ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
31 січня 2017 року 08:40 справа №826/3661/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства "БАНК ФОРВАРД"
доНаціонального банку України
проскасування рішення
Публічне акціонерне товариство "Банк Форвард" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Банк Форвард") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Національного банку України (далі по тексту - відповідач), в якому просить скасувати рішення відповідача від 21 січня 2016 року №26 про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство "Банк Форвард" за здійснення ризикової діяльності та порушення нормативно-правових актів Національного банку України в частині накладення на позивача штрафу за здійснення позивачем ризикової діяльності (у розмірі 1% від суми зареєстрованого статутного капіталу позивача) - 2 830 000 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3661/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 22 червня 2016 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У період з 05 жовтня 2015 року по 09 листопада 2015 року відповідно до посвідчення від 01 жовтня 2015 року №21-00002/71390 Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України проведено інспекційну планову перевірку діяльності позивача за період діяльності з 01 квітня 2012 року по 01 вересня 2015 року.
Рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України "Про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРВАРД" за здійснення ризикової діяльності та порушення вимог нормативно-правових актів Національного банку України" від 21 січня 2016 року №26 накладено на Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРВАРД" (адреса реєстрації: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, код за ЄДРПОУ 34186061) штраф за здійснення ризикової діяльності та порушення вимог нормативно-правових актів Національного банку України в розмірі 1% від суми зареєстрованого статутного капіталу банку 2 830 000,00 грн. (два мільйони вісімсот тридцять тисяч гривень), (статутний капітал на день здійснення ризикової діяльності 283 000 000,00 грн.* 1%=2 830 000,00 грн.).
Позивач вважає, що висновки викладені у вищезазначеному рішенні відповідача від 21 січня 2016 року №26 не відповідають існуючим фактам та діючому законодавству України, що діяло на момент здійснення позивачем діяльності, що на думку відповідача визнана ризиковою, у зв'язку з чим відповідні висновки у звіті про інспектування позивача є неправомірними, а рішення від 21 січня 2016 року №26 підлягає скасуванню в частині накладення на позивача штрафу в розмірі 2 830 000,00 грн. за здійснення позивачем ризикової діяльності.
Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що Національний банк України діяв в межах та у спосіб визначених Конституцією та Законами України, з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів позивача.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Згідно статті 6 Закону України "Про Національний банк України" відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.
Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.
Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.
Пунктом 8 частини першої статті 7 Закону України "Про Національний банк України" встановлено, що Національний банк України, серед іншого, здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про Національний банк України" головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.
Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.
Згідно статті 66 Закону України "Про банки та банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах: I. Адміністративне регулювання: 1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків. II. Індикативне регулювання: 1) встановлення обов'язкових економічних нормативів; 2) визначення норм обов'язкових резервів для банків; 3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; 4) визначення процентної політики; 5) рефінансування банків; 6) кореспондентських відносин; 7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; 8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку; 9) імпорту та експорту капіталу.
Відповідно до абзацу першого частини першої та пункту 9 частини першої статті 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність" у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, серед іншого, накладення штрафів на: керівника банку у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу; банк та/або керівника банку за невиконання вимог куратора банку у розмірі від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; власників істотної участі у банку за невиконання прийнятих на себе зобов'язань про надання необхідної фінансової допомоги банку в рамках вжиття заходів з метою приведення діяльності проблемного банку у відповідність із вимогами законодавства у розмірі від п'яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; власників істотної участі у банку в разі порушення ними вимог статті 34 цього Закону щодо порядку набуття або збільшення істотної участі в банку у розмірі до 10 відсотків від номінальної вартості придбаної (збільшеної) частки.
Оскаржуване рішення відповідача від 21 січня 2016 року №26 мотивоване тим, що "Інспекційною плановою перевіркою діяльності Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРВАРД" (адреса реєстрації: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, код за ЄДРПОУ 34186061), проведеною у період з 05.10.2015 до 09.11.2015, відповідно до посвідчення від 01.10.2015 №21-00002/71390 (зі змінами) станом на 01.09.2015 за період діяльності з 01.04.2012 до 01.09.2015 виявлено наявність ознаки здійснення ризикової діяльності, що полягає в здійсненні Банком операції, яка не має очевидної економічної доцільності (сенсу), крім того, Банком порушено вимоги нормативно-правових актів Національного банку України".
