16 січня 2017 року справа № 823/1744/16
м. Черкаси
16 год. 10 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Орленко В.І.,
за участю секретаря - Дудки Г.О.,
представника позивача ОСОБА_1 - за договором,
представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_3, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 12.10.2016 №1814 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Христинівського відділення поліції та Уманського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області в частині, що стосується ОСОБА_3;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 21.10.2016 №181 о/с;
- поновити ОСОБА_3 на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи їх тим, що у зв'язку з укриттям скоєного ОСОБА_4 адміністративного правопорушення та уникнення ним адміністративної відповідальності, тобто скоєння проступку несумісного з перебуванням на службі в поліції, начальника ізолятора тимчасового тримання Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_3 Миколайвича звільнено зі служби в поліції. Зокрема, позивачу інкримінується не притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_4, який здійснював керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Представник позивача зазначає, що службове розслідування за фактом отримання неправомірної вигоди окремими працівниками поліції Христинівського відділення поліції та Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, проведено поверхнево, формально та з порушенням Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230.
В ході проведення службового розслідування у позивача не відібрано письмові пояснення, не складено акт про відмову у наданні таких пояснень згідно ст. 63 Конституції України.
Обставини перебування водія ОСОБА_4 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, під час зупинки позивачем транспортного засобу, нічим не підтверджуються.
Представник позивача також зазначає, що позивача було звільнено з посади начальника ізолятора тимчасового тримання Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області за неналежне виконання посадових обов'язків старшого інспектора Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, тобто позивача звільнено за неналежне виконання обов'язків за посадою, яку він не обіймав.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, мотивуючи це тим, що за порушення вимог Кодексу України про адміністративне правопорушення, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2015 №1452/735, Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877, ОСОБА_5 етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом Міністерства внітршініх спарв України від 18.04.2016 №326, Присяги працівника поліції та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилось в укритті скоєного ОСОБА_4 адміністративного правопорушення та уникнення ним адміністративної відповідальності, тобто скоєння проступку несумісного з перебуванням на службі в поліції, начальника ізолятора тимчасового тримання Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_3 Миколайвича звільнено зі служби в поліції.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 12 жовтня 2016 року т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області прийнято наказ №1814 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Христинівського відділення поліції та Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області».
З наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 12.10.2016 №1814 вбачається, що за порушення вимог Кодексу України про адміністративне правопорушення, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2015 №1452/735, Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877, ОСОБА_5 етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом Міністерства внітршініх спарв України від 18.04.2016 №326, Присяги працівника поліції та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилось в укритті скоєного ОСОБА_4 адміністративного правопорушення та уникнення ним адміністративної відповідальності, тобто скоєння проступку несумісного з перебуванням на службі в поліції, начальника ізолятора тимчасового тримання Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_3 Миколайвича звільнено зі служби в поліції.
21 жовтня 2016 року відповідачем прийнято наказ №181 о/с, згідно з яким звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) майора поліції ОСОБА_3 (М-081716) - начальника ізолятора тимчасового отримання Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, 21 жовтня 2016 року. Підстава: наказ ГУНП в Черкаській області від 12.10.2016 №1814, подання Уманського відділу поліції.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
02.07.2015 прийнято ОСОБА_6 України "Про Національну поліцію" за №580-VIII (надалі - ОСОБА_6 №580-VIII), який відповідно до преамбули, визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно з п.1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №580-VІІІ, він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; ч.7 ст.15 та ч.5 ст.21 цього Закону, які набирають чинності з 01.01.2017 р.
ОСОБА_6 опублікований 06.08.2015 та набрав чинності 07.11.2015.
Відповідно до ст. 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ст. 60 Закону №580-VIII, проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Разом з тим, ст. 77 Закону №580-VIII визначено вичерпний перелік підстав для звільнення поліцейського. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII).
