30.01.2017 Справа № 904/11110/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхуваня", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСАГРОСЕРВІС", м. Кривий Ріг
про стягнення 47 077,72 грн.
Суддя Кеся Н.Б.
Представники:
Від Позивача: представник не з'явився
Від Відповідача: представник не з'явився
Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхуваня" (далі-Позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСАГРОСЕРВІС" (далі-Відповідач), в якому просить господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 47077,72 грн. та витрати по оплаті судового збору розмірі в розмірі 1218,00 грн.
В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що особа, яка визнана винною у вчиненні ДТП, знаходиться у трудових відносинах з Відповідачем, тому на підставі ст.1172 ЦК України Позивач просить відшкодувати йому за рахунок Відповідача затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 47077,72 грн.
В підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивач надав до позову:
- копію договору № АІ/4011343 від 27 вересня 2014 року;
- копію страхового акту № 104953 від 21 вересня 2015 року;
- копію платіжного доручення № 14867 від 21 вересня 2015 року;
- копію зворотного поштового повідомлення;
- копію вимоги в порядку суброгації від 25 грудня 2014 року № 414-31-1;
- копію договору добровільного страхування № АМ091365 від 10 вересня 2014 року;
- копію додаткової угоди № 1 від 10 вересня 2014 року;
- копію додаткової угоди № 2 від 10 вересня 2014 року;
- копію Постанови Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 25 листопада 2014 року;
- копію платіжного доручення № 27321 від 17 жовтня 2014 року;
- копію платіжного доручення № 28392 від 26 листопада 2014 року;
- копію платіжного доручення № 28657 від 09 грудня 2014 року;
- копію посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;
- копію страхового акту від 16 жовтня 2014 року;
- копію розрахунку страхового відшкодування від 16 жовтня 2014 року;
- копію страхового акту від 25 листопада 2014 року;
- копію розрахунку страхового відшкодування від 25 листопада 2014 року;
- копію страхового акту від 04 грудня 2014 року;
- копію розрахунку страхового відшкодування від 04 грудня 2014 року;
- копію акту виконаних робіт від 26 листопада 2014 року;
- копію акту виконаних робіт від 26 листопада 2014 року;
- копію відомостей про учасників ДТП;
- копію довідки ВДАІ з переліком пошкоджень Т3 «АІЮІ», реєстраційний номер НОМЕР_1;
- копію рішення Апеляційного суду Сумської обл.
- копію витягу з ЄДР на відповідача.
- копію регресної вимоги.
- копію довіреності на право підпису позовної заяви;
- копію витягу зі статуту;
- копію довідки АА № 1024791 з ЄДРПОУ.
Позивач в судові засідання, призначені на 20.12.2016р., 18.01.2017 р. та 30.01.17р. не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення у справі (а.с. 53, 56, 62).
Відповідач в судове засідання, призначені на 20.12.2016р., 18.01.2017 р. та 30.01.17р. не з'явився, витребувані ухвалами суду документи не подав, про час та місце слухання справи повідомлений за адресою, за якою він зареєстрований за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно з довідкою поштової установи поштові відправлення на адресу Відповідача повернуто до суду з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення (а.с. 57-59). Сповіщення Відповідача про слухання справи також підтверджується реєстром №131 від 20.01.17р. поштових відправлень господарського суду Дніпропетровської області (а.с. 40).
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п/п. 3.9.1 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін, оскільки вжито належним чином та достатніх заходів щодо сповіщення сторін про судове засіданні, в той же час, матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін, оскільки останні належним чином повідомлені про слухання справи в суді. Клопотань про відкладення розгляду або про продовження строку розгляду справи не подавали. Строк розгляду справи, встановлений ст.69 ГПК України, вичерпано.
Враховуючи викладене, справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд -
27 вересня 2014 року Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" та ОСОБА_1 уклали Поліс №АІ/4011343 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «МАN», реєстраційний номер НОМЕР_2.
04 жовтня 2014 року в місті Києві на перехресті вулиць Бальзака - Каштанова відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «АUDI», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2; та забезпечений транспортний засіб «МАN», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3.
