Постанова від 31.01.2017 по справі 916/2227/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року Справа № 916/2227/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач),

Кондратової І.Д.,

Могила С.К.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016

у справі№ 916/2227/16 Господарського суду Одеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання"

доДунайської басейнової лікарні на водному транспорті

про за участю від позивача: від відповідача:стягнення коштів, Олейнічук Т.В., Раділов І.М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.09.2016 у справі № 916/2227/16 (суддя Оборотова О. Ю.) позов частково задоволено. Стягнуто із Дунайської басейнової лікарні на водному транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" 5000 грн. пені, 4927,81 грн. 3% річних, 7818,45 грн. інфляційних збитків та 1378 грн. судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а пеня зменшенню до 5000 грн., оскільки даний випадок є винятковим і виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, з огляду на фактичне виконання основного зобов'язання відповідачем, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, незначність прострочення виконання зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, добровільне усунення винною стороною (відповідачем) порушення та його наслідків. Крім цього, місцевим господарським судом зазначено, що основну суму заборгованості відповідачем повернуто до прийняття рішення у справі № 916/2227/16.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 916/2227/16 (у складі колегії суддів: Принцевської Н. М. - головуючого, Колоколова С. І., Лисенко В. А.) рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2016 у справі № 916/2227/16 змінено. Доповнено резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2016 у справі № 916/2227/16 абзацом наступного змісту: "Припинити провадження у справі № 916/2227/16 щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" із Дунайської басейнової лікарні на водному транспорті основного боргу у розмірі 35899, 86 грн." В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2016 у справі № 916/2227/16 залишити без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 916/2227/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.09.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 916/2227/16, і прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" задовольнити в повному обсязі. Стягнути із Дунайської басейнової лікарні на водному транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" 67486, 39 грн. пені, 4927,81 грн. 3% річних, 7818,45 грн. інфляційних збитків та 1378 грн. судових витрат за розгляд позовної заяви, 1515,80 грн. судових витрат за розгляд апеляційної скарги, 1653,60 грн. судових витрат за розгляд касаційної скарги.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" та Дунайською басейновою лікарнею на водному транспорті 25.09.2015 укладено договір № 008311(3)-БТ на постачання природного газу за регульованим тарифом для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів. Даний договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.07.2015 відповідно до Цивільного кодексу України.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" та Дунайською басейновою лікарнею на водному транспорті 29.12.2015 укладено додаткову угоду до договору № 008311 (З)-БТ на постачання природного газу, відповідно до якої встановлено загальну вартість послуг за договором - 661260,68 грн. та зазначено, що дія договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 % суми, передбаченої договором, укладеному в попередньому році.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" та Дунайською басейновою лікарнею на водному транспорті 05.04.2016 укладено договір № 008311- БТ на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій).

Відповідно до п. 11.1 договір від 05.04.2016 розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2016 та діє до 31.12.2016 щодо постачання природного газу, а щодо оплати за надані послуги - до їх повного здійснення.

Пунктом 5.1. договорів № 008311 (3) - БТ від 25.09.2015 та № 008311-БТ від 05.04.2016 передбачено вартість природного газу на момент укладання договору, за цінами, що встановлюються Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється постачальником на офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 5.6 договору № 008311 (3) - БТ від 25.09.2015 та п. 5.5 договору № 008311-БТ від 05.04.2016 оплата за спожитий природний газ здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості запланованих обсягів газу на підставі рахунку-фактури. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно п. 7.2.1 договору № 008311-БТ від 05.04.2016 та договору № 008311 (3) - БТ від 25.09.2015, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом V договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Під час звернення до суду позивачем зазначено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору ним поставлено відповідачу природний газ: протягом листопада 2015 року - обсягом 18334 м3, на загальну суму 161325,72 грн.; протягом грудня 2015 року - обсягом 20376 м3, на загальну суму 179402,84 грн.; протягом січня 2016 року - обсягом 31737 м3, на загальну суму 276130,94 грн.; протягом лютого 2016 року - обсягом 16993 м3, на загальну суму 144607,03 грн.; протягом березня 2016 року - обсягом 14207 м3, на загальну суму 121171,51 грн. Всього поставлено газу 101647 м3, на загальну суму 882638,04 грн.

Відповідачем поставлений газ оплачено частково, а саме: за газ, поставлений 30.11.2015 на суму 161325,72 грн. (термін оплати до 10.12.2015)0 оплату проведено 30.12.2015 на суму 179402,84 грн. (переплата - 18077,12 грн.); за газ, поставлений 31.12.2015 на суму 179402.84 грн. (термін сплати до 10.01.2016) - оплату проведено частково 12.02.2016 на суму 132252.13 грн. (борг з урахуванням переплати склав 29073,59 грн.); за газ, поставлений 31.01.2016 на суму 276130,94 грн. (термін оплати до 10.02.2016) - оплату проведено частково 25.04.2016 на суму 276130,94 грн. (борг склав 29073,59 грн.); за газ, поставлений 29.02.2016 на суму 144607,03 грн. (термін оплати до 10.03.2016) - оплату проведено 06.07.2016 на суму 258952,27 грн. (переплату здійснено на 85271,65 грн.); за газ, поставлений 31.03.2016 на суму 121171,51 грн. (термін оплати до 10.04.2016) - оплату проведено 06.07.2016 на суму 85271,65 грн. (борг склав 35899,86 грн.). Всього відповідачем сплачено за використаний природний газ суму у розмірі 846738,18 грн.