В той же час, пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Суд вважає, що оскільки на час виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не затверджено, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), який не втратив чинність і продовжує діяти як станом на момент вчинення проступку позивачем, так і на момент накладення дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Стаття 2 Дисциплінарного статуту визначає, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ст. 5 Дисципланарного статуту).
Таким чином, притягнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справі України до дисциплінарної відповідальності можливе лише за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.
Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Згідно з п. 2.1. Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Судом встановлено, що 09.09.2016 до ГУНП в Черкаській області із Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області надійшла інформація про те, що цього ж дня, близько 16.00 год. працівниками УВБ в Черкаській області ДВБ Національної поліції України та прокуратури Черкаської області в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №42016250000000183 від 08.09.2016 затримані старший інспектор Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_7, поліцейський Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області сержант поліції ОСОБА_8.
Комісією Головного управління Національної поліції в Черкаській області проведено службове розслідування за фактом отримання неправомірної вигоди окремими працівниками поліції Христинівського відділення поліції та Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області.
В ході службового розслідування встановлено, що згідно Книги розстановки нарядів Уманського відділу поліції, з метою забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях м. Умані та здійснення контролю за дотриманням громадянами ОСОБА_5 дорожнього руху України, 01.09.2016 о 08.00 год. на добове чергування заступили начальник ізолятора тимчасового тримання Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, майор поліції ОСОБА_3 та капітан поліції ОСОБА_7.
02.09.2016 близько 05.00 під час несення служби, на перехресті вулиць Незалежності та Гайдамацької в м. Умань, майором поліції ОСОБА_3 та капітаном поліції ОСОБА_7 був зупинений автомобіль BMW 316, р.н. OOL 64 PW, під керуванням ОСОБА_4
На вимогу правоохоронців, ОСОБА_4 передав поліцейським для перевірки паспорт громадянина України, тимчасовий дозвіл на право користування транспортним засобом, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий полюс «Зелена карта», які в подальшому були вилучені.
Під час спілкування з ОСОБА_4 поліцейськими було встановлено, що він перебуває з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
В подальшому майор поліції ОСОБА_3 та капітан поліції ОСОБА_7 в порушення вимог ст. 266 КУпАП, пп. 2-5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2015 №1452/735, не провели на місці зупинки огляд на стан сп'яніння ОСОБА_4 та наказали останньому їхати до приміщення Уманського ВП ГУНП в Черкаській області.
Прибувши до вказаного приміщення відділу поліції капітан поліції ОСОБА_9 наказав ОСОБА_10 вийти на подвір'я для розмови з сержантом поліції ОСОБА_8, який на той час перебував у складі добового наряду Уманського ВП ГУНП в Черкаській області.
Під час розмови сержант поліції ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_4, що за вирішення питання про не притягнення його до адміністративної відповідальності за керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та повернення вилучених у нього документів необхідно сплатити йому 3000,00 грн., які у подальшому будуть передані ОСОБА_9
Після чого, майор поліції ОСОБА_11 та капітан поліції ОСОБА_9 в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 4 ч. 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою КМУ від 28.10.2015 № 877, не припинили вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, не склали відносно останнього протокол за ст. 130 КУпАП та відпустили його додому, при цьому залишили у себе раніше вилучені документи.
Під час службового розслідування також встановлено, що 09.09.2016 близько 14.19 год., перебуваючи у службовому кабінеті колишнього відділу ДАІ сержант поліції ОСОБА_8 одержав від ОСОБА_4 раніше обумовлену ними суму грошей, а саме 3000 гри. Цього ж дня, близько 14.30 год., сержант поліції ОСОБА_8 перебуваючи біля приміщення колишнього відділу ДАІ передав капітану поліції ОСОБА_7 частину отриманої від ОСОБА_4 неправомірної вигоди в сумі 2700 грн., а решту 300 грн. залишив при собі.
У подальшому сержанта поліції ОСОБА_8 В.1. та капітана поліції ОСОБА_9 було затримано працівниками УВБ в Черкаській області ДВБ Національної поліції України та прокуратури Черкаської області.