Відповідно до постанови Глухівського районного суду Сумської області від 25 листопада 2014 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_3 (а.с. 15).
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «АUDI», реєстраційний номер НОМЕР_1. Як з'ясувалося, даний транспортний засіб був застрахований відповідно до Договору страхування №АМ 091365 (а.с. 12), укладеного між ОСОБА_4 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 10 вересня 2014 року.
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «АUDI», реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до Актів виконаних робіт від 26 листопада 2014 року становить 47 587,72 грн. (а.с. 27-31).
Відповідно до платіжних доручень № 27321 від 17 жовтня 2014 року, № 28392 від 26 листопада 2014 року та № 28657 від 09 грудня 2014 року (а.с. 16-18) ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило страхове відшкодування в розмірі 47587,72 грн.
05 січня 2015 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулося до АТ «ПРОСТО-страхування» із вимогою в порядку суброгації №475/2014 на суму 47587,72 грн. (а.с. 11).
Зазначена вище подія була визнана страховим випадком, про що 21 вересня 2015 року співробітниками АТ «ПРОСТО-страхування» було складено страховий акт № 104953 (а.с. 9).
Відповідно до платіжного доручення № 14867 від 21 вересня 2015 року АТ "ПРОСТО-страхування" виплатило ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» страхове відшкодування розмірі 47 077,72 грн. (а.с. 10).
Таким чином, фактичні витрати страхової компанії, пов'язані з цим страховим випадком, складають 47077,72 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (права власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до рішення Апеляційного суду Сумської області від 23.03.16р. по справі №576/2616/15-ц (а.с.35-37) ОСОБА_3, під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з ТОВ «ТАНСАГРОСЕРВІС» та виконував свої трудові, службові обов'язки.
У зв'язку з цим Позивач вважає, що в даному випадку необхідно застосувати вимоги ст. 1172 ЦК України, а саме: юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. При цьому Позивач вказує на правову позицію, яку закріплено в п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»: «відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться за даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків. Незалежно від того, постійними, сезонними, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації».
Згідно з підпунктом 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1 ст. 33.
Також Позивач посилається на те, що згідно з підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 ст. 33 вищевказаного Закону «невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально».
Проте, Позивач зазанчає, що з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 та представник ТОВ «ТРАНСАГРОСЕРВІС», всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до АТ «ПРОСТО-страхування» не звертався.
Зважаючи на встановлені обставини, суд керується наступним.
Згідно зі ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Отже, суб'єктом відповідальності за шкоду, яку завдано джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом.
Ухвалою суду від 18.01.2017 року суд витребував від Позивача докази того, що застрахований у страховій компанії Позивача автомобіль знаходився у володінні Відповідача (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо).
На виконання вказаної ухвали суду Позивач доказів не надав. З клопотанням про сприяння в отриманні цих доказів в порядку ст.38 ГПК України до суду не звертався.
Посилання Позивача у позові на положення ст.1172 ЦК суд визнає помилковим, оскільки знаходження водія застрахованого автомобіля в трудових відносинах з Відповідачем ще не свідчить про те, що цей автотранспортний засіб знаходився у користуванні Відповідача.
На це також звернуто увагу Позивача колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 23.03.2016 року у цивільній справі №576/22616/15-ц (а.с.35).
Статтею 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з підпунктом 38.1.1 пункту 38.1 ст. 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1 ст. 33.
Зазначеною нормою прямо вказано на те, що регресний позов може бути поданий до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу.
Копія Полісу №АІ/4011343 (а.с.8) свідчить про те, що страхувальником забезпеченого транспортного засобу, яким було завдано шкоду, є не Відповідач, а інша особа.
Отже, Позивачем не доведено наявність правових підстав для пред'явлення регресного позову до Відповідача.
З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За результатами вирішення спору судові витрати у справі покладаються на Позивача в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 36, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
В позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржено протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя ОСОБА_5
Повне рішення складено-03.02.17р.