06 лютого 2017 року Справа № 915/1447/16
м. Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В., розглянувши матеріали
за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_2),
до відповідача: ОСОБА_2
(54000, АДРЕСА_1),
про: скасування рішення загальних зборів СТ "Гвоздика" від 02.10.2016, -
29.12.2016 господарський суд Миколаївської області виніс ухвалу, якою у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення загальних зборів СТ "Гвоздика" від 02.10.2016 відмовив, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
02.02.2017 до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання (звернення), в якому позивач - ОСОБА_1 просив повернути судовий збір в сумі 1400,00 грн.
Приписами ч.2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Проте, подане позивачем клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Позивачем до заяви від 02.02.2017 про повернення судового збору додана копія квитанції №75 від 26.12.2016 на суму 1378,00 грн., яка не є належним доказом сплати судового збору, оскільки таке повернення здійснюється тільки на підставі доданого до клопотання оригіналу платіжного документа.
Крім того, позивач просить повернути грошові кошти в сумі 12,36 грн. - за квитанцією від 26.12.2016 (відправлення позовної заяви відповідачу) та 13,78 грн. - за квитанцією №75/КЗ від 26.12.2016 (комісія за сплату судового збору).
Проте, повернення вищезазначених грошових коштів не передбачено Законом України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене, суд залишає подане клопотання від 02.02.2017 про повернення судового збору без задоволення.
При цьому, суд зазначає, що після усунення зазначених недоліків (надання суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору) заявник не позбавлений можливості звернутися повторно з заявою про повернення судового збору.
Керуючись ст. 44, 86 ГПК України, суд -
Клопотання ОСОБА_1 (вх. №1561/17 від 02.02.2017) про повернення судового збору в сумі 1400,00 грн. залишити без задоволення.
Суддя М.В. Мавродієва