У ході проведення огляду місця події у сержанта поліції ОСОБА_8 та капітана поліції ОСОБА_9 було вилучено незаконно отриману суму грошей.
10.09.2016 прокуратурою Черкаської області в ході досудового розслідування кримінального провадження №42016250000000183 капітану поліції ОСОБА_9 та сержанту поліції ОСОБА_8 оголошено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.
12.09.2016 слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси підозрюваним ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці.
Згідно зі ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначений статтею 14 Дисциплінарного статуту.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом порядку.
З висновків службового розслідування вбачається, що майор поліції ОСОБА_11 та капітан поліції ОСОБА_7 під час виконання своїх обов'язків грубо знехтували принципом законності діяльності працівників поліції та основним обов'язком поліцейського, який полягає у чіткому та неухильному дотриманні поліцією Конституції та законодавства України, що призвело до укриття адміністративного правопорушення з боку ОСОБА_4ІО. та уникнення ним відповідальності.
Висновки службового розслідування ґрунтуються на показаннях ОСОБА_4, який в ході проведення службового розслідування підтвердив вищевикладені події, а також факт вимагання та одержання неправомірної вигоди в сумі 3000 грн. працівниками поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8
В ході службового розслідування майор поліції ОСОБА_3, капітан поліції ОСОБА_7 та сержант поліції ОСОБА_8 скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, від надання будь-яких пояснень відмовились.
Під час судового розгляду справи встановлено, що в ході службового розслідування позивач відмовився від надання пояснень за станом здоров'я у зв'язку з перебуванням у лікарні.
Суд звернув увагу, що службове розслідування проводилось за фактом отримання неправомірної вигоди працівниками Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а не ОСОБА_3М.), кримінальне провадження відкрито також щодо вказаних осіб.
Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 27.09.2016 у кримінальному провадженні №420162500000000183 від 08.09.2016 (за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України), 02.09.2016 близько 05.00 год. під час несення служби, на перехресті вулиць незалежності та Гайдамацької в м. Умані майором поліції ОСОБА_3 та та капітаном поліції ОСОБА_7 був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_4 Підставою зупинки вказаного транспортного засобу стала різка зміна руху. Після зупинки автомобіля, поведінка ОСОБА_4 була нормальною, різкого запаху алкоголю з ротової порожнини не було. Документи ОСОБА_4 перевірялися, але не вилучалися. Під час спілкування з ОСОБА_4, останній запитав, де знаходиться його посвідчення водія, яке в нього було вилучено у Вінницькій області 2 місяці тому. Інспектор повідомив водія, що той може під'їхати до нього в Уманський відділ поліції для того, щоб дізнатися, де знаходиться його посвідчення, оскільки позивач займається адмінпрактикою. Після прибуття ОСОБА_4 до Уманського відділу поліції, позивач в своєму службовому кабінеті повідомив його, що для повернення посвідчення водія необхідно виконати рішення суду, після чого водій вийшов з кабінету і більше не повертався.
В судовому засіданні позивач підтверджував вказані показання.
Судом встановлено, що за наслідками службового розслідування, позивачу інкриміновано дисциплінарний проступок, що виразився у не вчиненні дій, передбачених законом та нормативно-правовими актами, а саме: у неприпиненні адміністративного правопорушення, не складанні адміністративного протоколу, в укритті скоєного ОСОБА_4 адміністративного правопорушення та уникнення ним адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 5.4. Інструкції якщо вину особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особа РНС) повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Суд звернув увагу, що матеріали службового розслідування не містять беззаперечних доказів перебування водія ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом 02.09.2016.
На думку суду, в ході службового розслідування обставини вчинення дисциплінарного порушення не з'ясовані, вина позивача не доведена, а докази вчинення дисциплінарного проступку позивачем як в матеріалах службового розслідування так і в матеріалах адміністративної справи відсутні. Разом з тим, відповідачем при звільненні позивача за відсутності беззаперечних доказів вчинення ним дій, які дискредитують звання, та за наявності порушеного кримінального провадження, по якому не ухвалено обвинувального вироку, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.
