15 січня 2016 р. Справа № 804/15600/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддіЦарікової О.В.,
секретар судового засіданняБезрученко К.В.,
за участю:
представника позивача Сергєєвої М.Ш.,
представника відповідача Смольнякової А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,
03 липня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» (далі - ТОВ «Гранд полімер ЛТД», позивач) до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі - митний орган, відповідач), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати:
- рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200080/1 від 21.05.2014 р., прийняте Дніпропетровською митницею Міндоходів;
- картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00161 від 21.05.2014 р., прийняту Дніпропетровською митницею Міндоходів.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 р., в задоволенні позову відмовлено.
За наслідками касаційного оскарження позивачем рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Вищим адміністративним судом України постановлено ухвалу від 23.09.2015 (справа №К/800/16663/15), якою постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.254-261 т.1).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2015 прийнята до провадження означена справа, присвоєно ій №804/15600/15 та призначено до судового розгляду. Сторін зобов'язано надати суду письмові пояснення (із доданням підтверджуючих документів) з приводу обставин, на необхідність дослідження яких вказав суд касаційної інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 року у справі №804/15600/15 здійснено заміну відповідача його правонаступником Дніпропетровською митницею ДФС.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю. В обґрунтування позовних вимог спирався на адміністративний позов та додаткові пояснення від 14.01.2016 р. Позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» не було допущення заниження митної вартості «полімерів етилену у первинних формах, поліетилену з питомою густиною менш як 0,94: поліетилен високого тиску в гранулах», зазначеної в МД №110100000/2014/221244. Транспортні послуги та витрати на страхування, якщо не були зазначені в контракті, але фактично були понесені продавцем, повинні включатись покупцем до митної вартості при декларуванні товарів у митному органі і, відповідно, не повинні включатись, якщо таких витрат продавець не поніс. За умовами контракту, до ціни товару включена лише вартість його тари, упаковки і маркування. Позивач вважає, що оскільки оплата транспортних витрат була здійснена відповідно до умов, викладених в контракт-заявці №13/05-1 від 13.05.2015 р. - «по факту вивантаження» та відповідає п.5.2 договору №70501 від 07.05.2014 р. - «протягом 2х банківських днів з моменту отримання та підписання акту виконаних робіт, рахунку-фактури, ТТН/СМR з відміткою одержувача вантажу…», на момент декларування їх не існувало. Підтверджуючим фактом фактичного здійснення оплати за транспортування є банківська виписка за 22.01.2015 р., рахунок-фактура №СФ-0000276 від 15.05.2014, а також акт здачі-прийняття робіт №ОУ-000030 від 21.05.2014 р. З урахуванням зазначеного позивач наполягає, що коригування митної вартості поліетилену, заявленого до митного оформлення 20.05.2014 р., до 1,78дол.США/кг є необґрунтованим, митну вартість цілком обґрунтовано визначено за ціною контракту, тобто за 1,73дол.США/кг., документи на підтвердження заявленої вартості були надані декларантом в повному обсязі, а відтак оскаржувані рішення №110100000/2014/200080/1 від 21.05.2014 р. про коригування митної вартості товару та картка відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2014/00161 від 21.05.2014 р. є протиправними, а тому підлягають скасуванню судом.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, наведених у письмових запереченнях від 09.11.2015 р. вих.№2159/04-50-10-16. Відповідач зазначив, що на час митного оформлення із наданих позивачем документів неможливо було визначити митну вартість, яку останнім заявлено у МД №110100000/2014/221244 від 21.05.2014 р., а саме: неможливо було визначити та підтвердити транспортну складову у митній вартості товарів. Надані ж декларантом документи на підтвердження транспортної складової митної вартості, як-то договір транспортного експедирування від 07.05.2014 р. №70501, рахунок-фактура №СФ-0000276 від 15/05/2014 р., довідка №15/05-2 від 15.05.2014 р., договір-заявка на транспортно-експедиційне обслуговування №2105-2 від 13.05.2014 р. та контракт-заявка №13/05-1 від 13.05.2014 р., мали суттєві розбіжності та не містили всіх даних, що підтверджують складові митної вартості. Крім того, платіжні документи не підтверджують митну вартість саме товару, що заявлений до митного оформлення. Також, декларантом взагалі не надано договір (угоду, контракт) із третіми особами про поставку товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Оскільки додатково запитані документи на підтвердження митної вартості товару не надані декларантом, а розбіжності, які унеможливили визначення митної вартості за ціною контракту, не усунуті, а тому рішення відповідача є правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» зареєстроване юридичною особою 14.06.2002 р., про 10.11.2004 р. здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №1 065 120 0000 001168 (Свідоцтво серії АД №215851); код ЄДРПОУ 31987126.
