31 січня 2017 року Справа № 910/10366/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач),
Кондратової І.Д.,
Могила С.К.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.11.2016
у справі№ 910/10366/16 Господарського суду міста Києва
за позовомМіністерства оборони України
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"
про за участю від позивача: від відповідача:стягнення 1129544,59 грн., не з'явились, Медецька А.О.,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 у справі № 910/10366/16 ( суддя Ващенко Т. М.) позовні вимоги частково задоволено. Стягнуто із Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" на користь Міністерства оборони України 186379, 11 грн. неперерахованих коштів за договором комісії, 53778, 26 грн. інфляційних втрат, 16789,44 грн. 3% річних, 776599, 04 грн. залишкової вартості неповернутих пострілів, 15503, 34 грн. судового збору. В іншій частині в позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивачем доведено порушення умов договору відповідачем, дії з визнання боргу вчинено відповідачем до спливу трирічного строку позовної давності з початку його перебігу, тому позов про стягнення боргу задоволено. Оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені, тому позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.
З вимогою про повернення залишкової вартості нереалізованих спецвиробів позивач звернувся до відповідача шляхом звернення з даним позовом до суду, не пропустивши строк позовної давності. З огляду на те, що відповідачем 122 мм пострілів ВОФ81 у кількості 1148 одиниць позивачу не повернуто, як і не перераховано їх залишкової вартості у розмірі 776599,04 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 910/10366/16 (у складі колегії суддів: Власова Ю. Л. - головуючого, Майданевича А. Г., Станіка С. Р.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 у справі № 910/10366/16 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 910/10366/16, Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 910/10366/16 в частині стягнення із Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" 776599, 04 грн. залишкової вартості неповернутих пострілів та 15103,34 грн. судового збору, і прийняти нове рішення, яким рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 910/10366/16 в частині стягнення 186379, 11 грн. не перерахованих коштів за договором комісії, 53778, 26 грн. інфляційних втрат, 16789,44 грн. 3% річних, в частині відмови щодо стягнення 14093,01 грн. пені - залишити без змін,а в частині стягнення 776599, 04 грн. залишкової вартості неповернутих пострілів та 15503, 34 грн. судового збору - скасувати.
У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що між Міністерством оборони України та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" 21.04.2011 укладено договір комісії № 270/4/59-11ЗР про відчуження та реалізацію військового майна на зовнішньому ринку, відповідно до умов якого позивач доручив відповідачу, а відповідач взяв на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать договору, та виконати від свого імені, в інтересах позивача та за його рахунок контракт з покупцем-нерезидентом на експортну поставку на умовах FOB - порт "Октябрський" відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" у редакції 2000 року, виробів відповідно до специфікації спецвиробів, які передаються позивачем відповідачу для реалізації (додаток № 1, що є невід'ємною частиною договору). При цьому реалізація спецвиробів проводиться серед покупців, які відповідно до національного законодавства країни реєстрації можуть набувати права власності на спецвироби, що відповідно до законодавства вилучено чи обмежено в цивільному обороті.
Відповідно до п. 1.5 договору показники погоджених з позивачем калькуляцій витрат відповідача за договором внесено у зведену відомість запланованих надходжень та витрат за договором.
Відповідно до п. 1.6. договору відшкодування витрат відповідача на організацію реалізації спецвиробів покупцю за цим договором, сплата податків та обов'язкових платежів до бюджету, які безпосередньо пов'язані з реалізацією спецвиробів, а також нарахування суми комісійної плати здійснюється за рахунок коштів, які надійдуть на рахунок відповідача від покупця спецвиробів.
Відповідно до п. 3.3 договору до здійснення позивачем передачі за визначеними у п. 3.1. умовами і підписання уповноваженими представниками позивача і відповідача акта прийому-передачі всі ризики збитків та/або ушкоджень, яких можуть зазнавати спецвироби, зберігаються за позивачем. З моменту підписання акта прийому-передачі всі вищезазначені ризики покладаються на відповідача.
