Справа № 819/3091/15
01 лютого 2017 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Ходачкевич Н.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,-
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась Чортківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості.
Позов Чортківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Чортківська ОДПІ, Позивач) мотивує тим, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Відповідач) як платник податків відповідно до ст. 67 Конституції України, пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16, пункту 36.1 статті 36 Податкового Кодексу України зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.
За Відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по штрафних санкціях за порушення законодавства про патентування в сумі 12362,50 грн., з яких: 0 грн. - основного платежу, 12362,50 грн. - штрафні санкції, 0 грн. - пеня.
Так як відповідач в порушення вимог податкового законодавства добровільно не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки, даний податковий борг необхідно стягнути в судовому порядку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмових заперечень суду не надав. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Таким чином, суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта керуючись частиною шостою статті 128 КАС України ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступні обставини:
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа-підприємець Гусятинською районною державною адміністрацією і включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
ОСОБА_1 з 06 квітня 2012 року перебуває на обліку в Гусятинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області як платник податків.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року №892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» Гусятинська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Тернопільській області реорганізована шляхом приєднання до Чортківської об'єднаної державної податкової інспекція ГУ ДФС у Тернопільській області та утворено Чортківську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Тернопільській області.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (п. 1.1 ст. 1 ПК України).
Пунктом 6.1 статті 6 ПК України визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Виконанням податкового обов'язку згідно п. 38.1 ст. 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання визначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідною граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В пункті 57.3 статті 57 Податкового кодексу України зазначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом цього строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається податковим боргом.
Відповідач не сплатив узгоджені суми податкових (грошових) зобов'язань, відтак, згідно розрахунку заборгованості по платежах до бюджету рахується податкова заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по штрафних санкціях за порушення законодавства про патентування в сумі 12362,50 грн., з яких: 0 грн. - основного платежу, 12362,50 грн. - штрафні санкції, 0 грн. - пеня.
Заборгованість визначена у податковому повідомленні-рішенні №0000202207 від 27.03.2015 р., винесеного на підставі акту перевірки щодо дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв від 17.03.2015 року, яким встановлено порушення пп.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджене постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р.
Вищезгадане податкове повідомлення-рішення оскаржене платником податку до адміністративного суду.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі №819/1718/15 в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2015 року №0000202207- відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року - без змін.
Відповідно до пункту 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У відповідності до пункту 59.1 ст. 59 ПК України Тернопільською ОДПІ виставлено податкову вимогу №261-25-15 від 18.06.2015 р.
Згідно пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.
Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі його недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Також відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Так як відповідачем не сплачено податковий борг в сумі 12362,50 грн., суд вважає за необхідне стягнути його в примусовому порядку.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене та те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в добровільному порядку не сплачує узгодженої суми податкового зобов'язання, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення податкового боргу.
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -
1.Позов задовольнити
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) податковий борг в сумі 12362,50 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Ходачкевич Н.І.
копія вірна
Суддя Ходачкевич Н.І.