30 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» (покупцем) та фірмою «ERMANO ENTERPRISE LTD», Великобританія (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 30-07/2013 (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити поліетилен і поліпропілен різних марок (далі - товар) в кількості і асортименті згідно з Рахунком-пропозицією, який є невід'ємною частиною контракту.
Згідно з п.п. 2.2.1, 2.2.2 вказаного Контракту вартість упаковки з нанесеним маркуванням включена у ціну. Вартість витрат на страхування вантажу на час його транспортування до місця призначення, у випадку обов'язкового страхування згідно п.3.2 контракту, включена в ціну.
Розділом 3 Контракту визначено, що метод поставки товару визначається в кожному Рахунку-пропозиції до окремої партії товару.
Згідно з п. 3.2 Контракту продавець продає товар даному контракту на умовах СІF Одеса (порт), Україна (згідно з ІНКОТЕРМС 2000). Умови поставки зазначаються у відповідному Рахунку-пропозиції для кожної наступної поставки та можуть бути змінені за згодою сторін (а.с.22).
Також, згідно з п.3.3 Контракту продавець зобов'язаний підготувати товар та відвантажити його з порту впродовж 10(десять) днів від дати отримання оплати (а.с.29).
На виконання вказаного Контакту фірмою «S.C.Rompetrol Rafinare S.A.» (Румунія) у травні 2014 р. здійснено відвантаження ТОВ «Гранд полімер ЛТД» товару: «полімери етилену у первинних формах, поліетилену з питомою густиною менш як 0,94: поліетилен високого тиску в гранулах, марка LDPE В 21/2-20625кг».
20 травня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» звернулось до Дніпропетровської митниці для здійснення митного оформлення товару: «полімери етилену у первинних формах, поліетилен з питомою густиною менш як 0,94: поліетилен високого тиску в гранулах, марка LDPE В 21/2-20625».
Вищевказаний товар заявлено до митного оформлення шляхом електронного декларування (МД № 110100000/2014/212244); митна вартість товару заявлена декларантом за ціною договору (основний метод) та визначена на рівні 1,73дол.США/кг.
Для підтвердження відомостей про митну вартість товару, заявлену у митній декларації, позивачем були надані до митного органу документи, контракт-заявка №13/05-1, міжнародна транспортна накладна (СМR); докази оплати товару №б/н від 06.05.2014 р.; рахунок-фактура від 15/05/2014 № 2; рахунок-фактура №СФ-0000276 від 15.05.2014 р.; довідка про транспортні витрати №15/05-1 від 15.05.2014 р.; комерційний інвойс №08/05/14 від 08.05.2014р.; комерційний інвойс №6180001330 від 08.05.2014 р.; пакувальний лист; проформа інвойс; проформа інвойс №120 від 30.04.2014 р. від виробника на постачальника; зовнішньоекономічний контракт від 30.07.2013 р. №30-07/13, додаткова угода №1 від 30.12.2013 р.; додаткова угода №2 від 17.02.2014 р.; додаткова угода №3 від 18.02.2014 р.; договір-заявка на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні №07/05-2 від 07.05.2014р.; договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №70501 від 07.05.2014; сертифікат походження товару №720 від 14.05.2014р., сертифікат якості №631 від 02.05.2014 р., інформація про позитивні результати СЕС контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю органів Державної екологічної інспекції України «Екологічний контроль ввіз/вивіз дозволено»; МД країни відправлення 14/ROST/1970е0060057 від 16.05.2014; лист фірми «ERMANO ENTERPRISE LTD» №21/05-14 від 21.05.2014р.