Відповідно до п. 4.1. договору загальна сума вказаного договору, за якою позивач передає для реалізації відповідачу спецвироби, що підтверджується додатками до договору, встановлюється сторонами у розмірі 16953154,60 грн. без податку на додану вартість і включає залишкову вартість спецвиробів (мінімальну вартість на умовах ,"франко-склад" відповідно до відомості визначення залишкової вартості і військового майна (додаток 2 до цього договору)).
Відповідно до п. 4.2. договору ціна реалізації спецвиробів покупцю встановлюється відповідачем з урахуванням вимог п. 4.1, кон'юнктури ринку, комісійної плати та витрат відповідача, погоджених з позивачем, а також встановлених чинним законодавством податків, які безпосередньо пов'язані з реалізацією спецвиробів покупцю та виконанням умов договору. Ціна реалізації повинна бути вищою від залишкової вартості спецвиробів та зазначених витрат, якщо інше не буде погоджене з Міністерством економіки та обумовлене додатковою угодою між сторонами. Така додаткова угода стає невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 4.3. договору грошова сума, яку відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу, повинна бути не менше суми, зазначеної у п. 5 зведеної відомості запланованих надходжень та витрат за зговором (додаток 3 до цього договору). У разі зміни офіційного курсу долара США ця сума підлягає коригуванню на коефіцієнт збільшення (зменшення) офіційного курсу долару США на день продажу валютних надходжень, який проводиться відповідно до п. 1.7. цього договору з урахуванням того, що сума коштів, яка підлягає перерахуванню на рахунок позивача, не може бути меншою від залишкової вартості спецвиробів у гривнях.
Відповідно до п. 5.1. договору за виконання доручення за даним договором відповідач, з коштів, що перераховані покупцем, отримує комісійну плату, що складає 3,08 % (у тому числі ПДВ) від загальної суми коштів, отриманих відповідачем від покупця за контрактом за реалізовані спецвироби (п. 4 додатку 3 до цього договору). Перерахунок суми комісійної плати здійснюється, виходячи з документально підтверджених витрат сторін щодо виконання умов договору та фактичної суми коштів, що надійшли від покупця за реалізовані спецвироби.
Відповідно до п. 5.2 договору при проведенні покупцем розрахунків за спецвироби у декілька етапів, відповідач може отримувати комісійну плату частками, пропорційно сумі кожного проведеного покупцем платежу. Моментом відрахування (нарахування) комісійної плати є дата перерахування відповідачем позивачу коштів, що належать останньому.
Відповідно до п. 5.5. договору кошти, які отримано відповідачем за реалізовані покупцю спецвироби, за виключенням комісійної плати та документально підтверджених сум витрат, понесених відповідачем при організації реалізації покупцю спецвиробів за даним договором (у розмірах, погоджених з позивачем) протягом п'яти днів з дати зарахування коштів на рахунок відповідача перераховуються у гривнях на реєстраційний рахунок позивача у Державному казначействі України, зазначений в розділі 16 цього договору, з обов'язковою приміткою у платіжному дорученні "Для Міністерства оборони України. Надходження від реалізації військового майна Збройних сил України за договором від "__"__2011р. № 270/4/___-11ЗР". У випадках, коли від покупця на рахунок відповідача надходить попередня оплата за спецвироби, кошти, які підлягають перерахуванню на рахунок позивача, відповідач перераховує протягом п'яти банківських днів з дати підписання акта прийому - передачі спецвиробів від відповідача до покупця.
Відповідно до п. 6.3. договору прийом - передача спецвиробів від позивача до відповідача (за кількістю та номенклатурою) здійснюється уповноваженими представниками сторін у пункті, визначеному умовами передачі відповідно до п. 3.1. цього договору з оформленням актів прийому-передачі спецвиробів від позивача до відповідача, зразок якого наведено у додатку 4 до цього договору. У триденний строк після передачі спецвиробів покупцю відповідач письмово інформує позивача про передачу спецвиробів покупцю та надає акти прийому-передачі.
