61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02
24.01.2017р. Справа № 905/1714/16
Господарський суд Донецької області у складі головуючого - судді Осадчої А.М., суддів Кротінової О.В., Мельниченко Ю.С.
за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу Виконавчого комітету Маріупольської міської ради на дії Центрального ВДВС м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо виконання рішення господарського суду Донецької області від 23.08.2016 року у справі №905/1714/16
за позовом Керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Єврофасад-Восток" м.Маріуполь
про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору №46 від 16.05.2013 в розмірі 64148,60 грн.
за участю Центрального ВДВС м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області
за участю представників сторін:
від прокуратури: не з'явився
від стягувача: не з'явився
від боржника: не з'явився
від ВДВС: не з'явився
Рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/1714/16 від 23.08.2016 року позовні вимоги керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальності «Єврофасад-Восток» про стягнення заборгованості з внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які перебувають у комунальній власності, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору №46 від 16.05.2013 року в розмірі 64148,60 грн. задоволені: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 64148,60 грн., на користь прокуратури Донецької області стягнуто судовий збір у розмірі 1378,00грн.
На виконання вищевказаного рішення у відповідності зі ст. 116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) 06.09.2016 року господарським судом Донецької області видано відповідні накази.
19.12.2016 року до господарського суду Донецької області від Виконавчого комітету Маріупольської міської ради надійшла скарга на рішення та дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Центральний ВДВС) щодо скасування повідомлення про поверненя виконавчого стягувану без прийняття до виконання у межах справи №905/1714/16.
До вищевказаної скарги Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради додано клопотання про поновлення строку на подання скарги, посилаючись на те, що 16.11.2016року господарським судом Донецької області винесено ухвалу про повернення без розгляду скарги останнього, вказану ухвалу суду отримано юридичним департаментом міської ради 13.12.2016 року. Таким чином, скаржник просить суд визнати причину пропуску десятиденного строку для звернення зі скаргою на дії ВДВС поважною та поновити зазначений строк.
Ухвалою суду від 21.12.2016 року поновлено строк для прийняття скарги до розгляду, скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні 10.01.2017 року. Розгляд скарги відкладався.
У змісті скарги Виконавчий комітет Маріупольської міської ради свої вимоги обґрунтував тим, що 20.10.2016 року представником скаржника на адресу Центрального ВДВС було спрямовано заяву про відкриття виконавчого провадження і примусове виконання судового наказу та оригінал наказу від 06.09.2016 року №905/1714/16. Про отримання даної заяви свідчать підпис та печатка уповноваженої особи Центрального ВДВС на копії вищезазначеної заяви. 28.10.2016 року на адресу Маріупольської міської ради надійшло повідомлення старшого державного виконавця Центрального ВДВС про повернення виконавчого документу стягувану без виконання, посилаючись на те, що в поданій заяві представником Виконавчого комітету в довіреності не обумовлено право на пред'явлення виконавчого документу на виконання, тобто не подано заяву про примусове виконання рішення згідно Закону України «Про виконавче провадження» (далі - ЗУ «Про виконавче провадження).
Правомірність заявлених у скарзі вимог Виконавчий комітет Маріупольської міської ради нормативно обґрунтовує порушенням суб'єктом оскарження приписів статтей 18, 26, 37, 74 ЗУ «Про виконавче провадження».
На підтвердження вимог скарги суду надано належним чином засвідчені копії повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання від 25.10.2016 року, наказу господарського суду Донецької області №905/1714/16 від 06.09.2016року, постанови про відкриття виконавчого провадження №52594663 від 11.10.2016 року, листа №В-10/970 від 11.10.2016 року, довіреності на ОСОБА_2 №05-797-01 від 09.09.2016 року, ухвал господарського суду Донецької області від 13.10.2016 року, 20.10.2016 року, від 16.11.2016 року, у справі №905/1714/16, рішення господарського суду Донецької області від 23.08.2016 року у справі №905/1714/16.
У письмовому відзиві на скаргу від 18.01.2017 року, який отримано через канцелярію суду 24.01.2017 року, ВДВС просить відмовити у задоволенні вимог скарги, оскільки вони є безпідставними, зокрема, у довіреності №05-797-01 від 09.09.2016 року не обумовлено право представника ОСОБА_2 на пред'явлення виконавчого документа на виконання, що є порушенням вимог ст. 16 Закону України "Про виконавче провадження", п.10 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень.
ВДВС надав суду належним чином засвідчені копії заяви про відкриття виконавчого провадження №05/2336 від 20.10.2016 року, довіреності №05-797-01 від 09.09.2016року, повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 25.10.2016року, наказу господарського суду Донецької області №905/1714/16 від 06.09.2016 року.
