61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
31.01.2017 Справа № 905/3451/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Осадчої А.М.
за участю помічника судді Сотір Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи №905/3451/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта Град Строй" м.Київ
до відповідача: ОСОБА_1 житлово-комунального господарства Слов'янської міської ради м.Слов'янськ Донецька область
про стягнення заборгованості за договором №69 від 03.04.2013 року в сумі 53032,94 грн., інфляції у розмірі 41153,56 грн. та 3% річних у розмірі 4642,20 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №01-30/494 від 06.06.2016року
У судовому засіданні 17.01.2017 року оголошувалась
перерва до 31.01.2017 року об 11:45 год
07.12.2016 року через канцелярію суду позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ялта Град Строй» (далі - ТОВ «Ялта Град Строй») звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 житлово-комунального господарства Слов'янської міської ради (далі - ОСОБА_1) з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 98828,70 грн. за договором №69 від 03.04.2013 року.
Ухвалою від 12.12.2016 року порушено провадження у справі №905/3451/16. Розгляд справи відкладався.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №69 від 03.04.2013 року у частині повної оплати виконаних робіт на загальну суму 53032,94 грн.
У заяві про уточнення позовних вимог, що отримана через канцелярію суду 17.01.2017року, позивач просить суд стягнути з відповідача саме суму заборгованості у розмірі 53032,94 грн., інфляцію у розмірі 41153,56 грн. та суму 3% річних у розмірі 4642,20грн., посилаючись на те, що окрім суми заборгованості за договором №69 від 03.04.2013 року, яка складає 53032,94 грн., позивачем нараховано інфляційні втрати та 3%річних, що вбачається з мотивувальної частини позовної заяви та розрахунків, що додані до неї.
Дана заява прийнята господарським судом та в подальшому суд здійснює розгляд справи з її врахуванням.
На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №69 від 03.04.2013 року, договірної ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2013 року від 25.12.2013 року, акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року від 25.12.2013 року, податкової накладної №175 від 25.12.2013 року, виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відповідача, Статуту підприємства, розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 12, 54, 55 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
На підтвердження викладених обставин відповідач надав суду належним чином засвідчені копії Розпорядження Донецької обласної державної адміністрації №349 від 20.05.2013 року, додатку №1 до Розпорядження: Перелік об'єктів будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах у Донецькій області, фінансування яких у 2013 році здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акту виконаних будівельних робіт, Положення про ОСОБА_1 житлово-комунального господарства Слов'янської міської ради, виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Розпоряджень міського голови Слов'янської міської ради від 13.07.2011 року №111, від 04.08.2014 року від 123.
У письмових поясненнях, які отримані через канцелярію господарського суду 26.12.2016 року, відповідач зазначає, що Розпорядженням Донецької обласної державної адміністрації №349 від 20.06.2013 року затверджений Перелік об'єктів будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах, зокрема, і щодо об'єкту поточний ремонт вул. Комяхова на суму 53033 грн. Крім того, не передані підрядником виконавчі схеми виконаних робіт. Акти виконаних робіт, які надав до суду позивач, не відповідають тим актам виконаних робіт, які знаходяться в ОСОБА_1 щодо дати підписання цих актів та за який саме місяць надані ці акти виконаних робіт. Як наслідок, з'ясувати чи дотримані позивачем загальні строки позовної давності та визначення позивачем початкової дати нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Платіжні доручення до органів казначейства ОСОБА_1 не направлялись, бюджетне фінансування за цим договором не здійснювалось. Заборгованість в ОСОБА_1 як кредиторська не обліковується, оскільки було відсутнє бюджетне фінансування з Державного бюджету відповідно до постанови КМУ №309 від 02.05.2014 року.
У письмових поясненнях, що отримані через канцелярію суду 17.01.2017 року, позивач обгрунтовує періоди нарахування інфляційних та 3%річних.
ОСОБА_3 - начальник ОСОБА_1 на час спірних правовідносин - у судовому засіданні 17.01.2017 року пояснив, що роботи за договором позивачем були виконані належним чином, виконавчі схеми виконання робіт законодавством не передбачені; у зв'язку з давністю події повідомити конкретну дату підписання акту приймання виконаних будівельних робіт у грудні 2013 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт не може; факт підписання документів підтвердив.
У письмових поясненнях, що надіслані на електронну адресу суду 26.01.2017 року, позивач зазначає, що на час укладання договору №69 від 03.04.2013 року з ОСОБА_1, ТОВ «Ялта Град Строй» знаходилось у м. Донецьк, внаслідок проведення АТО з метою ведення господарської діяльності ТОВ «Ялта Град Строй» було змушене змінити місцезнаходження підприємства на м.Київ, при транспортуванні частина документів була втрачена, частина залишилась за місцем попереднього розташування підприємства, документи відновленню не підлягають, тому ТОВ «Ялта Град Строй» не має можливості надати оригінали акту прийняття виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт. Позивач надав суду підписані уповноваженими представниками сторін відповідні належним чином засвідчені копії акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, які були збережені в електронному вигляді (скан-копії), що свідчать про виконання позивачем усіх робіт та прийняття їх відповідачем, факт виконання та прийняття робіт відповідачем не заперечується. Позивач стверджує, що акт та довідку підписано 25.12.2013 року, на підтвердження чого надано податкову накладну №175 від 25.12.2013 року, що складалась за наслідками здійснення господарської операції.
