Справа № 263/1434/17
Провадження № 2/263/843/2017
про залишення позовної заяви без руху
02 лютого 2017 року м.Маріуполь
Суддя Жовтневого районного суду Донецької області Мельник І.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності в порядку спадкування,-
Позивач звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просить:
- встановити факт родинних відносин між нею та її матірю - ОСОБА_3, яка померла 17.06.2016 року;
- встановити факт належності правовстановлюючого документу - заповіту ОСОБА_3, укладеного 07.06.2014 року, посвідченого приватним нотаріуслм Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4;
- визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на ? частки квартири №25, розташованої в будинку №85б по пр.Миру (Леніна) в м.Маріуполі, за ОСОБА_2 - на 1/4 квартири №25, розташованої в будинку №85б по пр.Миру (Леніна) в м.Маріуполі у звязку з помилкою у заповіті у написанні її імені.
Проте, дана позовна заява не може бути прийнята до розгляду та на підставі ст. 121 ЦПК України підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України.
Згідно п.12 Постанови №10 від 17.10.2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у випадках обєднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).
Як вбачається з позовної заяви позивач звертаються до суду з самостійними вимогами: про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно за заповітом, тобто даний спір носить майновий і не майновий характер.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції від 01 січня 2017 року) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 1600 грн., тобто 640,00 грн.
Крім того, згідно правового змісту ст. 80 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна, а у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності - дійсною вартістю нерухомого майна.
Позивачем заявлені позовні вимоги майнового характеру, зазначена інвентаризаційна (балансова) вартість квартири згідно технічного паспорту станом на 19.06.2003 рік у розмірі 6643,00 грн., яка не відповідає реальній ринковій вартості квартири на теперішній час.
На підставі зазначеного вважається, що ринкова ціна спірної квартири не встановлена.
Проте, частиною 2 статті 80 ЦПК України передбачено, що якщо на момент пред'явлення позову неможливо становити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначається судом з наступним стягненням недоплаченого або поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Таким чином, враховуючи місце розташування трикімнатної квартири, існуючі ціни на нерухомість, суд приходить до висновку, що розмір судового збору можливо попередньо визначити в сумі 4050,00 грн.
Позивачем, при пред'явленні позову сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн.
Таким чином необхідно доплатити судовий збір на рахунок: 31211206700052; одержувач - Маріуп. УК/Жовтнев р-н/22030001 (Жовтневий районний суд м.Маріуполя); код ЕДРПОУ - 37989721; банк - ГУ ДКСУ у Донецькій обл.; МФО 834016, в розмірі:
- 640,00 грн. - за вимогу немайнового характеру про встановлення факту належності правовстановлюючого документу;
- 4050,00 грн. - за вимогу майнового характеру.
На підтвердження оплати судового збору до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області необхідно надати оригінал квитанції про оплату.
При цьому суд зазначає, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах необхідно вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК, Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Судом також враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав люди і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду ни кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «ОСОБА_5 де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
На підставі ст.121 ЦПК України суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності в порядку спадкування слід залишити без руху, з наданням строку для усунення зазначених недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 119, 121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності в порядку спадкування - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали суду.
У випадку невиконання ухвали позовна заява буде вважатися не поданою та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Мельник