Відповідно до п. 12.1. договору сторонами погоджено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2011.
Сторонами підписано специфікацію (додаток № 1 до договору), в якій визначено найменування спецвиробів, їх кількість, залишкову вартість на загальну суму - 16953154,60 грн.
У додатку № 3 до договору "Зведена відомість запланованих надходжень та витрат за договором" сторонами визначено, що розрахункова вартість спецвиробів, що передаються відповідачу на умовах договору для реалізації покупцю складає 16953154,60 грн., їх залишкова вартість 16953154,60 грн., витрати відповідача складають 7865330,65 грн., спланована ціна реалізації спецвиробів покупцю 27239976,00 грн., комісійна плата відповідачу 838991,26 грн., очікується надходження коштів на рахунок позивача в сумі 18353654,09 грн.
Між Міністерством оборони України та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" 23.06.2011 підписано акт прийому-передачі спецвиробів відповідно до якого позивачем передано, а відповідачем прийнято 122 мм постріли інд. ВОФ81 (2 кат. 1984-1987 р.в.) у кількості 3092 од. (залишкова вартість 676,48 грн. за одиницю).
Між Відповідачем та ХКО ім. Г.І. Петровського 23.06.2011 підписано акт прийому-передачі виробів від замовника до виконавця, згідно із яким відповідно до договору від 16.06.2011 № 3/90-Д відповідачем передано, а ХКО ім. Г.Ш. Петровського прийнято наступні вироби для проведення передпродажної підготовки, в тому числі 122 мм постріли інд. ВОФ81 у кількості 3092 од.
Між відповідачем та ХКО ім. Г.І. Петровського 20.07.2011 підписано акт прийому-передачі виробів від замовника до виконавця, згідно із яким відповідно до договору від 16.06.2011 № 3/90-Д ХКО ім. Г.Ш. Петровського передано, а відповідачем прийнято наступні вироби після проведення передпродажної підготовки, в тому числі 122мм постріли інд. ВОФ81 у кількості 864 од.
Між відповідачем та покупцем 21.07.2011 підписано акт прийому-передачі виробів, відповідно до якого відповідачем відповідно до умов контракту № 3/24-К від 21.03.2011 передано, а покупцем прийнято 122 мм постріли з осколко-фугасним снарядом підвищеної могутності і повним зарядом до Д-30 у кількості 864 од.
Між відповідачем та ХКО ім. Г.І. Петровського 30.08.2011 підписано акт прийому-передачі виробів від виконавця замовнику, згідно із яким відповідно до договору від 16.06.2011 № 3/90-Д ХКО ім. Г.Ш. Петровського передано, а відповідачем прийнято наступні вироби після проведення передпродажної підготовки, в тому числі 122 мм постріли інд. ВОФ81 у кількості 360 од.
Між відповідачем та покупцем 30.08.2011 підписано акт прийому-передачі виробів, відповідно до якого відповідачем відповідно до умов контракту № 3/24-К від 21.03.2011 передано, а покупцем прийнято 122 мм постріли з осколко-фугасним снарядом підвищеної могутності і повним зарядом до Д-30 у кількості 360 од.
Між позивачем та відповідачем 30.09.2011 підписано акт прийому-передачі спец виробів від позивача відповідачеві, відповідно до якого позивачем передано, а відповідачем прийнято 122 мм постріли інд. ВОФ82 у кількості 7000 од. (залишкова вартість 650,94 грн. за одиницю).
Між позивачем та відповідачем 12.10.2011 підписано акт прийому-передачі спецвиробів від позивача відповідачеві, відповідно до якого позивачем передано, а відповідачем прийнято 122 мм постріли інд. ВОФ82 у кількості 3000 од. (залишкова вартість 650,94 грн. за одиницю).
Між відповідачем та покупцем 14.10.2011 підписано акт прийому-передачі виробів, відповідно до якого відповідачем відповідно до умов контракту № 3/115-К від 15.09.2011 передано, а покупцем прийнято 122 мм постріли ВОФ-82 зі зменшеним зарядом для Д-30 у кількості 10000 од.
Відповідачем 03.11.2011 перераховано позивачеві грошові кошти в сумі 6948400,41 грн. з призначенням платежу "надходження коштів від реалізації військового майна ЗС України відповідно до договору комісії № 270/4/59-113Р-3/46-1Д від 21.04.2011".
Відповідач 23.12.2011 звернувся до позивача з листом щодо продовження терміну дії договору, в якому, посилаючись на тривалі роботи з передпродажної підготовки та затримки фінансування з боку покупця, просив продовжити термін дії договору.
Відповідачем 29.12.2011 перераховано позивачеві грошові кошти в сумі 260369,60 грн. з призначенням платежу "надходження коштів від реалізації військового майна ЗС України відповідно до договору комісії № 270/4/59-113Р-3/46-1Д від 21.04.2011".
Між відповідачем та ХКО ім. Г.І. Петровського 30.01.2012 підписано акт прийому-передачі виробів від виконавця замовнику, згідно із яким відповідно до договору від 16.06.2011 № 3/90-Д ХКО ім. Г.Ш. Петровського передано, а відповідачем прийнято наступні вироби після проведення передпродажної підготовки, в тому числі 122 мм постріли інд. ВОФ81 у кількості 720 од.
Між відповідачем та покупцем 30.01.2012 підписано акт прийому-передачі виробів, відповідно до якого відповідачем відповідно до умов контракту № 3/24-К від 21.03.2011 передано, а покупцем прийнято 122 мм постріли з осколко-фугасним снарядом підвищеної могутності і повним зарядом до Д-30 у кількості 720 од.
Позивачем 26.01.2012 направлено на адресу відповідача лист, в якому повідомлено про неможливість продовження дії договору.
У 2012 році позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 15/3 про неналежне виконання зобов'язань за договором комісії № 270/4/59-11зр-3/46-1Д від 21.04.2011 щодо реалізації військового майна, з вимогою перерахувати на рахунок позивача основний борг в сумі 186379,11 грн. та штрафні санкції.
Відповідачем 04.06.2013 перераховано позивачеві грошові кошти в сумі 429328,00 грн. з призначенням платежу "надходження коштів від реалізації військового майна ЗС України відповідно до договору комісії № 270/4/59-113Р-3/46-1Д від 21.04.2011".
Відповідач 04.08.2015 звернувся до Департаменту відчуження та утилізації військового майна позивача з листом № 27/5-7693, в якому повідомив, що з 3092 одиниць 122мм пострілів інд. ВОФ81 (2 кат. 1984-1987 р.в.) відвантажено на експорт 1944 од., залишок пострілів 1148 од. залишились на відповідальному зберіганні на ХКО ім. Г.І. Петровського, що на теперішній час знаходиться на території так званої ЛНР. У зв'язку з цим, відповідач просив розглянути можливість закриття договору за фактичним станом.
Позивачем 25.08.2016 направлено на адресу відповідача претензію про неналежне виконання зобов'язань за договором комісії № 270/4/59-11зр-3/46-1Д від 21.04.2011 щодо реалізації військового майна, з вимогою перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі 776599,04 грн.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ч. 1 ст. 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату у розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Відповідно до п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само вимога боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Судами встановлено, що в квітні 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір комісії, за умовами якого позивач доручив відповідачу, а відповідач взяв на себе зобов'язання за комісійну плату укласти на умовах, що не суперечать договору, та виконати від свого імені, в інтересах позивача та за його рахунок контракт з покупцем-нерезидентом на експортну поставку спецвиробів, які передаються позивачем відповідачу для реалізації.