В рішенні від 21 січня 2016 року №26 встановлено, що позивач "здійснив операцію, що не мала очевидної економічної доцільності (сенсу), а саме: реалізував пул кредитів фізичних осіб, що на 75,29% складається з кредитів І категорії якості, за вартістю, що є значно нижчою за суму кредитної заборгованості, що свідчить про відсутність очевидної економічної доцільності (сенсу). Так, згідно договору від 31.07.2015 №2/07/15 укладеного з ТОВ "ФК "Роял Фінанс", Банк відчужив майнові права за кредитами фізичних осіб загальною балансовою вартістю 36 891,3 тис. грн. за договірною ціною 3 002,5 тис. грн. Зазначена вище операція призвела до погіршення якості активів (зменшився обсяг класифікованих активів І категорії якості та відповідно збільшився показник співвідношення негативно класифікованих активів до активів за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв, згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України до розміру 19,06% за результатами інспектування станом на 01.09.2015) та втрати доходів від кредитів І категорії якості, що негативно вплинуло на фінансовий результат банку. Обставини, що свідчили про ознаку здійснення Банком ризикової діяльності зафіксовані у Звіті про інспектування Банку, наданому до Банку листом від 01.12.20015 № 21-00011/94224/БТ та довідці "Кредитний портфель. Порядок формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями" від 06.11.2015. З урахуванням вищезазначеного Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем установив факт здійснення Банком ризикової діяльності".
На підставі вищезазначеного відповідач в оскаржуваному рішенні приходить до висновку, що "Національний банк України, відповідно до статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та глави 9 розділу II Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346, за здійснення Банком ризикової діяльності, має право накласти штраф у розмірі до одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку на день вчинення порушення/день здійснення ризикової діяльності/останній день виявленого періоду здійснення ризикової діяльності (статутний капітал на день здійснення ризикової діяльності становив 283 000 000,0 грн.* 1%=2 830 000,0 грн.)."
У своїх запереченнях на адміністративний позов відповідач посилається на те, що частиною другою пункту 9.1 Положення про застосування Національним банком заходів впливу, затвердженого Постановою Національного банку України від 17 серпня 2012 року №346 (далі по тексту - Положення), визначено, що Національний банк накладає штрафи в разі встановлення факту здійснення ризикової діяльності або допущення інших порушень.
Окрім того, згідно пункту 3.3 розділу І Положення рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет з питань нагляду) відповідно до цього Положення.
Факт здійснення банком ризикової діяльності установлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.
Використовуючи вищезазначені приписи законодавства, відповідач дійшов висновку, що Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем Національного банку України на підставі Звіту про інспектування Банку від 01 грудня 2015 року та довідки "Кредитний портфель. Порядок формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями" від 06 листопада 2015 року правомірно встановив здійснення позивачем ризикової діяльності, а саме здійснення операції, що не мала очевидної економічної доцільності (сенсу), за яку на позивача накладено штраф.
Проте, згідно статті 48 Закону України "Про банки та банківську діяльність", в редакції чинній з 10 липня 2015 року, яка діяла на момент здійснення позивачем діяльності, що на думку відповідача визнана ризиковою (підписання договору від 31 липня 2015 року), банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.
Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.
Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків капіталу банку. Це обмеження не поширюється на: 1) приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій; 2) майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави; 3) майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.
Отже, на момент здійснення позивачем діяльності, що на думку відповідача визнана ризиковою, в Законі України "Про банки та банківську діяльність" відсутня пряма заборона на здійснення банками ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників або інших кредиторів банку.
В редакції Закону України "Про банки та банківську діяльність" чинній з 12 серпня 2015 року статтю 48 доповнено новими двома частинами, якими встановлено, що банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку.
Національний банк України визначив перелік ознак ризикової діяльності у постанові Правління Національного банку України від 10 листопада 2015 року №778, яка набрала законної сили 14 листопада 2015 року.
Так, постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2015 року №778 пункт 3.3. Положення викладено у новій редакції.
Згідно абзаців першого - четвертого пункту 3.3. Положення в редакції від 10 листопада 2015 року, рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет з питань нагляду) відповідно до цього Положення.
Факт здійснення банком ризикової діяльності установлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду.
Національний банк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу.
Ознаками здійснення банком ризикової діяльності, зокрема, можуть бути: 1) здійснення банком операцій (прямо або опосередковано), що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу); 2) здійснення опосередкованого кредитування пов'язаних із банком осіб;3) невключення до переліку пов'язаних із банком осіб, які мають ознаки пов'язаності з банком, та з якими банк здійснює операції прямо чи опосередковано; 4) здійснення операцій з цінними паперами, що мають ознаки фіктивності; 5) використання банком фінансових інструментів, що призводить до штучного поліпшення фінансового результату банку або викривлення його звітності; 6) дострокове повернення строкових коштів, залучених від пов'язаних з банком осіб; 7) одноразове грубе або систематичні порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу.