Крім того, під час судового розгляду справи, судом встановлено порушення штатної дисципліни в Уманському відділі поліції ГУНП в Черкаській області.
З матеріалів справи вбачається, що майор поліції ОСОБА_3 з 07.11.2015 по 03.03.2016 перебував на посаді старшого інспектора Уманського відділу поліції ГУНП, а 03.03.2016 був призначений на посаду начальника ізолятора тимчасового тримання Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції ГУНП, але фактично виконував обов'язки старшого інспектора Уманського відділу поліції без видання відповідного наказу.
Відповідно до Книги розстановки нарядів Уманського відділу поліції у період з 03.03.2016 по 09.09.2016 майор поліції ОСОБА_11 78 разів заступав на службі по забезпеченню публічної безпеки і порядку на вулицях м. Умані та здійснення контролю, за дотриманням громадянами ОСОБА_5 дорожнього руху України, при цьому отримував в черговій частині Уманського відділу поліції табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби.
Судом встановлено, що виконання позивачем обов'язків старшого інспектора Уманського відділу поліції ГУНП, його переведення на вказану посаду, документально не оформлялось.
Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону №580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Стаття 69 Закону №580-VIII передбачає, що у зв'язку зі службовою необхідністю на поліцейського, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою, а саме: 1) вакантною - за його згодою; 2) невакантною - у разі тимчасової відсутності або внаслідок усунення чи відсторонення від посади поліцейського, який займає таку посаду, незалежно від його згоди.
Безперервний строк тимчасового виконання обов'язків не повинен перевищувати чотирьох місяців.
Тимчасове виконання обов'язків покладається на поліцейських письмовим наказом керівника органу (закладу, установи) поліції, який уповноважений призначати на відповідну посаду згідно з цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вищевикладене свідчить, що позивача було допущено до виконання роботи старшого інспектора Уманського відділу поліції ГУНП без укладення трудового договору, оформленого наказом.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивача було звільнено з посади начальника ізолятора тимчасового тримання Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області за неналежне виконання посадових обов'язків старшого інспектора Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області, тобто позивача звільнено за неналежне виконання обов'язків за посадою, яку він не обіймав.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов виснвоку про протиправність наказу відповідача від 12.10.2016 №1814 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3, та наказу відповідача від 21.10.2016 №181 о/с про звільнення позивача.
Статтею 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Крім того, вимогами частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір (в даному випадку суд), одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. В той же час, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Аналогічна правова норма закріплена і в спеціальному законодавстві, що регулює спірні правовідносини, зокрема, в пункті 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114.
Так приписами вказаної норми передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Відповідно до пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 “Про судове рішення в адміністративній справі” задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260) поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Згідно п. 9 вказаного Порядку при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів (п. 8 Порядку).
Таким чином, зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 "Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції..." вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 07 грудня 2016 року № 1014, грошове забезпечення ОСОБА_3 у серпні - вересні 2016 року складало 12000,00 грн. (6000,00 х 2).
Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 200,00 грн. (6000,00 грн. / 30).
Період вимушеного прогулу з 22.10.2016 по 16.01.2017 склав 87 календарних днів.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 за період з 22.10.2016 по 16.01.2017 становить: 87 х 200,00 = 17400,00 грн.
При цьому, постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, допускається до негайного виконання.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 12.10.2016 №1814 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Христинівського відділення поліції та Уманського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області в частині, що стосується ОСОБА_3.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 21.10.2016 №181 о/с щодо звільнення ОСОБА_3.
Поновити ОСОБА_3 на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання Христинівського відділення поліції Уманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 жовтня 2016 року по 16 січня 2017 року включно у розмірі 17400 (сімнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.І. Орленко
Повний текст постанови виготовлений 23.01.2017.