У результаті митного контролю відповідачем було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару, містять розбіжності, а саме:
- у пункті 3.2 зовнішньоекономічного контракту від 30.07.2014 № 30-07/2013 «умови поставки» зазначено, що «продавець продав товар за цим контрактом на умовах CIF Одеса (порт), Украйна». Однак в наданих для митного оформлення інвойсах від 13.05.2014 № 6180001388 та від 30.04.2014 № 30.04.2014 зазначено умови поставки FCA Наводарі, Румунія. У наданих для митного оформлення додаткових угодах № 1 від 30.12.2013 та № 2 від 17.02.2014, на думку митного органу, будь-які зміни до пункту 3.2 вказаного контракту не внесено;
- у банківському платіжному документі наявне посилання на рахунок від 30.04.2014 № 30/04/2014, який виставлено на поліетилен двох видів: В20/03 та В21/2, - на загальну суму 106425,00 доларів США та загальною вагою 61875 кг. Таким чином, однозначно ідентифікувати за наданим банківським платіжним документом саме оцінювану партію товару, на думку відповідача, не є можливим;
- рахунок-фактура від 15.05.2014 № 2 не відповідає вимогам частини одинадцятої статті 58 МК України у частині виділення з вартості міжнародних перевезень товарів витрат на транспортування після ввезення;
-у рахунку-фактурі від 15.05.2014 № СФ-0000276 не обґрунтовано підстави для розмежування «транспортно-експедиційних послуг на території України» (їх розділено на дві складові, без зазначення підстав для такого розмежування).
В рамках проведення консультації та у зв'язку із вказаними виявленими розбіжностями посадовою особою Дніпропетровської митниці під час здійснення митного контролю було оформлено повідомлення від 20.05.2014 р. № 1 про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.
Декларантом 20.05.2014 до Дніпропетровської митниці надано наступні документи:
- додаток №3 від 18/02/14 до зовнішньоекономічного контракту від 30/07/2014 № 30-07/2013;
- рахунок-фактура від 15/05/2014 № 2 згідно з вимогами частини одинадцятої статті 58 МК України;
- лист від 21/05/2014 № 21/05-14 від фірми «ERMANO ENTERPRISE LTD»;
- проформа-інвойс від 30/04/2014 № 120 від виробника на постачальника;
- виписка з бухгалтерської документації від 21/05/2014 № 21/05.
За даними митного органу декларантом не надано:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами про поставку товарів;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Не надання наведених документів декларант пояснив неможливістю їх надання у визначений митним органом термін.
В результаті розгляду додатково наданих документів, відповідачем були виявлені наступні розбіжності:
- документ, наданий в якості «виписки з бухгалтерської документації» № 21/05 від 21.04.2014 року, за своїм змістом не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначена в ній інформація повною мірою не ідентифікує господарську операцію та обставини її здійснення;
- надано рахунок-фактуру № 2 від 15.05.2014 року без зазначення підстав внесення до нього змінених даних особою, що склала відповідний документ, що робить його юридично некоректним.
Також, у митного органу наявна інформація: за попередніми митними оформленнями, здійсненими за МД від 19.05.2014 № 100270001/2014/277847 щодо аналогічного товару становить 1,78 дол. США/кг.
У зв'язку з наведеними обставинами, Дніпропетровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.05.2014р. №№110100000/2014/200080/1, відповідно до якого митну вартість товару: «полімери етилену у первинних формах, поліетилену з питомою густиною менш як 0,94: поліетилен високого тиску в гранулах, марка LDPE В 21/2-20625кг» скориговано до 1,78 доларів США/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу за ціною договору щодо подібних товарів відповідно до статті 60 Митного кодексу України.
У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару за митною декларацією відповідачем відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 21.05.2014 № 110100000/2014/00161.
Митне оформлення товару було здійснено під гарантію та оформлене за МД №110100000/2014/212453 від 21.05.2014 р.
Вирішуючи правомірність прийняття митним органом оскаржуваних рішень, суд виходить з наступного.
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів має право вимагати надання (за наявності) протягом 10 календарних днів додаткових документів, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій, митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією, за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом, відповідно до вимог встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Розрахунки, згідно із цією статтею, робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Відповідно до статтей 256, 264 Митного кодексу України, відмова в митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного орану про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Судом враховано, що всі перелічені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200080/1 від 21.05.2014 р. розбіжності стосуються тільки витрат на транспортування товару.
