ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 1/214
м. Київ
04 жовтня 2011 року 16:20 № 2а-9957/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В. при секретарі судового засідання Гасові Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо Аркітект Металл енд Гласс Констракшн"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2011 р. № 0000792330,
за участю представників сторін:
представник позивача Романюк С.П.;
представник відповідача Сич Є.Ю., довіреність № 22/9/10-011 від 04.01.11,
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
12 липня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тісо Аркітект Металл енд Гласс Констракшн" (далі -позивач, ТОВ "Тісо АМГ Констракшн") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва) про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2011 р. № 0000792330 (далі -ППР № 0000792330). Позовні матеріали передані на розгляд судді 13 липня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-9957/11/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2011 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-9957/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В період з 18.05.2011 р. по 01.06.2011 р. посадовою особою ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва на підставі направлення від 18.05.2011 № 1251/23-30 та згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі -ПК України) було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року в частині відображення податкових зобов'язань та податкового кредиту в поданій декларації до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва за грудень 2010 року.
Перевіркою було встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 розділу V ПК України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 № 1401/18696 (далі -Порядок № 969) -при взаємовідносинах з приватним підприємством "Сіон Пласт" (далі -контрагент позивача, ПП "Сіон Пласт") позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 213 333,33 грн.
В результаті проведеної позапланової виїзної перевірки позивача ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва було складено Акт № 285/1-23-30-35577783 від 07.06.2011 р. (далі - Акт № 285/1-23-30-35577783) та прийнято ППР № 0000792330, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 266 666,00 грн.
Податкове повідомлення-рішення по суті ґрунтується на сумнівності правочинів, що відбувались між контрагентом позивача ПП "Сіон-пласт" та його контрагентами. Належних доказів нікчемності правочинів, що укладались між ПП "Сіон-пласт" та саме позивачем не надано до суду, також такі докази були відсутні у відповідача і на момент складання акту.
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "Тісо АМГ Констракшн", виходячи з наступних мотивів.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі -Закон № 168/97-ВР), Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі -Закон № 996-ХІV); Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі -Закон № 755-IV).
Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон № 168/97-ВР.
Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Пунктом 9.3 ст. 9 Закону № 168/97-ВР передбачено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).
Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Частиною 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Визначення терміну "первинний документ" наведено у ст. 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 даного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Судом встановлено, що позивач отримав від постачальника послуг належно оформлену податкову накладну, яка відповідає вимогам вище вказаних норм закону.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товару (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Сума сплаченого позивачем податку підтверджена наявною в матеріалах справи копією податкової накладної від 03.12.10 № 12034, яка оформлена у відповідності до вимог п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Відтак, суд дійшов висновку, що порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 розділу V ПК України та п. 4 Порядку № 969, наведені в Акті № 285/1-23-30-35577783, відсутні.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Наявні в матеріалах справи копії договору № 15/10-10 від 15.10.2010 р. про надання послуг, укладеного між ТОВ "Тісо АМГ Констракшн" та ПП "Сіон-Пласт" з додатком № 1; акту приймання-передачі виконаних робіт від 03.12.2010 р. згідно Договору № 15/10-10 від 15.10.2010 р.; податкової накладної продавця ПП "Сіон-Пласт" покупцю ТОВ "Тісо АМГ Констракшн" № 12034 від 03.12.10 свідчать про товарність здійснених між позивачем та ПП "Сіон-Пласт" операцій, що не було спростовано податковим органом, та про здійснення реальних господарських операцій між позивачем та ПП "Сіон-Пласт".
Також суд звертає увагу, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відтак, основою формування бухгалтерського, а тому й податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.
Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо.
Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась. Відповідно така господарська операція, яка фактично відбулась, і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.
Відтак, враховуючи доведення позивачем товарності здійснених з ПП "Сіон-Пласт" операцій та здійснення реальних господарських операцій між позивачем та ПП "Сіон-Пласт", суд дійшов висновку, що первинні документи, на підставі яких було сформовано податковий кредит, підтверджують господарські операції позивача з його контрагентом.
Посилання відповідача у своїх запереченнях на порушення позивачем норм господарського, цивільного, податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентом ПП "Сіон-Пласт" внаслідок здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентом позивача поза межами правового поля та твердження відповідача, що усі фінансово-господарські взаємовідносини з зазначеним контрагентом були фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У ст. 203 ЦК України міститься вичерпний перелік загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як встановлено судом, на момент складання податкової накладної контрагент позивача ПП "Сіон-Пласт" був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку робіт.
У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
При цьому слід враховувати вимоги ст. 18 Закону № 755-IV, згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ПП "Сіон-Пласт" станом на 03 серпня 2011 року зареєстроване в Єдиному державному реєстрі, а засновником та особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи значиться Мациєвський І.П.
Слід звернути увагу, що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містить інформації про відсутність ПП "Сіон-Пласт" за місцезнаходженням.
Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Разом з тим, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо) саме по собі не означає, що відповідні правочини вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Відтак, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
Судом встановлено на підставі банківських виписок та умов договору факт вигоди від спірної операції з контрагентом.
Крім цього, в судовому засіданні було досліджено докази реальності наданих послуг, так за участю позивача та відповідача, оглянуто кінцевий проект виконаних робіт, що був залучений позивачем на СD-диску (наявний в матеріалах справи).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Тісо АМГ Констракшн" підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо Аркітект Металл енд Гласс Констракшн" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 червня 2011 року № 0000792330.
3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо Аркітект Металл енд Гласс Констракшн" за рахунок Державного бюджету України
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова