18 липня 2016 р. Справа № 804/1935/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просив визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, надану листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області за №1276/10/04-36-13-02-09 від 26.02.2016р. «Про надання податкової консультації згідно з главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України», та зобов'язати відповідача надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду у цій справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач безпідставно у наданій позивачеві індивідуальній податковій консультації зробив висновок про те, що власні кошти фізичної особи-підприємця, внесені ним на власний поточний банківський рахунок для поповнення обігових коштів, включаються до доходу такої фізичної особи-підприємця платника єдиного податку, оскільки такі висновки прямо суперечать положенням п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14, п.164.2 ст.164 та ст.292 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте, у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідач адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що в оскаржуваній податковій консультації позивачеві вірно було роз'яснено, що п.292.11 ст.292 ПК України, яким визначено вичерпний перелік сум коштів, що не включаються до складу доходу платника єдиного податку, визначеного цією статтею, не передбачено, що власні кошти фізичної особи-підприємця не включаються до складу доходу платника єдиного податку, отже, кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи-підприємця платника єдиного податку з урахуванням вимог ст.292 ПК України.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС у Дніпропетровській області з запитом на податкову консультацію від 15.02.2016р. №3, в якому просив роз'яснити йому в порядку ст.52 ПК України чи є об'єктом оподаткування його власні кошти, у випадку внесення їх на його поточний банківський рахунок для поповнення обігових коштів та/або сплати податків, зборів, пов'язаних із здійснюваною ним підприємницькою діяльністю.
Так, п.52.1, п.52.2 ст.52 ПК України встановлено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Листом від 26.02.2016р. №1276/10/04-36-13-02-09 «Про надання податкової консультації згідно з главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України» ГУ ДФС у Дніпропетровській області надало роз'яснення на вищевказаний запит ОСОБА_1, в яких вказала, що позивач перебуває на обліку в Новомосковській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області та застосовує спрощену систему оподаткування на третій групі, при цьому порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку врегульовано ст.292 ПК України. Так, п.292.11 ст.292 ПК України, яким визначено вичерпний перелік сум коштів, що не включаються до складу доходу платника єдиного податку, визначеного цією статтею, не передбачено, що власні кошти фізичної особи-підприємця не включаються до складу доходу платника єдиного податку, отже, кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи-підприємця платника єдиного податку з урахуванням вимог ст.292 ПК України. Разом з тим, якщо фізична особа-підприємець вносить на свій поточний рахунок у банку, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, готівку, яка на момент внесення уже була відображена у Книзі обліку доходів і витрат, то в платіжному дорученні зазначається призначення платежу - виручка за певний період. Таким чином, зазначена виручка повторно не включається до доходу платника єдиного податку. При цьому сума коштів, внесених на поточний рахунок за певний період, не повинна перевищувати суму доходу, відображену в Книзі за відповідний період. З огляду на вищезазначене, власні кошти, внесені на власний поточний банківський рахунок включаються до доходу фізичної особи-підприємця платника єдиного податку.
Згідно з абз.1 п.53.3 ст.53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
ФОП ОСОБА_1, скориставшись правом на оскарження індивідуальної податкової консультації, наданої відповідачем, відповідно до абз.1 п.53.3 ст.53 ПК України звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги, суд зважає на таке.
Відповідно до п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Згідно з п.п.14.1.55 п.14.1 ст.14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
За приписами п.177.2 ст.177 ПК України для фізичних осіб-підприємців, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Як зазначалося вище, ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Новомосковській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області та застосовує спрощену систему оподаткування на третій групі (платник єдиного податку на третій групі).
Відповідно до п.п.1 п.292.1 ст.292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно з абз.1, 3 п.292.3 ст.292 ПК України до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Пунктом 292.4 статті 292 ПК України передбачено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
За змістом приписів п.292.10 ст.292 ПК України не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані платником єдиного податку відповідно до закону.
При цьому п.292.11 ст.292 ПК України встановлено, що до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються:
1) суми податку на додану вартість;
2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;
3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;
4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;
5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;
6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи - підприємця;
7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом;
8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;
9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених цим Кодексом, та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів;
10) дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.292.13 ст.292 ПК України дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.
Згідно з п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, дохід класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); іній операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).
До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Аналізуючи вищенаведені норми діючого законодавства, яким визначено поняття доходу, суд приходить до висновку, що оподатковуваним доходом фізичної особи від провадження діяльності у розумінні наведеного законодавчого припису є дохід у грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), отриманий від здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі ст.320 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для провадження підприємницької діяльності, крім випадків, визначених законом.
Статтею 292 ПК України чітко не визначено, що доходом є кошти, внесені на рахунок як поповнення обігових коштів чи власні заощадження.
Також наказом Міністерства фінансів України №1637 від 15.12.2011р. «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення» не визначено, до якої графи книги необхідно записувати внесення власних коштів, адже вони не є сумою коштів за продані товари, виконані роботи чи надані послуги.
Враховуючи викладене, включенню до обсягу доходу (виручки) підлягають тільки ті готівкові (безготівкові) кошти, що надійшли за результатами здійснення підприємницької діяльності (продажу товарів, надання послуг, орендна плата тощо), а не всі суми, які були фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок.
Таким чином, у разі якщо надходження на рахунок позивача власних коштів не пов'язано з результатом здійсненням операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), ці кошти не є виручкою в розумінні Податкового кодексу України, отже, за таких обставин, підстави для включення даних коштів до складу оподатковуваного доходу, отриманого від підприємницької діяльності, відсутні.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що у разі внесення платником податку грошових коштів, отриманих як дохід із джерелом походження з України або за межами України та раніше оподаткованих відповідно до чинного законодавства, на поточний рахунок, відкритий для здійснення підприємницької діяльності, такі грошові кошти до складу доходу фізичної особи-підприємця не включаються, повторно не оподатковуються та не відображаються в Книзі обліку доходів і витрат.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на зроблені судом висновки, індивідуальна податкова консультація, надана листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області за №1276/10/04-36-13-02-09 від 26.02.2016р. «Про надання податкової консультації згідно з главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України», є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Щодо частини позовних вимог про зобов'язання відповідача надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду у цій справі, то суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог, з огляду на таке.
Відповідно до абз.2, 3 п.53.3 ст.53 ПК України скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Таким чином, обов'язок щодо надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду виникне у відповідача з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі і у останнього відповідно до закону буде 30 календарних днів з вказаної дати для виконання такого обов'язку, при цьому стверджувати станом на теперішній час, що такий обов'язок ним виконаний не буде підстав немає, водночас, зобов'язання контролюючого органу вчинити певні дії може бути здійснено судом лише у разі встановлення порушення цим контролюючим органом встановленої законом процедури, що в даному випадку місця не має, отже, задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача надати нову податкову консультацію, з урахуванням висновків суду у цій справі, було б вирішенням вимог наперед, так як такі вимоги є передчасними, що є неприпустимим.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог та відповідно до ст.94 КАС України позивачеві відшкодовується частина судових витрат, понесених ним у вигляді сплати судового збору, пропорційно частині задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, надану листом Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за №1276/10/04-36-13-02-09 від 26.02.2016р. «Про надання податкової консультації згідно з главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України».
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 1378,00грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Турова