Як встановлено матеріалами справи, про що також відсутній спір у справі, згідно з Контракту від № 30-07/2013 від 30.07.2013 продавець зобов'язаний підготувати товар та відвантажити його з порту впродовж 10(десять) днів від дати отримання оплати. Також, продавець продає товар по даному контракту на умовах СІF Одеса (порт), Україна (згідно з ІНКОТЕРМС 2000).
Відповідно до Інкотермс 2000 продавець зобов'язаний доставити товар названому ним перевізнику, крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики і будь-які додаткові витрати після доставки в такий спосіб товару.
Судом враховано, що розділом 3 Контракту визначено, що метод поставки товару визначається в кожному конкретному Рахунку-пропозиції до кожної конкретної партії товару. Умови поставки зазначаються у відповідному Рахунку-пропозиції для кожної наступної поставки та можуть бути змінені за згодою сторін.
Вартість витрат на страхування вантажу на час його транспортування до місця призначення, у випадку обов'язкового страхування згідно п.3.2 контракту, включена в ціну
Отже, в кожному окремому випадку кожної наступної поставки можуть бути змінені умови поставки.
Доводи відповідача щодо невідповідності умов поставки товару, що заявлений позивачем до митного оформлення (FCA), умовам, зазначеним у Контракті (СІF), не враховуються судом, оскільки декларантом надані документи (додаткові угоди №1, №2, №3), що свідчать про досягнення сторонами Контракту згоди стосовно даної партії товару.
Крім того, на підтвердження виконання умов поставки FСА, що зазначений в інвойсах, в матеріалах справи містяться договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 07.05.2014 р. №70501 (а.с.54 т.1), довідка №15/05-2 від 15.05.2014 р., договір-заявка на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні №2105-2 від 13.05.2014 р., контракт-заявка №13/05-1 від 13.05.2014 р., проформа-інвойс №120 від 30/04/2014 р. від виробника на постачальника.
До того ж, судом враховано, що згідно контракт-заявкою від 13.05.2014 року № 13/05-1 оплата транспортних витрат «по факту вивантаження» та відповідно до договору №70501 від 07.05.2014 р. , тобто «протягом 2-х банківських днів з моменту отримання та підписання акту виконаних робіт, рахунку-фактури, ТТН/СМR з відміткою одержувача вантажу…».
Оскільки заявка є невід'ємною частиною договору, то на момент митного оформлення позивач не міг надати платіжне доручення, строк оплати яких не наступив.
При цьому, зазначені документи надані до суду та їх копії долучено до матеріалів справи: банківська виписка на підтвердження факту здійснення оплати за транспортування за 22.01.2014 р., а також рахунок-фактура №СФ-0000276 від 15.05.2014 р., акт №ОУ-0000302 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21.05.2014 р.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, надані позивачем документи відповідають положенням пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України щодо достовірності відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, у зв'язку з чим застосування митним органом другорядного методу (2г) визначення митної вартості є безпідставним.
Окрім того, суд вважає, що відповідачем не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом 1) та необхідність визначення митної вартості товару саме за методом 2ґ (резервний).
Митний орган, обґрунтовуючи заниження позивачем ціни на задекларований товар у порівнянні з цінами, що склались на такий товар на ринку імпорту, посилався на інформацію, наявну у базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (МД від 19.05.2014 р. №1100270001/2014/277847).
Проте, відповідачем не надано суду відповідної інформації, що унеможливило ідентифікувати товар за вказаною МД із зазначеної системи, ціну, на яку покладається митним органом в основу визначення митної вартості задекларованої позивачем продукції, а також встановити походження товару, технічні характеристиками та якість, у зв'язку з чим таке порівняння ціни є безпідставним.
Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови не відповідають вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, встановлений законодавством, та без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200080/1 від 21.05.2014 р., прийняте Дніпропетровською митницею Міндоходів.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00161 від 21.05.2014 р., прийняту Дніпропетровською митницею Міндоходів.
Стягнути з Дніпропетровської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд полімер ЛТД» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 73,08 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 16 січня 2016 року.
Суддя О.В. Царікова