Таким чином, на момент підписання позивачем договору від 31 липня 2015 року та на момент закінчення інспекційної планової перевірки 09 листопада 2015 року ознак ризикової діяльності законодавством не визначено.
Як уже зазначалося вище, статтею 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено, що накладення штрафів на банк здійснюється відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу.
Відповідно до пункту 9.1 Положення в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем діяльності, що на думку відповідача визнана ризиковою, Національний банк має право накладати штрафи на банки, філії іноземних банків, власників істотної участі в банку - юридичних осіб, відповідальних осіб банківських груп, інших учасників банківських груп. Штраф за порушення в діяльності відокремленого підрозділу банку накладається безпосередньо на банк - юридичну особу.
Національний банк накладає штрафи в разі допущення, зокрема, таких порушень: порушення порядку, строків і технології виконання операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку; подання недостовірної інформації, неподання інформації, документів (копій документів) та письмових пояснень з питань діяльності банку на письмову вимогу уповноваженої посадової особи Національного банку або уповноважених Національним банком осіб на проведення перевірки; порушення вимог нормативно-правового акта Національного банку, що регулює порядок заповнення та подання статистичної звітності Національному банку, а саме: за неподання/несвоєчасне подання статистичної звітності або подання недостовірної статистичної звітності; подання недостовірної/неподання/несвоєчасне подання інформації про структуру власності, незабезпечення виконання банком вимог законодавства України щодо розкриття інформації про структуру власності; невиправлення звітності в порядку, установленому Національним банком; порушення банком порядку формування та зберігання обов'язкових резервів; порушення економічних нормативів регулювання діяльності банків; порушення вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку та дострокового його погашення; недотримання банком розміру резервування коштів за договором про залучення уповноваженим банком депозиту, кредиту (позики) в іноземній валюті від нерезидента; порушення встановлених Національним банком значень лімітів загальної (довгої, короткої) валютної позиції банку (Л13-1, Л13-2); порушення банком вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку щодо відкриття відокремлених підрозділів банку, або надання банком інформації про відкриття свого відокремленого підрозділу, що містить неправдиві відомості, або невідповідність діяльності такого відокремленого підрозділу вимогам банківського законодавства; ненадання банком повідомлення або несвоєчасне повідомлення про внесення змін до положення про відокремлений підрозділ банку, або про прийняття рішення про закриття відокремленого підрозділу банку, або про фактичне припинення діяльності відокремленого підрозділу банку; недотримання банком умов, визначених нормативно-правовими актами Національного банку для здійснення інвестиції, або здійснення інвестиції без письмового дозволу Національного банку; невиконання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо проведення уповноваженими Національним банком особами перевірки банку; порушення інших вимог нормативно-правових актів Національного банку; ненадання/несвоєчасне надання банком повідомлення щодо виконання письмового застереження, невиконання в установлений строк вимог Національного банку щодо усунення виявлених у діяльності банку порушень; недотримання відповідальною особою банківської групи, іншим учасником банківської групи вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо нагляду на консолідованій основі; порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу; невиконання вимог куратора банку.
Отже, на момент підписання договору від 31 липня 2015 року та на момент закінчення інспекційної планової перевірки положеннями Правління Національного банку України не передбачалося накладення штрафу на банки за здійснення ризикової діяльності.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі №1-7/99 встановлено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих акті України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16 липня 2015 року №629-VІІІ, яким запроваджена заборона на здійснення банкам ризикової діяльності набрав чинності 12 серпня 2015 року та не містив положень про застосування його норм на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ним чинності.
Аналогічні норми відсутні і в Постанові Правління Національного банку України від 10 листопада 2015 року №778.
Отже, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що притягнення позивача до відповідальності може здійснюватися відповідно до нормативно-правових актів, що діяли в період здійснення правопорушення.
Таким чином, рішення відповідача від 21 січня 2016 року №26 в частині накладення на ПАТ "БАНК ФОРВАРД" штрафу за здійснення ризикової діяльності та порушення вимог нормативно-правових актів Національного банку України в розмірі 1% від суми зареєстрованого статутного капіталу банку 2 830 000,00 грн. є неправомірними та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРВАРД" підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРВАРД" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного банку України "Про накладення штрафу на Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРВАРД" за здійснення ризикової діяльності та порушення вимог нормативно-правових актів Національного банку України" від 21 січня 2016 року №26 в частині накладення на Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРВАРД" штрафу за здійснення ризикової діяльності та порушення вимог нормативно-правових актів Національного банку України в розмірі 1% від суми зареєстрованого статутного капіталу банку 2 830 000,00 грн. (два мільйони вісімсот тридцять тисяч гривень).
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРВАРД" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 42 450,00 грн. (сорок дві тисячі чотириста п'ятдесят гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов