24 січня 2017 р.Справа №804/8301/16
16 год. 33 хвил.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіВерба І.О.
при секретарі судового засідання Чмоні А.О.
за участю представників: позивача відповідача Кудіна М.В. Немченко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
25 листопада 2016 року Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, у якому позивач просить:
- визнати неправомірною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за липень 2016 року у сумі 789770,79 грн.;
- зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - Головному управлінню Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за липень 2016 року у сумі 789770,79 грн.
Ухвалою суду від 29 листопада 2016 року адміністративний позов залишено без руху із наданням строку на усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року, після усунення недоліків, відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 68327508 грн., яка є узгодженою за результатами проведеної перевірки, однак, із заявленої до відшкодування суми ПДВ відшкодовано лише 67537737,21 грн. Таким чином, сума заборгованості бюджету перед позивачем складає 789770,79 грн.
Представником відповідача надані суду письмові заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування яких зазначено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних ПАТ «ПІВДГЗК», задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2016 року щодо суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, за результатами якої проведено підтвердження заявленої суми та сформовано висновки про суми відшкодування податку на додану вартість, а тому діє відповідача відповідають нормам Податкового кодексу України щодо проведення процедури бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2016 року.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали обрані правові позиції.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» зареєстровано платником податку на додану вартість 03.07.1997 року та перебуває на податковому обліку у СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (а.с.10).
19.08.2016 року позивачем подано до СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року з визначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 68327508 грн., з доданими до неї розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету на суму 68327508 грн. (а.с.11-15).
Вказаний пакет документів прийнятий податковим органом 19.08.2016 року, що підтверджується квитанцією №2 (а.с.22).
Як встановлено судом та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, контролюючим органом на підставі заяви про повернення суми бюджетного відшкодування проведено камеральну перевірку поданої податкової декларації за липень 2016 року, яка тривала по 19.09.2016 року, податкове повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки не виносилось, а тому заявлена позивачем до відшкодування сума вважається узгодженою.
Однак, з платіжного доручення №290 від 18.10.2016 року про перерахування суми коштів за заявою позивача про відшкодування ПДВ за декларацією за липень 2016 року відомо, що контролюючим органом складено висновок про відшкодування суми у розмірі 67537737,21 грн. на користь ПАТ «ПІВДГЗК», яка і була відшкодована на розрахунковий рахунок позивача (а.с.23).
Отже, різниця між заявленою та узгодженою сумою грошового зобов'язання та виплаченою на користь позивача складає 789770,79 грн. (68327508 грн. - 67537737,21 грн.).
Представником відповідача в судовому засіданні підтверджено, що висновок на суму 789770,79 грн. відповідачем не складався.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету (бюджетному відшкодуванню), і строки проведення розрахунків урегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпунктів 200.7 та 200.10 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Згідно з пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів.
Відповідно до підпунктів 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у 5-денний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган ДКУ видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом 5 операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про бюджетне відшкодування відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Оскільки сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, заявлена в декларації з ПДВ за липень 2016 року у розмірі 68327508 грн., узгоджена, за результатами камеральної перевірки податкове повідомлення-рішення не виносилось, документальної позапланової виїзної перевірки платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки, не проводилось, то чинним податковим законодавством покладено обов'язок на відповідача щодо складання та подання висновку органу Державного казначейства щодо всієї узгодженої суми, визначеної в заяві позивача.
Судом встановлено, що відповідач, в порушення норм Податкового кодексу України, не надав казначейству висновок про бюджетне відшкодування на всю заявлену суму, а саме, на суму в розмірі 789770,79 грн.
Таким чином, доводи відповідача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
На думку суду, контролюючий орган, не забезпечивши своєчасне складення та направлення відповідного висновку, порушив статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», а саме право на мирне володіння особою своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.
Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном.
Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.
Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976).
Судом не була встановлена розумна соразмірність між використаними засобами та тією метою, на яку податковим органом була направлена міра, що обмежила позивача у реалізації права власності на своє майно.
Належить зазначити також порушення суб'єктом владних повноважень принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.
Як відзначено Європейським судом сприяття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Сутність принципу правової визначеності суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як відзначив Європейський суд принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує.
Податкова інспекція в цій справі є суб'єктом владних повноважень, який повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Але відповідач не здійснив дій, покладених на нього відповідно до Податкового Кодексу України, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення від 23 листопада 2016 року №173106 в сумі 2756 грн., підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати неправомірною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за липень 2016 року у сумі 789770,79 грн.
Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів - Головному управлінню Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за липень 2016 року у сумі 789770,79 грн.
Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС судовий збір у розмірі 2756 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 30 січня 2017 року.
Суддя І.О. Верба