На виконання умов договору комісії позивачем передано, а відповідачем прийнято 122 мм постріли інд. ВОФ81 (2 кат. 1984-1987 р.в.) у кількості 3092 од. (залишкова вартість 676,48 грн. за одиницю), 122 мм постріли інд. ВОФ82 у кількості 7000 од. (залишкова вартість 650,94 грн. за одиницю) та 122 мм постріли інд. ВОФ82 у кількості 3000 од. (залишкова вартість 650,94 грн. за одиницю), що підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі спецвиробів.
Спецвироби: 122 мм постріли інд. ВОФ81 у кількості 3092 од. відповідачем передано ХКО ім. Г.І. Петровського для проведення передпродажної підготовки, а після проведення передпродажної підготовки лише частину у кількості 1944 од. (залишкова вартість яких становить 676,48 грн. за одиницю) прийнято та реалізовано відповідачем покупцю.
Відповідачем реалізовано спецвироби 122 мм постріли ВОФ-82 зі зменшеним зарядом для Д-30 у кількості 10000 од., залишкова вартість яких становить 650,94 грн. за 1 одиницю.
Відповідачем реалізовано спецвироби, залишкова вартість яких становить 7824477,12 грн. Проте відповідачем після реалізації спецвиробів перераховано позивачеві грошові кошти в сумі 7638098,01 грн.: 6948400,10 грн. 03.11.2011, 260369,60 грн. 29.12.2011, 429328,00 грн. 04.06.2013.
Умовами договору сторонами погоджено у договорі показники витрат відповідача за договором, які внесено у зведену відомість запланованих надходжень та витрат за договором. Крім цього, сторонами встановлено, що відшкодування витрат відповідача на організацію реалізації спецвиробів покупцю за цим договором, сплата податків та обов'язкових платежів до бюджету, які безпосередньо пов'язані з реалізацією спецвиробів, а також нарахування суми комісійної плати здійснюється за рахунок коштів, які надійдуть на рахунок відповідача від покупця спецвиробів (п. 1.6. договору). При цьому, ціну реалізації спецвиробів покупцю мало бути встановлено відповідачем з урахуванням вимог п. 4.1, кон'юнктури ринку, комісійної плати та витрат відповідача, погоджених з позивачем, а також встановлених чинним законодавством податків, які безпосередньо пов'язані з реалізацією спецвиробів покупцю та виконанням умов договору. Ціна реалізації повинна бути вищою від залишкової вартості спецвиробів та зазначених витрат, якщо інше не буде погоджене з Міністерством економіки та обумовлене додатковою угодою між сторонами.
Крім цього, відповідно до п. 5.5. договору кошти, які отримано відповідачем за реалізовані покупцю спецвироби, за виключенням комісійної плати та документально підтверджених сум витрат, понесених відповідачем при організації реалізації покупцю спецвиробів за договором (у розмірах, погоджених з позивачем) протягом п'яти днів з дати зарахування коштів на рахунок відповідача перераховуються у гривнях на реєстраційний рахунок позивача у Державному казначействі України. У разі надходження передплати від покупця відповідач перераховує кошти позивачеві протягом п'яти банківських днів з дати підписання акта прийому - передачі спецвиробів від відповідача до покупця.
У додатку № 3 до договору "Зведена відомість запланованих надходжень та витрат за договором" сторонами визначено, що розрахункова вартість спецвиробів, що передаються відповідачу за умовами договору для реалізації покупцю складає 16953154,60 грн., їх залишкова вартість 16953154,60 грн., витрати відповідача складають 7865330,65 грн., спланована ціна реалізації спецвиробів покупцю 27239976,00 грн., комісійна плата відповідачу 838991,26 грн., очікується надходження коштів на рахунок позивача в сумі 18353654,09 грн.
Апеляційний суд дійшов до правильного висновку, що відповідачем порушено умови договору, тому місцевий суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення 186379,11 грн. коштів неперерахованих позивачу за реалізацію спецвиробів, оскільки відповідачем здійснено перерахування частини боргу 04.06.2013, тобто вчинено дії, що свідчать про визнання боргу в межах строку позовної давності, що призвело до переривання строку позовної давності, та враховуючи погодження сторонами всіх витрат, розміру комісійної винагороди, орієнтовної ціни продажу, а також умови договору щодо зобов'язання відповідача перерахувати позивачу грошову суму, яка повинна бути не менше суми, зазначеної у п. 5 зведеної відомості запланованих надходжень та витрат за договором, сума коштів, а саме: не менше залишкової вартості спецвиробів у гривнях.
