ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 1/246
м. Київ
11 жовтня 2011 року 12:43 № 2а-10838/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Клочкової Н.В., суддів Огурцова О.П. , Пащенко К.С. при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В. вирішив адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до третя особа Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України ОСОБА_1
провизнання протиправним та скасування припису № СК-421/11-586 від 22.06.2011 р.,
за участю представників сторін:
представник позивача ОСОБА_2;
представник відповідача ОСОБА_3;
представник третьої особи ОСОБА_4;
третя особа ОСОБА_1;
свідок ОСОБА_5, паспорт серії СА № 287438;
свідок ОСОБА_6, паспорт серії СВ № 678547,
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
26 липня 2011 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі -позивач, ПрАТ “Страхова компанія “АХА Страхування”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі -відповідач, Держфінпослуг України) про визнання неправомірним та скасування припису № СК-421/11-586 від 22.06.2011 р. Позовні матеріали передані на розгляд судді 27.07.2011 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-10838/11/2670, залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 (далі -третя особа, ОСОБА_1О.) та призначено попереднє судове засідання.
26 липня 2011 року через канцелярію суду також подано клопотання позивача про забезпечення позову, передане на розгляд судді 27.07.2011 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2011 р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі.
09 серпня 2011 року в попередньому судовому засіданні позивачем повторно подано клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2011 р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2011 р. виправлено описку в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва про відмову в забезпеченні позову від 28.07.2011 р., замінивши слова “Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клочкова Н.В., при секретарі судового засідання Попадин О.Б., розглянувши клопотання про забезпечення позову у справі” на “Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши клопотання про забезпечення позову у справі”; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду; викликано у якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.
Представник третьої особи позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
29 червня 2011 року на адресу позивача надійшов припис Держфінпослуг України від 22.06.2011 р. № СК-421/11-586 за скаргою ОСОБА_1 про усунення виявлених порушень вимог чинного законодавства України у сфері надання фінансових послуг, відповідно до якого позивач зобов'язаний усунути виявлені порушення у термін до 29.07.2011 р. Згідно даного припису порушення позивача полягали в наступному:
- статті 26 Закону України “Про страхування” в частині безпідставної відмови страховиком у виплаті страхового відшкодування;
- пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України “Про страхування” щодо невиконання страховиком обов'язку при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк та несплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне здійснення страхової виплати;
- пункту 2.15 розділу 2 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 р. № 40 щодо невиконання зобов'язань страховиком дотримуватись обов'язків, визначених статтею 20 Закону України “Про страхування”.
Позивач вважає висновки про порушення наведених вимог діючого законодавства необґрунтованими та незаконними.
Разом з тим, оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування” (далі -Закон № 85/96-ВР); Закону України від 12.07.2001 № 2664-ІІІ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (далі -Закон № 2664-ІІІ).
Згідно пункту 3 частини 1 статті 20 Закону № 85/96-ВР Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Відповідно до статті 26 Закону № 85/96-ВР підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
04 березня 2010 року між громадянином ОСОБА_1 та позивачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 594-а/10зп (далі -Договір), відповідно до якого застрахованим транспортним засобом є Infiniti G35 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова (шасі) JN1BBNV36U0400133 (далі -застрахований ТЗ).
21 березня 2011 року позивачем було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та затверджено страховий акт № 2011/V/OMOD02393 на суму 142 524,38 грн.
Судом встановлено, що 21 березня 2011 року за вих. № 1201-11У позивач повідомив гр. ОСОБА_1 про прийняте рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, у відповідності до підпунктів 28.4.3, 28.4.4, 28.4.6 пункту 28.4 Договору, а саме у зв'язку з наданням позивачу (Страховику) відомостей, які не відповідають дійсності, по фактам, що стосуються страхового випадку і його обставин, а також створенням позивачеві (Страховикові) перешкод у визначенні обставин страхового випадку та розміру збитків.
В даному листі позивач зазначив, що за кермом застрахованого ТЗ в момент дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) знаходився не ОСОБА_1, а інша особа, яка зникла з місця пригоди. Крім цього, позивач зазначив, що гр. ОСОБА_1 своєчасно не надав пошкоджений транспортний засіб до огляду та не повідомив дійсні обставини страхового випадку.
Разом з тим, судом встановлено, що при перевірці достовірності повідомленої гр. ОСОБА_1 інформації по ДТП та наданих документів, працівниками страхової компанії для всебічного розслідування обставин ДТП та об'єктивного прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування не було взято до уваги ні пояснення учасників ДТП, ні протокол огляду місця ДТП, ні протокол про адміністративне правопорушення, де чітко зазначено, що водієм автомобіля Infiniti G35, реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП 27 лютого 2011 року був гр. ОСОБА_1
Крім цього, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2010 року, яка набрала законної сили 01 квітня 2010 року, гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. В даній постанові також чітко зазначено, що саме ОСОБА_1 на момент ДТП 27 лютого 2011 року керував автомобілем Infiniti G35, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно розширеної довідки про ДТП від 16.03.2011 р., виданої Управлінням державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м. Києві, водієм застрахованого ТЗ був саме гр. ОСОБА_1
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виданого Київською міською наркологічною клінічною лікарнею “Соціотерапія”, ознак сп'яніння у гр. ОСОБА_1 не виявлено, що спростовує письмові пояснення, зокрема, ОСОБА_7 від 11.03.2011 р., які додані позивачем до адміністративного позову.
