26 січня 2017 р.Справа №804/8223/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіВерба І.О.
при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення пені, -
23 листопада 2016 року Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, у якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у невидачі Державному підприємству «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за грудень 2015 року в розмірі 35648521 грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» у строк, передбачений статтею 200 Податкового кодексу України;
- стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість по декларації за грудень 2015 року в сумі 2159949,73 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним виконано всі необхідні дії, передбачені Податковим кодексом України, для отримання узгодженого податковим органом бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2015 року у повному обсязі, а бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, яка виразилась у невидачі ДП «СхідГЗК» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно з декларацією за грудень 2015 року на суму 35648521 грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок підприємства у строк, передбачений статтею 200 Податкового кодексу України, є протиправною. Несвоєчасне погашення Державним казначейством України заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» зареєстровано платником податку на додану вартість 07.07.1997 року та перебуває на податковому обліку у СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (а.с.19).
18.01.2016 року позивачем подано до СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року з визначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 37721926 грн., з доданою до неї заявою про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету на суму 37721926 грн. (а.с.10-15).
Вказаний пакет документів прийнятий податковим органом 18.01.2016 року, що підтверджується квитанцією №2 (а.с.16).
Як встановлено судом, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську направлено на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновки від 22.02.2016 року №98-51 на суму 19604609 грн. та від 22.02.2016 року №99-51 на суму 16043912 грн.
Як вбачається з наданих суду платіжних доручень від 27.05.2016 року №109_5R028/134 та №110_5R028/135 відшкодування сум ПДВ за декларацією за грудень 2015 року, поданою 18.01.2016 року, відбулось 27.05.2016 року на загальну суму 35648521 грн. (а.с.46-47).
Вважаючи здійснену виплату сум ПДВ несвоєчасною та з затримкою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 цієї статті Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Згідно з пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Судом встановлено, що СДПІ визнала право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ і підтвердила достовірність розрахунку суми до відшкодування у розмірі 35648521 грн., про що склала висновки від 22.02.2016 року №98-51 на суму 19604609 грн. та від 22.02.2016 року №99-51 на суму 16043912 грн.
Відповідно пункту 7 «Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом:
- трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;
- п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
Згідно пункту 9 цього ж Порядку на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом:
- трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість;
- п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.
З наведеного вбачається, що на орган казначейства покладається обов'язок перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Суд вважає, що оскільки в даній справі відсутній спір про право позивача на отримання сум бюджетного відшкодування у розмірі 35648521 грн., та вказана сума до відшкодування підтверджена відповідними висновками контролюючого органу, то несвоєчасна виплата зазначених сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету, відбулась не з вини позивача, а через бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.
Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Cуд досліджує правомірність розрахунку пені та визначення дати, з якої повинен розпочинатись строк для відліку пені, в межах строків, наведених позивачем, в якому:
- 18.01.2016 року - дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ;
- 21.01.2016 року - 19.02.2016 року - період, протягом якого податковий орган зобов'язаний провести перевірку;
- 22.02.2016 року - 26.02.2016 року - період, протягом якого податковий орган зобов'язаний направити висновок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;
- 29.02.2016 року - 04.03.2016 року - період, протягом якого орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, зобов'язаний здійснити перерахування коштів.
Оскільки відповідачем не надано суду інформації стосовно надходження висновків від 22.02.2016 року №98-51 на суму 19604609 грн. та від 22.02.2016 року №99-51 на суму 16043912 грн. на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, суд вважає правомірним визначення початку дати нарахування пені, виходячи з граничних строків, визначених законодавством, в межах яких на податковий та казначейський органи покладено обов'язок здійснення дій, спрямованих на виплату заявлених сум бюджетного відшкодування.
З огляду на те, що періодом для перерахування сум бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок позивача був період з 29.02.2016 року по 04.03.2016 року включно, то суд вважає, що 05.03.2014 року є строком, з якого має розпочинатись нарахування пені за несвоєчасне здійснення виплати суми бюджетного відшкодування з ПДВ, по 27.05.2016 року - день виплати сум бюджетного відшкодування з ПДВ.
Розраховуючи суму пені, що підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з наступної формули: пеня = сума боргу (35648521 грн.) х ставка пені, встановлено постановою Національного банку України х 120% (розмір пені, встановлений пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України) / 366 днів х кількість днів дії ставки Національного банку України у відповідному розмірі:
- з 05.03.2016 року по 21.04.2016 року - 48 днів, діяла ставка 22% річних, сума пені складає 1234256,99 грн.;
- з 22.04.2016 року по 26.05.2016 року - 35 днів, діяла ставка 19% річних, сума пені складає 777254,64 грн.;
- 27.05.2016 року - 1 день, діяла ставка пені 18% річних, сума пені складає 21038,47 грн.
Таким чином, розрахована сума пені з 05.03.2014 року по 27.05.2016 року складає 2032550,10 грн.
Щодо невідповідності розрахованих сум судом та позивачем, судом встановлено, що представником Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» проведено невірний розрахунок, за яким у формулі вирахування пені взято єдину облікову ставку НБУ у розмірі 22%, в той час, як облікова ставка НБУ була змінною у періоді з 05.03.2016 року по 27.05.2016 року та варіювалась з 18% до 22%, що було враховано судом.
На думку суду, орган казначейства, не забезпечивши своєчасне перерахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ, порушив статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», а саме право на мирне володіння особою своїм майном, що також є невід'ємним правом на повагу до своєї власності.
Так, відповідно до статті 1 Протоколу 1 кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном.
Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.
Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленому у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади (рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976).
Судом не була встановлена розумна соразмірність між використаними засобами та тією метою, на яку податковим органом була направлена міра, що обмежила позивача у реалізації права власності на своє майно.
Належить зазначити також порушення суб'єктом владних повноважень принципу захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права.
Як відзначено судом, сприяття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як відзначив Європейський суд принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує.
Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області не здійснено дій щодо доказування правомірності своїх дій, не надано суду жодних пояснень, заперечень в обґрунтування своєї правової позиції.
З огляду на викладене, суд вважає правомірним задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилась у невидачі Державному підприємству «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за грудень 2015 року в розмірі 35648521 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість по декларації за грудень 2015 року в сумі 2032550,10 грн.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України документально підтверджені позивачем судові витрати: судовий збір, сплачений за вимогу немайнового характеру згідно платіжного доручення від 21 листопада 2016 року №19016 в сумі 1378 грн., підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 1378 грн.; судовий збір, сплачений за вимогу майнового характеру згідно платіжного доручення від 21 листопада 2016 року №19015 в сумі 32399,25 грн., підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 30487,69 грн.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправної бездіяльності та стягнення пені - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, яка виразилась у невидачі Державному підприємству «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за грудень 2015 року в розмірі 35648521 грн. шляхом несвоєчасного перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість по декларації за грудень 2015 року в сумі 2032550,10 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити на користь Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 31865,69 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 31 січня 2017 року.
Суддя І.О. Верба