Позивач просив стягнути з відповідача 14093,01 грн. пені, 16789,44 грн. 3% річних та 135683,99 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню, оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду 03.06.2016, а рік, що передує зверненню позивача до суду з відповідною вимогою, становить з 03.06.2015 по 03.06.2016, в той час як позивач нараховує пеню за період з 07.02.2012 по 07.08.2012.
Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що з відповідача підлягає стягненню 53788,26 грн. інфляційних втрат та 16789,44 грн. 3% річних. Інфляційні втрати у розмірі 81895,73 грн. нараховано безпідставно.
Відповідно до ч. 4 ст. 1016 Цивільного кодексу України у разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов'язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.
Відповідно до ст. 1021 Цивільного кодексу України комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента. Якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, будуть виявлені недостача або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів. Комісіонер, який не застрахував майно комітента, відповідає за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він був зобов'язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обороту.
Судами встановлено, що відповідно до п. 3.3 договору до здійснення позивачем передачі за визначеними у п. 3.1. умовами і підписання повноважними представниками позивача і відповідача акта прийому-передачі всі ризики збитків та/або ушкоджень, яких можуть зазнавати спецвироби, зберігаються за позивачем. З моменту підписання акта прийому-передачі всі вищезазначені ризики покладаються на відповідача.
Відповідно до п. 6.3. договору прийом - передача спецвиробів від позивача до відповідача (за кількістю та номенклатурою) здійснюється уповноваженими представниками сторін у пункті, визначеному умовами передачі відповідно до п. 3.1. цього договору з оформленням актів прийому-передачі спецвиробів від позивача до відповідача, зразок якого наведено у додатку 4 до договору. У триденний строк після передачі спецвиробів покупцю відповідач письмово інформує позивача про передачу спецвиробів покупцю та надає акти прийому-передачі.
Відповідно п. 12.1 договору комісії сторонами погоджено строк дії договору, а саме: з моменту його підписання і до 31.12.2011.
Після закінчення строку дії договору, відповідач звертався листом № 27/3-11637 від 23.12.2011 про продовження строку дії договору, проте позивачем відмовлено у продовженні договору, оскільки військове майно, зазначене в договорі, не включено до переліку військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 № 1022-р.
З 3092 од. 122 мм пострілів ВОФ81 відповідачем не повернуто позивачеві 1148 од., при цьому 04.08.2015 відповідач звернувся до Департаменту відчуження та утилізації військового майна позивача з листом № 27/5-7693, в якому повідомив, що з 3092 од. 122 мм пострілів інд. ВОФ81 (2 кат. 1984-1987 р.в.) відвантажено на експорт 1944 од., залишок пострілів 1148 од. залишились на відповідальному зберіганні на ХКО ім. Г.І. Петровського, що на теперішній час знаходиться на території так званої ЛНР. У зв'язку з цим, відповідач просив розглянути можливість закриття договору за фактичним станом.
Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, щодо задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки відповідачем прийнято за актом, підписаного сторонами та скріпленого печатками приймання-передачі 122 мм пострілів ВОФ81 у кількості 1148 од., тому відповідно до ст. 1021 Цивільного кодексу України, а також враховуючи умови договору, якими ризики збитків та/або ушкоджень покладено на відповідача з моменту підписання акта приймання-передачі спецвиробів.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 910/10366/16 Господарського суду міста Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.
Таким чином постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 910/10366/16 Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 910/10366/16 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 у справі № 910/10366/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий, суддя: Корнілова Ж.О.
Судді:Кондратова І.Д.
Могил С.К.