Справа № 299/556/16-ц
Іменем України
24 січня 2017 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
Головуючого - судді Фазикош Г. В.
суддів Бисаги Т. Ю., Готри Т. Ю.
з участю секретаря Чучки Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його адвоката Чорби Петра Петровича на рішення Виноградівського районного суду від 10 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -
В березні 2016 року ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (а.с.1-2).
Свої вимоги мотивував тим, що з вини відповідача мала місце ДТП, в результаті якої позивачу було спричинено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді багаточисельних переломів та травм, які тягнуть за собою постійні витрати на лікування. Крім того, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Протягом розгляду справи позивач свої вимоги неодноразово збільшував, остаточно просив стягнути з відповідача 60 263, 62 грн. матеріальної шкоди, 20 000 грн. моральної шкоди та 6000 грн. витрат на допомогу адвоката (а.с.91, 101).
Рішенням Виноградівського районного суду від 10 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30 000 грн. шкоди, завданої каліцтвом: з яких 10 000 грн. майнових збитків та 20 000 грн. моральної шкоди. В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 та його адвокат Чорба П. П. просять це рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначають, що ними подано достатньо доказів, які підтверджують витрати на лікування, а суд першої інстанції безпідставно ці докази проігнорував.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції представники позивача Чорба П. П. та ОСОБА_1 скаргу підтримали та пояснили, що при розгляді кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України між сторонами було укладено мирову угоду, визначено умови відшкодування завданої потерпілому матеріальної та моральної шкоди, кошти частинами було виплачено, однак у подальшому виникли додаткові витрати, які, на їх думку, має оплатити відповідач. При цьому, представники не змогли пояснити суду, яку саме частину матеріальних збитків та моральної шкоди було охоплено укладеною сторонами мировою угодою.
Відповідач ОСОБА_3 скаргу не визнав та просив відхилити, пояснив, що він виплатив потерпілому 188 445 грн. та погодився сплатити додаткову суму, призначену судом першої інстанції, рішення не оскаржив, більше сплачувати не може, оскільки немає заробітків.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів справи слідує, що 14 червня 2014 року біля 22 год. 40 хв. відповідач ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер Чеської республіки НОМЕР_1, рухаючись по вул. Миру у с. Черна в напрямку с. Королево виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з велосипедом позивача ОСОБА_1, який рухався у зустрічному напрямку.
В результаті ДТП позивачу завдано тілесні ушкодження у вигляді перелому ребер, діалізу лівої ключиці, компресійного перелому хребців, забою, розриву лівої легені, лівобічного гемотораксу.
Своїми діями відповідач ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Згідно вироку Виноградівського районного суду від 29 квітня 2015 року відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні даного кримінального правопорушення та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України відповідача ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання, якщо він протягом трьох років не вчинить новий злочин. Цивільний позов залишено без розгляду (а.с.3-8). На цей вирок була подана апеляційна скарга прокурором, від якої він відмовився до початку розгляду (а.с.9).
28 квітня 2015 року між сторонами було укладено мирову угоду, за якою відповідач ОСОБА_3 погодився виплатити позивачу ОСОБА_1 32 045, 92 грн. матеріальної шкоди, 150 000 грн. моральної шкоди, а також 6 400 грн. витрат на допомогу адвоката. Сторони погодили графік виплати цих коштів частинами, які було виплачено, що обидві сторони підтвердили (а.с.53-60).
Зі змісту вказаної мирової угоди слідує, що вона була укладена сторонами для врегулювання виниклих правовідносин щодо виплати відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди у зв'язку зі спричиненими ОСОБА_1 тілесних пошкоджень, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, отримані ним в результаті ДТП, що мала місце 14 червня 2014 року (а.с.52).
В квітні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на лікування та оздоровлення, розмір позовних вимог неодноразово збільшував, остаточно просив стягнути з відповідача 60 263, 62 грн. матеріальної шкоди, 20 000 грн. моральної шкоди та 6000 грн. витрат на допомогу адвоката.