У судове засідання 31.01.2017 року представник позивача не з'явився, на електронну адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника підприємства. Судом задоволено дане клопотання.
Представник відповідача у судове засідання 31.01.2017 року з'явився, підтримав позицію, що викладена у письмових поясненнях, які надані суду, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.
Вислухавши пояснення представника відповідача, який з"явився у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.
За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).
03.04.2013 року між юридичними особами ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ "Ялта Град Строй" (Підрядник) укладено договір №69, за умовами п. 1.1 якого Підрядник зобов'язується у 2013 році виконати роботи з поточного ремонту автодороги по вул.Ком'яхова в м.Слов'янськ, а Замовник - прийняти й оплатити такі роботи.
Найменування (номенклатура, асортимент) робіт: поточний ремонт автодороги по вул.Ком'яхова в м.Слов'янськ. Кількість робіт визначається відповідно до проектно-кошторисної документації, затвердженої Замовником (п.1.2 договору).
Підрядник зобов'язаний виконати передбачені цим договором роботи якісно, відповідно до ДБН В.2.3-5-2001 Вулиці і дороги населених пунктів. Асфальтобетонна суміш повинна виготовлятися відповідно до ДСТУ Б В. 2.7-119:2011 "Суміші асфальтобетонні й асфальтобетон дорожній та аеродромний. Технічні умови" (п.2.1. договору).
Ціна договору визначена у п. 3.1, а саме: ціна цього договору становить 53032,94 грн.,у тому числі ПДВ 8838,82 грн.
Договірна ціна складається відповідно до Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000 та не може змінюватися за винятком випадків, передбачених у п. 3.3 цього договору. Договірна ціна є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.2 договору).
Сторонами договору підписано договірну ціну, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи. Даний документ не містить посилання на вказаний договір, але внаслідок ідентичності об'єкту, на якому згідно договору слід провести роботи у договорі та означених документах, ціни робіт, суд приходить до висновку щодо віднесення останнього до договору.
За приписами п. 5.1. договору строк виконання робіт: з 03.04.2013 року по 31.12.2013року.
Місце виконання робіт: м.Слов'янськ (п. 5.2. договору).
Договір набирає чинності з часу його укладання і діє до 31.12.2013 року (п. 10.1. договору).
Судом встановлено, що зміст даного правочину не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, у судовому порядку недійсним не визнаний. Відтак в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що укладений договір за змістом спірних правовідносин та своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 ГК України - до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, - регулюються відповідними нормами глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення поняття розкриває сутність зобов'язання як правого зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Отже, договір підряду складається із двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1)правовідношення, в якому виконавець має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.
Згідно п.6.1.4 договору Замовник зобов'язаний приймати виконані роботи згідно з актом прийняття виконаних робіт (ф. КБ-2в) та довідки (ф. КБ-3). Замовник зобов'язаний підписати подані документи чи обґрунтувати причини відмови від їх підписання на протязі трьох робочих днів. Перебіг зазначеного строку починається з наступного робочого дня після надання документів Підрядником.
Сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013року на суму 53032,94 грн. та відповідну довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.
У вищезазначених акті та довідці наявне посилання на договір №69 від 03.04.2013року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт на підставі вказаного договору.
Документи підписані уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплені печатками підприємств.
У судовому засіданні 17.01.2017 року ОСОБА_3 (начальник ОСОБА_1 у грудні 2013року), що надавав пояснення в порядку ст. 30 ГПК України, підтвердив факт виконання робіт за договором та підписання акту та довідки ним особисто.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.
Виходячи з викладеного, підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в та довідка форми №КБ-3 є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №69 від 03.04.2013 року.
З копій акту виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що останні підписані з обох сторін 25.12.2013 року.
Одночасно, відповідач посилається на той факт, що примірники актів, які в наявності в оригіналі у Замовника, є підписаними, але дати підписання не містять, що унеможливлює визначення строку оплати робіт.
ОСОБА_3 у зв'язку з давністю події повідомити конкретну дату підписання акту приймання виконаних будівельних робіт у грудні 2013 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт не може; факт підписання документів підтвердив.
Відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, серед іншого, для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За наслідками здійснення господарської операції позивачем складено та подано до фіскального органу податкову накладну №175, яка датується 25.12.2013 року.