Суд звертає увагу, що позивачеві було надано документи, зокрема, первинну довідку ДАІ від 27.02.2011 р. та розширену довідку (форма-2) про ДТП від 16.03.2011 р., видану Управлінням державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м. Києві, відповідно до якої водієм автомобіля Infiniti G35, реєстраційний номер НОМЕР_1 під час ДТП був ОСОБА_1
Натомість позивач обмежився лише копіями карт виїзду бригад швидкої медичної допомоги на місце ДТП та письмовими поясненнями працівників швидкої медичної допомоги ОСОБА_7 та ОСОБА_8, згідно яких встановлено, що за кермом застрахованого ТЗ перебувала інша особа.
Викликані судом в якості свідків працівники швидкої медичної допомоги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились. Разом з тим, опитані в якості свідка гр. ОСОБА_6, гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_1 пояснили, що 27 лютого 2011 року близько 20 год. 50 хв. на проспекті Возз'єднання у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Infiniti G35, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є гр. ОСОБА_1, який під час ДТП дійсно керував даним автомобілем, та автобуса “Богдан”, внаслідок чого автомобілю Infiniti G35, реєстраційний номер НОМЕР_1 було завдано значних технічних пошкоджень.
Згідно частини 1 статті 21 Закону № 2664-ІІІ державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється, зокрема, щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону № 2664-ІІІ Держфінпослуг України діє на підставі Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.
Частиною 5 статті 23 Закону № 2664-ІІІ передбачено, що Комісія складається: з Голови, заступників Голови та не менше трьох членів Держфінпослуг України - директорів департаментів (далі - директори департаментів).
Законом № 2664-ІІІ і Положенням про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Кабінетом Міністрів України 03.02.2010 р. № 157 (далі -Положення № 157) встановлені повноваження та чітко розмежовані питання, що належать до виключної компетенції Держфінпослуг України, як колегіального органу, та питання, які одноосібно вирішуються членами Держфінпослуг України - директорами департаментів.
Так, повноваження директора департаменту передбачені частиною 5 статті 26 Закону № 2664-ІІІ, якою визначено, що директори департаментів у межах своєї компетенції мають право підписувати від імені Держфінпослуг України документи правозастосовчого характеру, вирішувати питання про внесення фінансових установ до реєстру та їх ліцензування, застосування заходів впливу, проведення інших заходів, що спрямовані на реалізацію їхніх повноважень, передбачених Положенням № 157.
Аналогічні повноваження директора департаменту на прийняття рішень про застосування заходів впливу зазначені в абзаці 4 пункту 13 Положення № 157.
Крім цього, Держфінпослуг України розпорядженням від 13.11.2003 р. № 125 було затверджено Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 03.12.2003 р. за № 1115/8436 (далі - Положення № 125).
В розділі 3 Положення № 125 визначено чітку диференціацію заходів впливу, які застосовуються в межах компетенції директорами департаментів Держфінпослуг України одноосібно, а також тих, що можуть бути застосовані Комісією, як колегіальним органом. В ньому, зокрема в пункті 3.4 визначено, що до компетенції директорів наглядових департаментів належить застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1 - 4, 6 пункту 2.1 цього Положення.
Відповідно до змісту підпунктів 1 - 4, 6 пункту 2.1 розділу 2 Положення № 125, Держінпослуг України може застосовувати такі заходи впливу, зокрема, зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення, що відповідно до пункту 2.2 розділу 2 Положення є письмовим розпорядженням (приписом).
Положення № 125 передбачає лише один захід впливу, який приймається Комісією колегіально, а саме рішення про відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасового адміністратора.
Аналізом вищезазначених положень чинного законодавства встановлено, що Законом прямо передбачено право директора Департаменту, відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 2664-ІІІ, абзацу 5 пункту 13 Положення № 157 та пункту 3.4 розділу 3 Положення № 125 підписувати від імені Комісії документи правозастосовчого характеру і застосовувати заходи впливу у межах своєї компетенції, зокрема, застосовувати захід впливу у вигляді письмового розпорядження (припису), що надається порушнику для усунення у визначений у ньому строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.
Відповідно до статті 26 Закону № 85/96-ВР відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.
Тобто, дана норма не передбачає виключну компетенцію судів щодо розгляду справ про відмову страховика у страховій виплаті, як стверджує позивач, а лише дозволяє особам, що не згодні з такою відмовою, звернутись також безпосередньо до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 27 Закону № 2664-ІІІ одним із основних завдань Держфінпослуг України як спеціального уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг є захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг.
Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд звертає увагу, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Зокрема, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.04.2011 р. у справі № К/9991/3686/11 колегія суддів у складі ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Держфінпослуг України на постанову КААС від 16.12.2010 р. у справі за позовом ЗАТ “Страхова компанія “ТАС” до Держфінпослуг України про визнання нечинним та скасування припису № СК-08/08-895 від 17.09.2008 р. та рішення № 14723/12-8 від 28.11.2008 р., - дійшла висновку про те, що директор департаменту, підписуючи припис, діяв у межах повноважень, наданих йому законом. Дана ухвала набрала законної сили 12 квітня 2011 року.
Судом встановлено, що позивач у своєму листі від 01.09.2011 р. № 5654/124в повідомив Держфінпослуг України про виконання оскаржуваного припису шляхом виплати суми страхового відшкодування у розмірі 142 524,38 грн. (сума відповідно до страхового акту від 29.08.2011 р. № 2011/V/OMOD02393/VESKO16894) та пені у розмірі 1 078,20 грн.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що Держфінпослуг України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак правомірно застосувала до позивача захід впливу у вигляді припису від 22.06.2011 р. № СК-421/11-586 із зобов'язанням страховика усунути порушення законодавства про фінансові послуги.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ “Страхова компанія “АХА Страхування” задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-72, 86, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" залишити без задоволення.
2. Судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий Суддя Н.В. Клочкова
Судді О.П. Огурцов
ОСОБА_14