2 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Лященко Н.П.,
Гуменюка В.І.,
Романюка Я.М.,
розглянувши заяви ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання договору іпотеки частково недійсним,
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2016 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з передбачених пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстав - невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на постанови Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року, 7 жовтня 2015 року, 27 січня, 12 жовтня 2016 року.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
У справі про перегляд якої подано заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодились й суди апеляційної та касаційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання іпотечного договору частково недійсним, виходив з того, що спірний договір іпотеки укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, а позивачка надала нотаріально посвідчену згоду на передачу її чоловіком ОСОБА_5 нежитлових приміщень в іпотеку банку, на умовах визначених на його розсуд.
Висновки зроблені судом, у справі про перегляд якої подано заяву, не суперечать висновкам, зробленим Верховним Судом України у постановах від 26 грудня 2011 року, 7 жовтня 2015 року, 27 січня, 12 жовтня 2016 року, на які посилається заявник, щодо правових підстав, передбачених статтями 215, 216, 229, 369 ЦК України та статті 65 СК України, визнання правочину недійсним.
За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.
Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання договору іпотеки частково недійсним до провадження Верховного Суду України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає
Судді: Н.П. Лященко
В.І. Гуменюк
Я.М. Романюк