Відповідач ОСОБА_3 ці позовні вимоги визнав частково та вказав, що згоден виплатити 10000 грн. на відшкодування додаткових витрат на лікування та додатково 20000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. Крім того, відповідач зазначив, що на даний момент ніде не працює, можливості виплатити додатково заявлені суми немає, станом на 05.05.2016 року вже виплатив позивачу 188 445 грн. з допомогою своїх батьків.
Задовольняючи цей позов частково суд першої інстанції виходив з того, що якщо у потерпілого у зв'язку з ушкодженням здоровя є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, такі можуть бути заявлені та відшкодовані особою, винною у її відшкодуванні, у разі, якщо такі підтверджені належними доказами, при цьому потреба у них та їх тривалості має підтверджуватися висновком судово-медичної експертизи.
У даному випадку місцевий суд прийшов до висновку, що необхідних висновків МСЕК немає, а подані позивачем документи: щодо лікування у ТОВ «Оздоровчо-профілактичному комплексі «Планета здоровя», фіскальні чеки на придбання дизпалива та проїзні документи є неналежними та недостатніми.
Кожен із вказаних доказів було проаналізовано судом окремо, їх достатність та взаємний зв'язок оцінено у сукупності, результати оцінки відображені в рішенні суду (а.с.120), що відповідає вимогам статті 212 ЦПК України.
Разом з тим, суд першої інстанції врахував, що відповідач частково визнав позов, це визнання було прийнято судом та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, та стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30 000 грн. на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, з яких: 10 000 грн. майнові збитки та 20 000 грн. моральна шкода.
Колегія апеляційного суду з цими висновками погоджується та констатує, що згідно ч. 1 ст. 1995 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
З матеріалів даної справи слідує, що понесена потерпілим матеріальна шкода була відшкодована ОСОБА_3 на умовах, визначених сторонами у мировій угоді від 28 квітня 2015 року, відповідно до якої останній платіж мав бути здійснений 20 жовтня 2015 року (а.с.57-58). Наявні у справі копії розписок свідчать, що кошти було виплачено (а.с.53-56). Відповідно до письмової домовленості сторін матеріальна шкода склала 32 045, 92 грн. (а.с.57). Складові цієї суми в угоді не наведені. У позові про стягнення матеріальної шкоди у даній справі позивач просив стягнути у її відшкодування 60 263, 62 грн. При цьому, не вказано в жодній із заяв, у тому числі поданій в апеляційному суді (а.с.150-152), що було охоплено попереднім стягненням.
Крім того, в матеріалах справи наявні копії двох різних частин довідок до акту огляду ОСОБА_1, одна датована 30.09.2014 р., інша вереснем 2017 року, в жодній з яких не міститься висновків щодо додаткового лікування (а.с.26).
За цих обставин колегія вважає, що підстав для скасування рішення місцевого суду в частині стягнення матеріальної шкоди немає. Що стосується стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди, колегія констатує, що відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У відповідності до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Ухвалюючи рішення про відшкодування моральної шкоди місцевий суд правильно визначив, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього. При визначенні розміру цієї шкоди суд першої інстанції врахував згоду відповідача виплатити позивачу додатково 20 000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди. Колегія також враховує, що укладеною сторонами мировою угодою була погоджена виплата у відшкодування заподіяної потерпілому моральної шкоди у розмірі 150 000 грн. і ці кошти повністю виплачені. Розмір моральної шкоди відповідає заявленим вимогам, характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань. Відповідач у цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржив, підстав для його скасування немає.
Щодо вимог про стягнення витрат на допомогу адвоката в розмірі 6000 грн., то такі достатніми та належними доказами доведені, у цій частині рішення місцевого суду не оспорено.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його адвоката Чорби Петра Петровича - відхилити.
Рішення Виноградівського районного суду від 10 жовтня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді