"01" лютого 2017 р.Справа № 916/2862/16
За позовом: Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення
Головуючий - Оборотова О.Ю.
Судді - Смелянець Г.Є.
Малярчук І.А.
За участю представників сторін:
Від позивача: Крупицька Г.О., довіреність № 4 від 11.11.2016р.
Від відповідача: - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: 26.10.2016р. Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення зоборгованості в сумі 16135,07 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №916/2862/16, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.
18.11.2016р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшли заперечення на позов Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради відповідно до яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у запереченні.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2016р. призначено справу №916/2862/16 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.12.2016р. прийнято справу №916/2862/16 на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Оборотова О.Ю., суддя Смелянець Г.Є., суддя Малярчук І.А.; колегіальний розгляд справи призначено на 16.01.2017р. о 11:00.
16.01.2017р. Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради надало до господарського суду одеської області письмові пояснення по справі.
27.01.2017р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
У судовому засіданні 01.02.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
01.06.2014р. між Управлінням житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради (балансоутримувач) та ФОП ОСОБА_1 (Суб'єкт господарювання) був укладений договір про пайову участь в утриманні об'єктів благоустрою м. Ізмаїл.
Відповідно до п. 1.1 договору Балансоутримувач здійснює заходи з утримання об'єктів благоустрою в м. Ізмаїл, які знаходяться на його балансі, а Суб'єкт господарювання бере на себе зобов'язання з пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою в м. Ізмаїл - в грошовій формі, на умовах та в порядку, визначених цим Договором та Порядком пайової участі власників будівель та споруд соціально- культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою в м. Ізмаїл, затвердженого рішенням Ізмаїльської міської ради № 2126-VI від 06.06.2012р.
Згідно п. 2.1.1 договору суб'єкт господарювання зобов'язується сплатити кошти пайової участі згідно з розрахунком величини пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою до бюджету м. Ізмаїл, який є невід'ємною частиною цього Договору, у порядку та строки, визначені Порядком пайової участі власників будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення в утриманні об'єктів благоустрою в м. Ізмаїл та цим Договором в сумі 1962,45 грн. в місяць (коефіцієнт 0,3), у випадку, якщо суб'єкт господарювання не демонтує літній майданчик у вересні - з жовтня по березень (включно - починаючи з 01.01.2015 - коефіцієнт 0,15 - плата складає 981,22 грн. в місяць).
Як зазначає позивач, всупереч положенням Договору, відповідач з січня 2016р. не виконує належним чином свої зобов'язання.
Відповідно до розрахунку позивача заборгованість, склала відповідно: у січні 2016 - 1179,67 грн.; у лютому 2016 - 1179,67 грн.; у березні 2016 - 1179,67 грн.; у квітні 2016 - 2359,35 грн.; у травні 2016 - 2359,35 грн.; у червні 2016 - 1769,52 грн.; у липні 2016 - 3539,02 грн.; у серпні 2016 - 3539,02 грн. Загальна заборгованість складає 16135,07грн.
Враховуючи зазначені обставини, позивач був вимушений звернутися до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом порушених прав охоронюваних законом прав та інтересів.
Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до заперечень та відзиву, наданих відповідачем до господарського суду Одеської області ФОП ОСОБА_1 зазначає, що свої зобов'язання перестав виконувати з вересня 2015р. так як вважає договір розірваним посилаючись на п. 8.2. та п. 7.3. Договору.
Згідно п. 7.3. Договору у разі анулювання дозвільних документів, виданих у відповідності до рішень Ізмаїльської міської ради, її виконавчого комітету, якими регулюється розміщення на території об'єктів благоустрою в м. Ізмаїл будівель та споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення господарювання (тимчасових, споруд для провадження підприємницької діяльності, тимчасових конструкцій з прив'язкою до стаціонарних закладів ресторакного господарства) та їх функціонування, Договір.
Відповідно до п. 8.2. Договір може бути розірвано за згодою Сторін шляхом подачі однією Стороною іншій письмового повідомлення в строк не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня розірвання Договору.
Господарський суд Одеської області встановив, що анулювання дозвільних документів, на які посилається відповідач не відбулось, рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 438 від «Про демонтаж (знесення) самовільно встановлених тимчасових конструкцій з прив'язкою до стаціонарного об'єкту ресторанного господарства» за своєю правовою природою не є анулюванням дозвільних документів, крім цього, колегія суддів звертає увагу, що дане рішення не було виконане по причині того, що у зв'язку з погашенням заборгованості за 2015 рік рішення про демонтаж було призупинено. Станом на сьогоднішній день вказане рішення виконане не було та літній майданчик за адресою АДРЕСА_1 не демонтовано, що підтверджується належними та допустимими доказами які долучені до матеріалів справи а саме: актом обстеження об'єкта від 27.01.2017р. та листуванням між сторонами.
Що стосується припинення договірних зобовязань на підставі п. 8.2., колегія суддів не приймає до уваги правову позицію відповідача у звязку з тим, що Відповідно до п. 8.2. договір може бути розірвано виключно за згодою Сторін, в матеріалах справи відсутні докази досягнення згоди між сторонами про його розірвання у звязку з тим, що по-перше зміна або припинення договірних відносин повинна бути відображена виключно в тій самій флормі що і основний правочин, якщо інше не передбачено договором або законом, по-друге листи Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради від 01.09.2015 та від 11.12.2015р. чітко свідчать про можливість розірвання договору виключно після демонтажу літньої площадки, приведення території до попереднього стану та оплати заборгованості.
Враховуючи, що п. 7.1. договір набув чинності з моменту його підписання та діє з 01.06.2014р. до 01.06.2019р. та Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради на надавало згоди на розірвання договору, суд прийшов до висновку про те, що на даний момент договір є дійсним та породжує для сторін відповідний обсяг прав та обовязків а тому заперечення відповідача ґрунтуються на вільному тлумаченні чинних нормативно-правових актів та умов договору, не підтверджені належними та допустимими засобами доказування а тому є безпідставними.
Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також колегія суддів не приймає до уваги пояснення відповідача з приводу того, що зобов'язання не виконуються з вересня 2015р. так, як належними та допустими доказами підтверджено, що за 2015р. заборгованість ФОП ОСОБА_1 по даному договору - відсутня.
Судом перевірено розрахунок Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради, щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості яка, склала відповідно: у січні 2016 - 1179,67 грн.; у лютому 2016 - 1179,67 грн.; у березні 2016 - 1179,67 грн.; у квітні 2016 - 2359,35 грн.; у травні 2016 - 2359,35 грн.; у червні 2016 - 1769,52 грн.; у липні 2016 - 3539,02 грн.; у серпні 2016 - 3539,02 грн. колегія суддів вважає, що розрахунок проведено з дотриманням чинних нормативно-правових актів та з урахуванням обставин справи. Загальна заборгованість складає 16135,07грн.
Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини, враховуючи, що розмір заборгованості ФОП ОСОБА_1 підтверджений належними та допустимими доказами, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради у повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) на користь Управління житлово-комунального майна Ізмаїльської міської ради (68601, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Соборна, 31, код 03363732, р/р 31551301220910, МФО 828011) заборгованість з оплати пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою в м. Ізмаїл в сумі 16135,07 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2017р.
Головуючий - О.Ю. Оборотова
Суддя Г.Є. Смелянець
Суддя І.А. Малярчук