Справа № 263/1475/17
Провадження № 2/263/853/2017
залишення позовної заяви без руху
02 лютого 2017 року м.Маріуполь
Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Департаменту міського майна Маріупольської міської ради про визнання протиправними відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Департаменту міського майна Маріупольської міської ради в якій просить визнати протиправною відмову Департаменту міського майна Маріупольської міської ради здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_1, та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо приватизації квартири.
Позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам діючого законодавства.
Відповідно до ст.119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 551,21 грн.
Відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлює прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року у розмірі 1600 гривень.
Оскільки позивачем при зверненні до суду судовий збір сплачено не в повному обсязі, та заявлено дві вимоги немайнового характеру, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 728,79 грн.
Згідно ч.1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 119 ЦПК України, повинен залишити її без руху та надати строк для усунення недоліків.
При цьому суд зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах необхідно вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК, Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Судом також враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав люди і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду ни кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «ОСОБА_3 де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху до усунення позивачем вказаних недоліків, а саме: доплатити судовий збір у розмірі 728,79 грн.
На підставі Закону України «Про судовий збір», керуючись ст.ст. 119, 121 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до Департаменту міського майна Маріупольської міської ради про визнання протиправними відмови та зобов'язання вчинити певні ді - залишити без руху.
Надати позивачу строк протягом п'яти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі судді.
У випадку невиконання ухвали позовна заява буде вважатися не поданою та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Мельник