Справа № 761/2486/17
Провадження № 1-кс/761/1811/2017
25 січня 2017 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 розглянувши клопотання старшого слідчого СУГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100050003585 від 09.04.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
25 січня 2017 року старший слідчий СУГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з клопотанням, погодженим прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100050003585 від 09.04.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, про накладення арешту на майно, а саме: на автомобіль «Ford-Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Роберт Бош ЛТД», що розташовано в місті Києві по вулиці Крайній, 1, для забезпечення його зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні № 12016100050003585 від 09.04.2016. Заборонити відчужувати та розпоряджатися майном - автомобілем «Ford-Focus», д.н.з. НОМЕР_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 8 квітня 2016 року приблизно о 20 годині 10 хвилин ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Ford-Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині проспекту Московського зі сторони проспекту Оболонського в напрямку вулиці Олени Теліги в місті Києві, напроти будинку № 11 по проспекту Московському (одразу за мостом, на якому знаходиться залізнична станція «Зенит») здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , внаслідок чого останній від отриманих тілесних ушкоджень помер в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль «Ford-Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , належить ТОВ «Роберт Бош ЛТД», яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Крайня, 1.
8 квітня 2016 року з місця дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Ford-Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , було поміщено для зберігання на спецмайданчик тимчасового затримання транспортних засобів.
13 травня 2016 року автомобіль «Ford-Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
26 вересня 2016 року речовий доказ - автомобіль «Ford-Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , передано на зберігання до ТОВ «Роберт Бош ЛТД».
26 жовтня 2016 року кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Як зазначає слідчий у клопотанні, 11 листопада 2016 року прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_4 постанову про закриття кримінального провадження скасовано та надано письмові вказівки, згідно яких, з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального провадження, необхідно звернутися до суду із клопотанням про арешт майна, а саме автомобіля «Ford-Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , для забезпечення його зберігання як речового доказу у кримінальному провадженні.
Як підставу для задоволення клопотання та в обґрунтування необхідності накладення арешту на вказаний транспортний засобі слідчий зазначає, що автомобіль «Ford-Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , є речовим доказом у кримінальному провадженні та відповідно до ст. 98 КПК України зберіг на собі сліди кримінального правопорушення у вигляді механічних пошкоджень, що є підставою для його арешту - тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування.
В судовому засіданні слідчий клопотання про арешт майна підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.
Враховуючи те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не було тимчасово вилучене та розгляд справи без участі власника майна є необхідним з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про розгляд вищевказаного клопотання без повідомлення про його розгляд власника майна.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вислухавши пояснення слідчого, вважаю, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З матеріалів клопотання про арешт майна та доданих до нього копій матеріалів кримінального провадження, вбачається, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100050003585 від 09.04.2016 року по факту дорожньо-транспортної пригоди, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Водночас, слідчим не доведено, наявності ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України та не обґрунтовано при цьому правових підстав для арешту автомобіля та необхідності у його накладенні.
Крім того, подане клопотання слідчого не відповідає вимогам, регламентованим ч.2 ст.171 КПК України, зокрема, до клопотання не долучено документу, який підтверджує право власності на майно, що належить арештувати, оскільки слідчим долучено до клопотання лише копію однієї сторінки технічного паспорту на автомобіль, на якій відсутні відомості про право власності на нього.
Зважаючи на те, що в судовому засіданні слідчий не довів наявність достатніх підстав для арешту автомобіля, а матеріали клопотання також не містять обгрунтованих даних щодо цього, слідчий суддя вважає, що правові підстави для задоволення клопотання відсутні.
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання старшого слідчого СУГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100050003585 від 09.04.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - відмовити.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м.Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1