У судове засідання 24.01.2017 року представники скаржника, боржника та ВДВС не з'явилися, про час та місце розгляду скарги вказані особи повідомлені належним чином у спосіб, передбачений чинним процесуальним законодавством.
Зокрема, на адресу сторін та ВДВС надсилалась кореспонденція суду, про що свідчать повернуті до суду рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень
Скаржник та ВДВС звернулися до суду з письмовими клопотаннями про розгляд скарги за відсутності уповноважених представників останніх. Дані клопотання судом задоволені.
Згідно зі ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до положень статті 811ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.
Вивчивши письмові пояснення і аргументи скаржника і органу виконавчої служби, дослідивши надані сторонами письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про задоволення скарги, зважаючи на таке.
За приписами пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України обов'язковість рішень суду віднесена до основних засад судочинства. Виконання судових рішень у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод згідно з практикою Європейського суду з прав людини є невід'ємною частиною судового розгляду.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 115 ГПК України закріплено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.
За приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом тощо.
Згідно ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
20.10.2016 рокуВиконавчий комітет Маріупольської міської ради звернувся до ВДВС з заяво про відкриття виконавчого провадження і примусове виконання судового наказу №905/1714/16 від 06.09.2016 року, до якої надано оригінал вказаного наказу та копію довіреності.
Згідно повідомлення старшого виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 25.10.2016року документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання, оскільки заявником порушено п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» та п.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень - в поданій заявником довіреності не обумовлено право на пред'явлення виконавчого документа на виконання, тобто, стягувачем не подано заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».
Сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто. Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.(ст.16 Закону).
Відповідно до п. 10 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012року (з змінами та доповненнями, станом на 05.10.2016року), повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо). Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження. У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред'явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій. Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Дослідивши довіреність №05-797-01 від 09.09.2016 року, суд встановив, що остання уповноважує представника Маріупольської міської ради ОСОБА_2 представляти інтереси установи, у тому числі, як сторони виконавчого провадження у органах державної виконавчої служби, у зв'язку з чим наділяється всіма необхідними повноваженнями, передбаченими, у тому числі, Законом України «Про виконавче провадження» без будь-яких обмежень щодо звернення з заявами про виконання наказу.
Відповідно, суд вважає, що за наявності вищезазначеного формулювання окремого зазначення права на звернення з відповідною заявою не потрібно.
Порядок засвідчення копії документу передбачений п. 5.27 Національного стандарту України “Державна уніфікована система документації Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимога до оформлення документів ДСТУ 4163-2003”, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України №55 від 07.04.2003року, згідно якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Додана до заяви про відкриття виконавчого провадження копія довіреності №05-797-01 від 09.09.2016року засвідчена спеціалістом-юрисконсультом 1 категорії загально правового відділу управління правового забезпечення юридичного департаменту Маріупольської міської ради ОСОБА_2 словами “ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ” та скріплена печаткою установи.
Таким чином, посилання державного виконавця на ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірним, оскільки додана до заяви про відкриття виконавчого провадження копія довіреності оформлена належним чином, заява підписана особою, яка має необхідний обсяг повноважень на звернення з вказаною заявою, отже, дії ВДВС з повернення виконавчого документу без прийняття до виконання є незаконними.
Крім того, суд зазначає, якщо у державного виконавця під час вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження з тих чи інших підстав виникли сумніви щодо наявності у представника стягувача повноважень на підписання та подання заяви про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не був позбавлений права перевірити, ким підписана заява, витребувати оригінал довіреності тощо.
Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 26.05.2015року по справі №918/1253/14.
Крім того, даний висновок викладено Вищим господарським судом України в оглядовому листі від 28.01.2016р. №01-06/131/16 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарським судом за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, статтями 16, 26 Закону України «Про виконавче провадження», суд -
Скаргу Виконавчого комітету Маріупольської міської ради на дії Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області щодо виконання наказу господарського суду Донецької області від 06.09.2016 року у справі №905/1714/16 задовольнити.
Визнати недійсним повідомлення старшого виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області від 25.10.2016року про повернення виконавчого документу - наказу господарського суду Запорізької області №905/413/13-г від 16.04.2013року.
Визнати незаконними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області про повернення виконавчого документу - наказу господарського суду Донецької області №905/1714/16 від 06.09.2016 року без прийняття до виконання.
Ухвала господарського суду набирає чинності в день її винесення судом.
Ухвалу може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у порядку, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України через господарський суд Донецької області.
Головуючий суддя А.М. Осадча
Суддя О.В. Кротінова
Суддя Ю.С. Мельниченко