17 січня 2017 року 810/4372/16
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомКиєво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
доОСОБА_1
простягнення податкового боргу,
Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 6934,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору. Дана заборгованість підтверджується податковою декларацією про майновий стан і доходи.
Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 29.12.2016 відкрито провадження у справі №810/4372/16, розгляд якої відповідно до статті 183-2 КАС України здійснюється у порядку скороченого провадження.
Одночасно вказаною ухвалою суду відповідачу запропоновано у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали подати через відділ документообігу суду заперечення на позов або заяву про визнання позову.
Копію вказаної ухвали суду вручено відповідачу 10.01.2017, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №0113325245483.
12 січня 2017 року до суду надійшли заперечення на позов, в яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що податок на доходи фізичних осіб та військовий збір був сплачений ним за місцем розташування нотаріального посвідчення договору у відповідності до вимог п.п.168.4.5 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 як платник податків, зборів та інших обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
У квітні 2016 року відповідачем відповідно до п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України було подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій визначено, що загальна сума доходу відповідача від операції з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна згідно вказаної декларації складає 110000,00 грн., сума податку на доходи фізичних осіб - 5500,00 грн., військовий збір - 1650,00 грн.
Так, позивач вказує, що з вищезазначених сум відповідачем сплачено лише 216,00 грн. за рахунок переплати.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених сум податкових зобов'язань позивачем на підставі п.п.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України відповідачу нараховано пеню в розмірі 0,10 грн.
Так, на виконання вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України податковим органом була виставлена відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 09.08.2016 №7563-10 на суму 7030,00 грн., яка направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням, проте конверт з вмістом поштового відправлення повернувся на адресу відправника з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Як вбачається із матеріалів справи, податковий орган вважає, що самостійно нараховані відповідачем суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є узгодженим податковим боргом, а тому повинні бути перераховані до бюджету.
Таким чином, на думку податкового органу, відповідачем не перераховано до бюджету узгоджений податковий борг у сумі 6934,10 грн.
Однак, суд не погоджується із наявністю у відповідача податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору, з огляду на наступне.
Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.п.14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України резиденти - це фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Згідно з положеннями п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до п.п.163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
За нормами п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід.
Згідно п.п.168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна, врегульований статтею 172 Податкового кодексу України, яка, серед іншого, містить наступні положення.
Відповідно до п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Пунктом 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п. 172.4 ст. 172 Податкового кодексу України під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
Згідно п. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування.
Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
При цьому, нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Підпунктом 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету:
а) у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у контролюючих органах;
б) у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам - за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв);
в) в інших випадках - за її податковою адресою.
Отже, з аналізу наведеної норми слідує, що у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за операції з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна сплачується за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв).
Як встановлено судом, 09.10.2015 між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (Покупці) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупців, а покупці приймають у рівних частках земельну ділянку площею 0,1644 гектара, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: с. Нещерів Обухівського району Київської області, та сплачує обумовлену цим Договором грошову суму. Продаж земельної ділянки вчинено за 110000,00 грн.
Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. 09.10.2015 у м. Києві.
Отже, з наведеного слідує, що податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з продажу земельної ділянки у відповідності до вимог абз. в) п.п.168.4.5 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України повинен бути сплачений відповідачем за місцем нотаріального посвідчення.
Відповідачем надано суду копію квитанцію від 09.10.2015 №ПН1007, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5500,00 грн. на рахунок УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва.
Крім того, відповідач у письмових запереченнях зазначив, що ним також був сплачений військовий збір.
Таким чином, твердження відповідача про несплату суми утриманого і не перерахованого до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору не відповідає дійсності та спростовується наявними матеріалами справи.
При прийнятті рішення у даній справі, суд також враховує, що пунктами 4-5 статті 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Приписами ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Отже, аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття "єдиний казначейський рахунок" закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122 (далі - Положення №122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Пунктом 2.1 цього Положення встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Зі змісту пунктів 2.2 і 2.3 Положення №122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), не залежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Як встановлено судом, відповідач сплатив визначену суму податку на доходи фізичних осіб та військовий збір до державного бюджету, тобто, у межах граничного терміну сплати податку на доходи фізичних осіб, передбаченого нормами Податкового кодексу України, однак сплата відповідачем податку на інший рахунок бюджету, зокрема, за місцем нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, визначеного для сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, не є правовою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми податку у визначений строк, оскільки відповідач свій обов'язок щодо сплати податків виконав у встановлені законодавством строки.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.