Судами встановлено, що станом на 20.07.2016 за відповідачем рахувалася заборгованість в сумі 35899,86 грн.

З вказаними обставинами та позовними вимогами відповідач погодився в повному обсязі, про що зазначено у відзиві на позовну заяву. Проте відповіджач вважає, що розмір пені є завеликим, значно перевищує розмір боргу, а Дунайська басейнова лікарня на водному транспорті є неприбутковою установою, що фінансується за рахунок бюджетних коштів, у зв'язку з чим просив зменшити розмір пені до 5000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Судами встановлено, що залишкову заборгованість в сумі 35899,86 грн. погашено Дунайською басейновою лікарнею на водному транспорті після звернення ТОВ "Одесагаз-Постачання" з позовною заявою на виконання умов договорів № 008311-БТ від 05.04.2016 та № 008311 (3)-БТ від 25.09.2015 до місцевого господарського суду, що підтверджується платіжним дорученням.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність припинення провадження щодо стягнення із Дунайської басейнової лікарні на водному транспорті на користь ТОВ "Одесагаз-Постачання" основної суми боргу у розмірі 35899,86 грн.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про порушення відповідачем умов договору щодо своєчасності оплати наданих послуг, а також суми нарахованої пені, 3% річних та інфляційного боргу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 та частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи положення договорів № 008311-БТ від 05.04.2016 та № 008311 (3) - БТ від 25.09.2015, дійшов до правильного висновку про неналежне виконання Дунайською басейновою лікарнею на водному транспорті зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого газу та погашення суми основного боргу вчасно.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суди дійшли до правильного висновку, що відповідно до п. 7.2.1 договору від 25.09.2015 та вказаних статей позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі 67486,39 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних простроченої суми, якщо законом або договором не передбачений інший розмір відсотків.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать кредитору.

Позивачем здійснено нарахування пені, 3% та інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням прийнятих на себе умов за договором № 008311(3) - БТ від 13.07.2015 на постачання природного газу для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів,

Судами встановлено, що відповідно до розрахунку за відповідачем рахується заборгованість зі сплати 67486,39 грн. пені, 4927,81 грн. 3% річних та 7818,45 грн. інфляційних збитків.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок ТОВ "Одесагаз-Постачання" щодо сплати відповідачем 67486,39 грн. пені, 4927,81 грн. 3% річних та 7818,45 грн. інфляційних збитків, дійшов до правильного висновку, що такий розрахунок є правильним, погоджуючись при цьому з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення 7818,45 грн. інфляційних збитків та 4927,81 грн. 3% річних за прострочені періоди заборгованості з листопада 2015 року по квітень 2016 року.

Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню із Дунайської басейнової лікарні на водному транспорті до 5000 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. При цьому, вказана норма процесуального права застосовується виключно у сукупності з нормами матеріального права, які передбачають можливість зменшення розміру пені, зокрема, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Судами правильно встановлено наявність підстав для зменшення розміру пені, відповідач у справі є неприбутковим закладом, фінансування якого здійснюється за рахунок бюджетних коштів, а саме з обласного державного бюджету, а тому перерахування коштів за договором № 008311 БТ на рахунок ПАТ "Одесагаз-Постачання" не залежить безпосередньо від Дунайської басейнової лікарні на водному транспорті.

Судами встановлено, що Дунайською басейновою лікарнею на водному транспорті 29.08.2016 повністю погашено основну заборгованість за отриманий природний газ, що свідчить про усвідомлення відповідачем необхідності розрахунку з позивачем та відповідальності за невиконання своїх зобов'язань. Крім цього, "виділення" коштів для розрахунку відповідно до таких договорів здійснюється не безпосередньо суб'єктом, який укладав договір, а уповноваженими органами державної влади (розпорядниками коштів).

Щодо доводів позивача про зменшення пені лише у виняткових випадках, то судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що відповідач є державним органом, фінансування якого здійснюється виключно за рахунок державного бюджету; відповідач не є підприємством, основна діяльність якого спрямована на одержання прибутку.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що заявлений до стягнення розмір пені у сумі 67486,39 грн. майже вдвічі перевищує суму простроченого грошового зобов'язання.

Тому місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що саме ці обставини в їх сукупності є винятковими та є підставою для зменшення розміру пені до 5000 грн.

Доводи позивача щодо наявної в нього заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 55725562,41 грн. перед іншими контрагентами судом апеляційної інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки вказане не підтверджується належними та допустимими доказами у справі, що саме заборгованість відповідача у даній справі спричинила великий розмір збитків у позивача.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає зміні, оскільки в резолютивній частині судом помилково не припинено провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 35899,86 грн.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 916/2227/16 Господарського суду Одеської області прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надано правильну юридичну оцінку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 916/2227/16 Господарського суду Одеської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесагаз-Постачання" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 916/2227/16 Господарського суду Одеської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 у справі № 916/2227/16 Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О.

Судді:Кондратова І.Д.

Могил С.К.

Попередній документ
64531609
Наступний документ
64531611
Інформація про рішення:
№ рішення: 64531610
№ справи: 916/2227/16
Дата рішення: 31.01.2017
Дата публікації: 07.02.2017
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Вищий господарський суд України
Категорія справи: