м. Вінниця
30 січня 2017 р. Справа № 802/2115/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Слободонюка Михайла Васильовича,
суддів: Заброцької Людмили Олександрівни
Крапівницької Наталі Леонідівни
за участю:
секретаря судового засідання: Федчук Т.Ю.
представника відповідача 1: Клюси Т.В.
представника третьої особи: Щура В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_4
до: Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (відповідач 1), Міністерства внутрішніх справ України (відповідач 2), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління поліції охорони у Вінницькій області
про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУ НП у Вінницькій області, відповідач 1), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач 2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 03.10.1975 по 01.07.2002 року він проходив службу в органах внутрішніх справ. Пройшовши 11.04.2003 року обстеження військово-лікарської комісії йому було встановлено причинний зв'язок отриманого ним захворювання з проходженням служби в органах внутрішніх справ та встановлено ІІІ групу інвалідності. В подальшому, 22.09.2016 року в результаті чергового огляду МСЕК йому було встановлено ІІ групу інвалідності безстроково та зазначено, що причина інвалідності пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності, 18.10.2016 року він звернувся до відповідача 1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21.10.2015 року №850. Разом із тим, 18.11.2016 року отримав лист ГУ НП у Вінницькій області №2271/05/29-16 в якому зазначалось, що згідно п. 4 Порядку №850 відсутні правові підстави для виплати одноразової грошової допомоги.
Таку відмову відповідача 1 позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо не подання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту), висновку щодо виплати ОСОБА_4 грошової допомоги у зв'язку з встановленням з 22 вересня 2016 року інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення та виплати ОСОБА_4 допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням інвалідності II групи відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Ухвалою від 10.01.2017 року, постановленою судом із занесенням до журналу судового засідання, на підставі ч. 2 ст. 53 КАС України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Управління поліції охорони у Вінницькій області.
Позивач у судове засідання не прибув, натомість подав заяву за вх. №1939 від 23.01.2017 року у якій просив здійснювати розгляд справи без його участі, зазначивши, що позов підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що викладені у наданих суду письмових запереченнях. Зокрема зазначив, що позивач був звільнений з Управління державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, яке є окремою юридичною особою та окремим суб'єктом публічного права. При цьому враховуючи положення п. 8 Порядку №850 саме керівник Управління державної служби охорони має подавати до МВС висновок щодо виплати грошової допомоги. Оскільки Управління державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області ліквідоване як юридична особа, а його правонаступником є Управління поліції охорони у Вінницькій області, подані позивачем документи були передані за належність до Управління поліції охорони у Вінницькій області. З огляду на викладене вважає, що ГУ НП у Вінницькій області жодних рішень відносно позивача не приймало та його прав не порушувало, а тому у задоволенні позову просив відмовити.
Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, проте свою позицію з приводу заявлених вимог виклав у письмових запереченнях за вх. №28586 від 21.12.2016 року в яких зазначив, що позовні вимоги до МВС України є передчасними, оскільки матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги до МВС не направлялись, а тому з його боку відсутнє будь-яке порушення прав позивача.
Представник третьої особи у судовому засіданні щодо задоволення даного позову також заперечив.
Суд, заслухавши пояснення сторін, врахувавши заперечення відповідача 2, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що наказом начальника Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області №88о/с від 06.10.2001 року, начальника відділення Державної служби охорони при Вишенському відділенні міліції Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області, підполковника міліції ОСОБА_4 було звільнено у відставку по статті 65 п "а" (за віком), з 03.10.2001 року.
В подальшому, пройшовши обстеження військово-лікарської комісії 11 квітня 2003 року, ОСОБА_4 було встановлено причинний зв'язок наявного у нього захворювання з проходженням служби в органах внутрішніх справ та встановлено III групу інвалідності, що підтверджується витягом з Акту огляду МСЕК до довідки Сер. МСЕ - №007726, Серія 2-18 АВ, в якому причиною інвалідності зазначено захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
22.09.2016 року в результаті чергового огляду МСЕК, ОСОБА_6 встановлено II групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №569496 у якій зазначено, що причина інвалідності пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
У зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності, 18.10.2016 року позивач звернувся до ГУ НП у Вінницькій області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням йому інвалідності II групи відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.
За результатами розгляду даної заяви (рапорту), листом від 14.11.2016 року №2271/05/29-16 відповідач 1 повідомив ОСОБА_4 про те, що відповідна допомога може бути виплачена лише у випадку якщо первинно група інвалідності йому була встановлена не раніше вересня 2014 року. В інших випадках правових підстав на виплату не має.
У вказаному листі ГУ НП у Вінницькій області також вказало на те, що при наявності умов для виплати відповідної допомоги, відповідно до вимог постанови КМУ №850 йому необхідно надати до УБФЗБО ГУ НП наступні документи: копія виписки із огляду МСЕК про встановлення групи інвалідності (первинної і повторних), оригінал довідки МСЕК про встановлення % втрати працездатності (первинної і останньої), ксерокопію паспорту, ксерокопію ідентифікаційного коду, копію свідоцтва про хворобу, реквізити Ощадбанку та номер особового рахунку, завірені печаткою і підписом керівника, а також витяг з наказу про звільнення.
В доповнення до попередньо поданого звернення позивач надав на адресу відповідача 1 весь перелік документів, визначений пунктом 7 Порядку та умов № 850 від 21.10.2015р. для вирішення питання про призначення грошової допомоги.
Проте, отримавши дані документи ГУНП у Вінницькій області листом від 06.01.2017 року за №24/05/26/11-2017 направило їх для розгляду до Управління поліції охорони у Вінницькій області, як правонаступника установи, де позивач проходив службу.
Станом на дату розгляду даної справи відомостей про прийняте Управлінням поліції охорони у Вінницькій області рішення за наслідками розгляду матеріалів ОСОБА_4 матеріали справи не містять.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд у першу чергу виходив із того, що згідно вимог статті 11 КАС України суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно заявлених позивачем вимог останній вважає, що саме ГУ НП у Вінницькій області зобов'язане подати у 15-денний термін до МВС України висновок щодо виплати йому одноразової грошової допомоги.
Надаючи оцінку таким доводам позивача суд звертає увагу на наступне.
Питання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсація заподіяння шкоди його майну врегульовано ст. 23 Закону України "Про міліцію".
При цьому судом враховано, що Закон України "Про міліцію" втратив свою чинність 07.11.2015 року на підставі Закону України "Про національну поліцію", однак положеннями абзацу 3 пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Так, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про міліцію" у разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків сім'ї загиблого (померлого), його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання даних положень, постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).
Пунктом 1 Порядку №850 передбачено, що ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (п. 2 Порядку №850).
Відповідно до п. 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;
Якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми (п. 4 Порядку №850).
Працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках) (п. 7 Порядку №850).
Пунктом 8 Порядку №850 встановлено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.
Із аналізу зазначених положень слідує, що задля реалізації права працівником міліції на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності, йому необхідно звернутись із відповідним рапортом до керівника органу внутрішніх справ, у якому він проходив службу.
В даному ж випадку, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 було звільнено з посади начальника відділення Державної служби охорони при Вишенському відділенні міліції Вінницького міського відділу УМВС України у Вінницькій області, згідно наказу №88о/с від 06.10.2001 року.
Таким чином враховуючи те, що позивач - ОСОБА_4 проходив службу в Управлінні Державної служби охорони при УМВС України (далі - УДСО), яке являлось окремою юридичною особою публічного оправа, де вівся окремий кадровий облік працівників, а тому й відповідне питання щодо складання висновку, який необхідний для призначення йому одноразової грошової допомоги згідно положень п. 8 Порядку №850 підлягає вирішенню керівником УДСО.
Встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України №730 від 16.09.2015 року "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" було ліквідовано УМВС у Вінницькій області та утворено юридичну особу публічного права - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області.
Поряд із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 р. № 834 "Про Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" вирішено утворити як юридичні особи публічного права органи поліції охорони як територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, в тому числі - управління поліції охорони у Вінницькій області.
Крім того, пунктом 3 цієї постанови установлено, що органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ та відповідних державних установ Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, що ліквідуються в установленому законодавством порядку.
Із наведено слідує, що утворене Управління поліції охорони у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40109131, номер запису 11741020000013622 від 07.11.2015 року) є окремою юридичною особою публічного права та правонаступником усіх прав та обов'язків ліквідованого УДСО при УМВС у Вінницькій області.
Враховуючи вищевикладене, питання щодо складання висновку, який необхідний для призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, на переконання суду, підлягає вирішенню саме Управлінням поліції охорони у Вінницькій області, як правонаступником всіх прав та обов'язків ліквідованого УДСО, зі служби із якого було звільнено позивача.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, відповідач 1 встановивши, що позивач проходив службу в УДСО при УМВС у Вінницькій області, листом №24/05/26/11-2017 від 06.01.2017 року передав відповідні документи за належністю до Управління поліції охорони у Вінницькій області для організації та розгляду питання щодо складання відповідного висновку для призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність з боку ГУ НП у Вінницької області бездіяльності щодо не подання до МВС України висновку щодо виплати ОСОБА_4 грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності II групи, оскільки такі дії мають бути вчинені керівником органу, де проходив службу позивач.
Відтак позовна вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо не подання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту), висновку щодо виплати ОСОБА_4 грошової допомоги у зв'язку з встановленням з 22 вересня 2016 року інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, задоволенню не підлягає.
Крім того враховуючи, що в ході судового розгляду було встановлено, що вирішення питання про складання висновку, на підставі якого здійснюється призначення одноразової грошової допомоги, віднесено до компетенції Управління поліції охорони у Вінницькій області як правонаступника УДСО при УМВС у Вінницькій області, а тому й у задоволенні іншої позовної вимоги про зобов'язання відповідача 1 надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення та виплати ОСОБА_4 допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, також належить відмовити.
Водночас визначаючись щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача 2 - Міністерство внутрішніх справи призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв'язку з установленням інвалідності II групи відповідно, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Із аналізу даної норми слідує, що передумовою прийняття рішення про призначення грошової допомоги є надходження до МВС України висновку складеного керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції.
В даному ж випадку із матеріалів справи вбачається, що документи та оригінал довідки МСЕК про встановлення % втрати працездатності ОСОБА_4 були направлені на адресу Управління поліції охорони у Вінницькій області для складання відповідного висновку лише 06.01.2017 року.
При цьому станом на дату розгляду даної справи відсутні будь-які докази розгляду вказаних документів та складання Управлінням поліції охорони у Вінницькій області висновку, лише після отримання якого відповідач 2 в місячний строк вирішує питання про призначення або відмову у призначенні грошової допомоги.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що дана позовна вимога ОСОБА_4 є передчасною та необґрунтованою, позаяк питання щодо призначення або відмови у призначенні грошової допомоги може бути вирішене Міністерством внутрішніх справ лише після отримання відповідного висновку, складеного керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ст. 71 КАС України), а згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень, докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Слободонюк Михайло Васильович
Судді Заброцька Людмила Олександрівна
Крапівницька Наталя Леонідівна