ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
31 січня 2017 р. Справа № 909/1021/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б. П. , секретар судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного вищого навчального закладу " Івано-Франківський національний медичний університет ", вул. Галицька , 2, м. Івано-Франківськ ,76000
до відповідача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради , вул. Грушевського , 21, м. Івано-Франківськ , 76000
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство охорони здоров'я України , вул. Грушевського ,7 , м. Київ ,01021
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції , вул. Незалежності , 9 , м. Івано-Франківськ , 76000
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Приватне акціонерне товариство "Ядро" (вул. Юліана Целевича ,34А , м. Івано-Франківськ, 76018 ).
про : визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України , орган уповноважений здійснювати управління майном-Міністерство охорони здоров'я України, право господарського відання за державним вищим навчальним закладом " Івано-Франківський національний медичний університет ", на складське приміщення загальною площею 450,1 кв.м. за адресою : м. Івано-Франківськ , вул. Юліана Целевича ,34а
за участю:
Від позивача: ОСОБА_1, (довіреність № 01-67 від 11.01.2017 р.)- представник ;
Від відповідача: ОСОБА_2, (довіреність № 2316/01-20/14в від 30.12.2016 р.) - представник
Від третіх осіб представники не з'явилися.
ВСТАНОВИВ: до господарського суду Івано-Франківської області подано позов Державним вищим навчальним закладом "Івано-Франківський національний медичний університет " до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України, орган уповноважений здійснювати управління майном -Міністерство охорони здоров'я України , право господарського відання за державним вищим навчальним закладом " Івано-Франківський національний медичний університет ", на складське приміщення загальною площею 450,1 кв.м. за адресою : вул. Юліана Целевича ,34а. м. Івано-Франківськ .
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.11.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, залучено до участі у справі Міністерство охорони здоров'я України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та Реєстраційну службу Івано-Франківського міського управління юстиції в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача , порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13.12.2016 р.
13 грудня 2016 р. ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне акціонерне товариство " Ядро" та відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 12.01.2017 р.
Ухвалою суду від 12.01.2017 р. розгляд справи відкладався на 31.01.2017 р.
В судовому засіданні 31.01.20117 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві від 18.11.2016 р. №05.8178 ( вх. №12080/16 від 22.11.2016 р.) .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на проведення вищим навчальним закладом реконструкції та самочинної добудови складських приміщень №2, що розташовані по вул. Целевича, 34 А в м. Івано-Франківську, внаслідок чого їхня загальна площа збільшилась і становить 450,1 кв.м., що підтверджується технічним паспортом виготовленим Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухомість майна від 12.12.2008 р.
Позивач, керуючись ст. 376 Цивільного кодексу України, просить суд державою в особі Кабінету Міністрів України, орган уповноважений здійснювати управління майном -Міністерство охорони здоров'я України, право господарського відання за державним вищим навчальним закладом " Івано-Франківський національний медичний університет ", на складське приміщення загальною площею 450,1 кв.м. за адресою : вул. Юліана Целевича ,34а. м. Івано-Франківськ .
Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, мотивуючи їх безпідставністю та необґрунтованістю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 12.12.2016 р. №89/11.1-05/14 в ( вх.№18014/16 від 12.12.2016 р.)
Обґрунтовуючи свої заперечення проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що з матеріалів позовної заяви не вбачається підтвердження того, що позивач звертався до компетентного органу щодо прийняття об'єкта самочинного будівництва до експлуатації, а тому при відсутності таких доказів передчасним є звернення до суду, оскільки жодні права позивача у сфері приватно-правових відносин не порушені.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство охорони здоров'я України в судове засідання не з'явилась, однак надіслала пояснення ( вх.№ 18859/16 від 26.12.2016 р.), в якому позовні вимоги позивача підтримала та просить справу розглянути за відсутності їх представника.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції та Приватне акціонерне товариство "Ядро" в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи , причин неявки не повідомили, своїх пояснень стосовно заявлених позовних вимог суду не надали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
19.12.2001р. між Відкритим акціонерним товариство " Агропромтехніка" (продавець) та Івано-Франківською державною медичною академією ( покупець за договором, позивач за позовом) укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень.
Згідно п.1, 2 даного Договору продавець продав, а покупець купив належні ВАТ " Агропромтехніка" складські приміщення, що розташовані по вул. Целевича №34"А" в м. Івано-Франківську загальною площею 982,6 кв.м. , а саме: склад запчастин №1 площею 586,0 кв.м., зазначений в плані літ. "А" та склад матеріалів №2 площею 396,6 кв.м., зазначений в плані літ "Б".
Придбане майно внаслідок повені 2008 року зазнало значних руйнувань, у зв'язку з чим складські приміщення №1 площею 586,0 кв.м. списано з основних засобів, які обліковуються на балансі ДВНЗ "Івано-Франківський національний медичний університет", на підставі наказу МОЗ України від 05.08.2011 р.
Складські приміщення №2 були перебудовані , внаслідок чого їхня загальна площа збільшилась до 459,1 кв.м., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією технічного паспорта, виготовленого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно від 12.12.2008 р.
