13 від 29.11.2013р.
Відповідач вимог ухвали суду від 07.12.2016р. не виконав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.
Ухвала господарського суду Волинської області від 07.12.2016р. направлялася відповідачу на адресу зазначену в позовній заяві та згідно Витягу з ЄДРПОУ(43000,м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 33-А, код 38850361), проте повернулась із поштовою відміткою “за закінченням терміну зберігання”.
У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи, що явка відповідача в судове засідання не визнавалась обов'язковою, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд встановив:
29.11.2013 р. між Приватним підприємством «Норма Д» (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛексТрейд» (далі - постачальник, позивач) було укладено Договір поставки товару № 11122/13 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується здійснювати поставки виробів медичного призначення та лікарських засобів (далі - товар), що належить йому на праві власності, а замовник приймати у свою власність та здійснювати оплату товару за цінами, кількістю, асортиментом та в порядку визначеними умовами даного Договору.
Згідно витягу ЄДРПОУ 07.11.2016 р. відповідачем було проведено зміни до установчих документів, а саме змінено назву «Приватне підприємство “Норма Д”» на «Приватне підприємство “Аутстафф-2016”», місцезнаходження - м. Дніпродзержинськ, пр..Аношкіна, 24 на м.Луцьк, вул..Лесі Українки, 33А, що не означає її реорганізацію та не потребує вчинення судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК України.
Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Між учасниками спору зобов'язання виникли з договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, та являється однією з підстав виникнення зобов'язань.
Відповідно до п. 2.1 Договору ціна, кількість та асортимент товару визначаються та узгоджуються сторонами на кожну партію товару окремо у накладних-специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору.
Згідно з пунктами 4.1., 4.2 Договору розрахунок за кожну партію товару проводиться в обумовлений в накладній-специфікації термін після здійснення поставки, шляхом безготівкового перерахування повної вартості партії товару, визначеної у накладній-специфікації на поточний рахунок постачальника. На вимогу постачальника або за бажанням замовника допускається здійснення повної або часткової попередньої оплати партії товару. Якщо термін сплати у накладній-специфікації не зазначений, то розрахунок здійснюється замовником не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту здійснення поставки.
Судом встановлено, що позивачем на виконання Договору було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 14 853, 81 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладних-специфікацій № 111612 від 24.06.2016 р. та № 111611 від 24.06.2016 р.
Згідно долучених банківських виписок відповідачем було частково оплачено товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 13 392, 97 грн.
Слід констатувати, що оскільки відповідач вчинив дії по виконанню правочину, про що свідчить прийняття його до виконання, отже правочин вважається ним схваленим.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, у відповідача існує заборгованість перед позивачем за Договором в сумі 13 392, 97 грн., підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 13 392, 97 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 192, 91 грн. та 20 % річних (штраф за користування чужими коштами) в розмірі 799, 91 грн.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до пунктів 7.2, 7.3 Договору у разі прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати поставленої партії товару замовник виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов'язання. Якщо прострочення оплати триває більше ніж 10 (десять) календарних днів замовник, поряд з штрафними санкціями передбаченими п. 7.2 даного Договору, на підставі статей 625, 692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний повернути постачальникові суму боргу, а також 20 % річних від простроченої суми за користування грошовими коштами постачальника за увесь час прострочення.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. у справі № 3-88гс11.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня в розмірі 1 192, 91 грн. та 20 % річних (штраф) в розмірі 799, 91 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, з урахуванням пені та штрафу, в загальній сумі 15 385, 79 грн., підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Господарський суд, керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 549, 550, 551, 610, 626, 628, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 86 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Аутстафф - 2016» (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Лесі Українки, будинок 33А; код ЄДРПОУ 38850361) на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекстрейд" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, будинок 18; код ЄДРПОУ 38010921) 15 385, 79 грн., в т.ч. 13 392, 97 грн. основного боргу, пеню в розмірі 1 192, 91 грн., 20 % річних в розмірі 799, 91 грн. та 1 378, 00 грн. судового збору.
Повне рішення складено 07.02.2017 р.
Суддя Пахолюк В.А.