Таким чином, опосередковано підтверджується вчинення господарської операції з прийняття робіт та підписання акту та довідки саме 25.12.2013року
Згідно п.6.3.3 договору Підрядник зобов"язаний надавати Замовнику разом з актом виконаних робіт виконавчу схему, підписану відповідним працівником підприємства та скріплену печаткою підприємства.
Відповідач стверджує, що за відсутності доказів передачі означеної схеми, роботи не можна вважати виконаними та прийнятими, відповідно вони не повинні сплачуватись.
Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача, оскільки умовами п.6.14 обумовлено обов"язок Замовника протягом 3 робочих днів з моменту передачі Підрядником документів або прийняти виконані за актом роботи, або обгрунтувати причини відмови від їх підписання, тому, підписавши акт без заперечень Замовник підтвердив наявність всіх необхідних документів для прийняття робіт, за відсутності яких відповідач не мав би можливості належним чином прийняти роботи, оцінити їх обсяг, перевірити обсяг використаних матеріалів. Крім того, суд приймає до уваги, що будь-якої переписки з приводу відсутності виконавчих схем матеріали справи не містять.
За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за виконані роботи проводяться в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку Замовника на рахунок Підрядника. Замовник здійснює оплату протягом 7 (семи) банківських днів, після підписання сторонами акту прийняття виконаних робіт (ф КБ - 2в). До акта прийняття виконаних робіт додається довідка про вартість виконаних робіт Бю.джетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах відповідних асигнувань. Фінансування робіт здійснюється за рахунок місцевого бюджету.
Таким чином, враховуючи положення п. 4.2 договору, з огляду на підписання акту та довідки 25.12.2013 року, Замовник мав сплатити вартість виконаних Підрядником робіт протягом семи банківських днів, до 08.01.2014 року включно.
Відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості за договором у встановленому порядку та строк.
У письмових поясненнях відповідач посилається на те, що згідно умов договору джерелом фінансування за цим договором є кошти державного бюджету, які не були виділені, що унеможливлює оплату виконаних робіт в сумі 53032,94 грн.
Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Спірний договір фактично містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з фактом фінансування з державного бюджету.
За змістом статті 511 ЦК України зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.
Навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідно з вимогами частини 2 статті 528 ЦК України, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.
Наявність чи відсутність фінансування відповідача не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за виконані роботи за вказаним вище договором.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутність бюджетних коштів не є законною підставою для звільнення від виконання договірного зобов'язання. Аналогічна позиція викладена у постанові від 15 травня 2012 року № 11/446 Верховного Суду України та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД та Оліус проти України” від 18 травня 2005 року.
Таким чином, ОСОБА_1 житлово-комунального господарства Слов'янської міської ради м.Слов'янськ Донецька область не звільняється від виконання грошового зобов'язання, неналежне виконання якого зумовлено відсутністю фінансування.
Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов зазначеного вище договору, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 53032,94 грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості.
Відповідно, позовні вимоги вцій частині задовольняються.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4642,20 грн. за період з 01.01.2014 року по 01.11.2016 року, інфляційні нарахування у розмірі 41153,56 грн. за період січень 2014 року - жовтень 2016 року.
Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.
Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування вказаних сум.
Однак, судом встановлено, що позивачем невірно визначено дату початку нарахування 3%річних, оскільки прострочка виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт виникла у відповідача з 09.01.2014 року.
Відповідно до п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Таким чином, період нарахування інфляційних втрат визначено помилково внаслідок включення до нього січня 2014 року, в якому зобов'язання мало бути виконане.
Враховуючи вищевикладене, суд, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга", приходить до висновку, що 3% річних за період з 09.01.2014 року по 01.11.2016 року становить 4480,92 грн., а сума інфляційних втрат за період лютий 2014 року - жовтень 2016 року становить 50576,32 грн.
Оскільки у суду згідно приписів ст.83 ГПК України відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 4480,92 грн. та інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі - 41153,56 грн.
Відповідно, позовні вимоги задовольняються у вказаних розмірах.
У відповідності до ст.49 ГПК України судові витати у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 511, 526, 530, 625, 629, 837, 838, 854, 882 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта Град Строй" м.Київ до відповідача ОСОБА_1 житлово-комунального господарства Слов'янської міської ради м.Слов'янськ Донецька область про стягнення заборгованості за договором №69 від 03.04.2013 року в сумі 53032,94 грн., інфляції у розмірі 41153,56 грн. та 3% річних у розмірі 4642,20 грн. задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 житлово-комунального господарства Слов'янської міської ради м.Слов'янськ Донецька область (84100, Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, буд.3, ідентифікаційний код 03364636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялта Град Строй" м.Київ (02152, м.Київ, пр.Тичини, буд.20, ідентифікаційний код 35559557) заборгованість у розмірі 53032,94 грн., 3% річних у розмірі 4480,92 грн., інфляційні втрати у розмірі 41153,56 грн., витрати по оплаті судового збору у розмірі 1480,02грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 31.01.2017року проголошено та підписано повний текст рішення суду.
Суддя А.М. Осадча