Копія
Справа № 822/46/17
30 січня 2017 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участі:представника позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Держгеокадастру в Старокостянтинівському районі про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держгеокадастру в Старокостянтинівському районі в якому просить визнати неправомірним рішення Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі Хмельницької області № РВ-6800169262016 від 26.12.2016 року та зобов'язати Управління Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі Хмельницької області внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки № 197, площею 1,2327 га, розташованої за межами населених пунктів на території Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, яка була виділена ОСОБА_3 розпорядженням голови Старокостянтинівської районної державної адміністрації № 460/2007-р від 25.12.2007 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що прийнявши рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 26.12.2016 року № РВ-6800169262016 Державний кадастровий реєстратор порушив вимоги законодавства України, зокрема положення ст.24 Закону України "Про державний земельний кадастр" від 07.07.2011 року № 3613-VI (далі Закон № 3613-VI) та п.111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 (далі Порядок № 1051), пославшись на підстав для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, які не передбачені законодавством.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просив розгляд справи провести без участі сторони, проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши викладені у позові вимоги та додані до матеріалів справи докази, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 26.07.2016 року голова Старокостянтинівської РДА видав розпорядження № 131/2016-р "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)", яким надав дозвіл ОСОБА_3 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
15.08.2016 року ОСОБА_3 подала заяву про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відносно земельної ділянки № 197 площею 1,2327 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.
19.12.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
26.12.2016 року Державний кадастровий реєстратор прийняв рішення № РВ-6800169262016 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з наступних підстав: згідно п.3 ч.6 ст.24 Закону № 3613-VI у зв'язку з невідповідністю поданих документів, земельна ділянка не відповідає проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП "1 Травня" (схемі розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), наявного у місцевому фонді документації із землеустрою в Управлінні Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі), невірна експлікація земельних угідь за формою 6-зем на кадастровому плані, заява не відповідає розробленій документації із землеустрою, відсутній акт приймання-передачі документації до місцевого фонду документації із землеустрою.
Позивач із вказаним рішенням не погодився, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Стаття 1 Закону № 3613-VI дає визначення державній реєстрації земельної ділянки як внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ст.5 Закону № 3613-VI, порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.
Частиною 3 ст.24 Закону № 3613-VI передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).
Згідно ч.ч.4-6 ст.24 Закону № 3613-VI, для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Пунктом 110 Порядком № 1051 передбачено, що державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява про державну реєстрацію земельної ділянки; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); 3) електронний документ.
Відповідно до п.67 Порядку № 1051, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.
Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр".
З наведеного слідує, що основною підставою для державної реєстрації земельної ділянки є погоджена відповідно до законодавства документація із землеустрою.
Відповідач прийняв рішення № РВ-6800169262016 від 26.12.2016 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з наступних підстав: згідно п.3 ч.6 ст.24 Закону України "Про державний земельний кадастр" у зв'язку із невідповідністю поданих документів, земельна ділянка не відповідає проекту землеустрою щодо організації території земельних ділянок (паїв) колишнього КСП "1 Травня" (схемі розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), наявного у місцевому фонді документації із землеустрою в Управлінні Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі), невірна експлікація земельних угідь за формою 6-зем на кадастровому плані, заява заявника не відповідає розробленій документації із землеустрою, відсутній акт приймання-передачі документації до місцевого фонду документації із землеустрою.
Як вбачається з матеріалів справи, у оскаржуваному рішенні Державний реєстратор посилається на п.3 ч.6 ст.24 Закону № 3613-VI, зазначаючи, що подані документи не відповідають вимогам законодавства.
Однак, суд вважає, що державний реєстратор повинен був зазначити, яким саме законодавчим актам не відповідають подані документи.
Також суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач послався на форму статистичної звітності 6-зем, яка на теперішній час не використовується, так як відповідно до Наказу Державної служби статистики України № 190 від 19.08.2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.09.2015 року за № 1084/27529 визнано таким, що втратив чинність наказ Державного комітету статистики України від 05.11.1998 року № 377 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)".
Крім того, суд критично ставиться до твердження позивача про те, що подана заява не відповідає розробленій документації із землеустрою, оскільки ця заява надавалась сертифікованому інженеру-землевпоряднику для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відносно вищезазначеної земельної ділянки, що не може бути підставою для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 26.12.2016 року № РВ-6800169262016, порушив вимоги законодавства України, зокрема положення ст.24 Закону № 3613-VI та п.111 Порядку № 1051, пославшись на підстави для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, які не передбачені законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав належних і допустимих доказів правомірності прийняття рішення № РВ-6800169262016 від 26.12.2016 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. При цьому, аналіз змісту цього рішення свідчить про те, що Державним кадастровим реєстратором не наведено достатніх підстав, які б були перешкодою для реєстрації цієї земельної ділянки за позивачем.
Згідно п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що необхідно визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру в Старокостянтинівському районі Хмельницької області № РВ-6800169262016 від 26.12.2016 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Управління Держгеокадастру у Старокостянтинівському районі Хмельницької області внести відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки № 197, площею 1,2327 га, розташованої за межами населених пунктів на території Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, яка була виділена ОСОБА_3 розпорядженням голови Старокостянтинівської районної державної адміністрації № 460/2007-р від 25.12.2007 року, суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для належного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати Управління Держгеокадастру в Старокостянтинівському районі Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 19.12.2016 року про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки № 197, площею 1,2327 га, розташованої за межами населених пунктів на території Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Статтею 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру в Старокостянтинівському районі Хмельницької області № РВ-6800169262016 від 26.12.2016 року.
Зобов'язати Управління Держгеокадастру в Старокостянтинівському районі Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 19.12.2016 року про внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки № 197, площею 1,2327 га, розташованої за межами населених пунктів на території Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Присудити на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 639,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держгеокадастру в Старокостянтинівському районі Хмельницької області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови складено 06 лютого 2017 року
Суддя/підпис/ОСОБА_1
"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1