Згідно даних бухгалтерського обліку зазначені приміщення перебувають на балансі навчального закладу з 2001 року.
Позивач вказує на відсутність у нього документів, які б підтверджували дозвіл на проведення робіт з реконструкції складу №2. Однак звертає увагу суду на те, що відповідні роботи проведені без порушення встановлених будівельних норм і правил, що підтверджується експертним висновком за результатами візуального обстеження будівлі нежитлових приміщень на вул. Ю Целевича, 34 а № 26.08.30а. 09.17.16 затвердженим директором ДП " Карпатський ЕТЦ" від 05.08.2016 р. Протягом усього терміну проведення робіт, а також згодом, жодних заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб цим будівництвом.
З врахуванням вищенаведеного, посилаючись на ч. 5 ст. 376, 377 Цивільного кодексу України, позивач просить суд визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України, орган уповноважений здійснювати управління майном-Міністерство охорони здоров'я України, право господарського відання за державним вищим навчальним закладом "Івано-Франківський національний медичний університет ", на складське приміщення загальною площею 450,1 кв.м. за адресою : м. Івано-Франківськ , вул. Юліана Целевича ,34а.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:
Предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, а, отже, до даних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно зі ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписами ч. 3 ст. 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений ст. 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.
Згідно із частиною першою статті 376 Цивільного кодексу України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що для здійснення будівництва громадянин чи юридична особа зобов'язані набути у встановленому порядку право власності на землю чи право користування земельною ділянкою, отримати Державний акт на право власності на земельну ділянку або Державний акт на право постійного користування землею чи укласти відповідний договір оренди земельної ділянки, зареєструвати обраний правовий титул використання землі в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року, а також визначити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості). Без виконання цих юридично значимих дій приступати до освоєння земельної ділянки забороняється. Таким чином, при вирішенні питання про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно слід з'ясувати наявність у позивача права користування земельною ділянкою, на якій збудовано спірне майно.
Вищевикладене кореспондується з позицією Вищого господарського суду України у постанові від 23.11.2011 у справі №35/483-08.
Проте, як вбачається з переліку наданих позивачем доказів, відсутні будь-які правовстановлюючі документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою на якій здійснене самочинне будівництво, відсутні також будь-які дані , щодо розміру земельної ділянки, її цільового призначення.
При цьому, як вбачається листа Департаменту комунальних ресурсів від 07.12.2016 р. №11.1-07/62 на письмовий запит виконавчого комітету щодо правового статусу та власників земельної ділянки по вул. Ю.Целевича, 34 А, що у м. Івано-Франківську, працівниками Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради здійснено комісійне обстеження зазначеної земельної ділянки. За наслідками обстеження встановлено, що земельну ділянку за вказаною адресою використовує ПРАТ “ЯДРО” для обслуговування виробничих будівель, що є у його власності. Земельна ділянка не сформована, кадастровий номер не присвоєно.
Крім того, ПРАТ “ЯДРО” 26.09.2016р. звернулось в ЦНАП із клопотанням про надання дозволу на складання документації із землеустрою на земельній ділянці на вул. Ю.Целевича, 34А площею 0,4019 га.
Відповідно до постанови пленуму ВССУ від 30.03.2012р. № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва), а саме п. 9 , за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Враховуючи наведене, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти суд має звертати увагу чи зазначено у позовній заяві відповідно до вимог статті 119 ЦПК обставини щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин.
Позивачем не надано суду доказів його звернення до компетентного органу щодо прийняття об'єкта самочинного будівництва до експлуатації, а тому при відсутності таких доказів передчасним є звернення до суду, оскільки жодні права позивача у сфері приватно- правових відносин не порушені.
Відповідно до п.10 вищезазначеної постанови пленуму ВССУ, позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.
В даному випадку слід зазначити, що Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради не наділений повноваженнями у сфері земельних відносин, не може розпоряджатись земельним фондом та здійснювати будь які дії з землями комунальної власності міста.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, на місцевому рівні повноваження у сфері земельних відносин, пов'язані з передачею земель у власність та користування фізичним та юридичним особам, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. На території міста Івано-Франківська таким органом є Івано- Франківська міська рада, а її виконавчий комітет при розгляді даної справи є неналежним відповідачем.
Позовні вимоги про визнання права власності на майно задоволенню не підлягають і в позові належить відмовити повністю, оскільки позивач не довів порушення свого права чи невизнання такого права саме відповідачем.
Відповідно до ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
За правилами ст. 49 ГПК України судові витрати слід залишити за позивачем. Керуючись ст. 33,34, 49, 82 -85Господарського процесуального кодексу України, суд
відмовити в позові Державного вищого навчального закладу " Івано-Франківський національний медичний університет "до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство охорони здоров"я України ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Приватне акціонерне товариство " Ядро" ; про : визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України , орган уповноважений здійснювати управління майном-Міністерство охорони здоров"я України , право господарського відання за державним вищим навчальним закладом " Івано-Франківський національний медичний університет ", на складське приміщення загальною площею 450,1 кв.м. за адресою : м. Івано-Франківськ , вул. Юліана Целевича ,34а
Судові витрати по справі залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.02.17
Суддя Гриняк Б. П.