14 грудня 2016 р. Справа № 804/6469/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді суддів Турлакової Н. В. Павловського Д.П. Єфанової О.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління поліції охорони в Дніпропетровській області Національної поліції України, Департаменту поліції охорони Національної поліції України, Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Дніпропетровській області Національної поліції України, Департаменту поліції охорони, Національної поліції України в якому, з урахуванням уточнень просить: - визнати незаконними дії Управління поліції охорони в Дніпропетровській області Національної поліції України, що виразились у відмові виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги в зв'язку з втратою працездатності; - стягнути солідарно з Національної поліції України та Департаменту поліції охорони на користь позивача одноразову грошову допомогу в зв'язку з втратою працездатності.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що йому встановлена друга група інвалідності з 09.03.2016 року, причина інвалідності захворювання, яке, пов'язано з проходженням служби, не може виконувати ніяких видів труда на період активного лікування. Листом №Н-137/44/3/02-2016 від 06.09.2016 року Департамент поліції охорони Національної поліції України, окрім іншого повідомив, що виплата одноразової грошової допомоги буде здійснено після законодавчого врегулювання джерел фінансування для виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам Департаменту поліції охорони. Позивач вважає, що дії Управління поліції охорони в Дніпропетровській області Національної поліції України що виразились у відмові виплати одноразової допомоги у зв'язку з втратою працездатності з посиланням на відсутність джерел фінансування є незаконними.
Від відповідача-1 надійшло заперечення в яких він зазначає, що не заперечує проти здійснення одноразової грошової виплати, яка є предметом спору по справі, за умови надходження відповідного фінансування.
Від відповідача-2 надійшло заперечення в яких він посилається на те, що нормативно-правовим актом, регулюючим спірні правовідносини передбачено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції, до повноважень Департаменту поліції охорони у даних спірних правовідносинах входило лише затвердження висновку щодо призначення ОГД, що і було здійснено останнім, тобто Департаментом поліції охорони у даній справі свої обов'язки стосовно вчинення дій (затвердження висновку) було виконано належним чином та в повному обсязі. УПО та ДПО в межах повноважень вчинили всі можливі дії які спрямовані на отримання соціальної гарантії з боку держави ОСОБА_4, проте дій щодо виділення коштів з державного бюджету Національною поліцією України не вчинено, що призводить до порушення права останнього.
Відповідач-3 правом на подання заперечень станом на 14.12.2016р. не скористався.
Позивач та представники відповідачів 1, 2 проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.
Ухвалою суду від 14.12.2016р. відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
31.10.2013 року ОСОБА_4 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ до ГУМВС України в Дніпропетровській області де проходив службу до 06.11.2015р., 07.11.2015 року був прийнятий на службу до Національної поліції України та 11.03.2016р. звільнений, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_4 НОМЕР_1, копія якої наявна в матеріалах справи.
Згідно з довідкою до акта медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААГ №030887 від 10.03.2016 року ОСОБА_4 встановлена друга група інвалідності з 09.03.2016 року, причина інвалідності захворювання, так, пов'язано з проходженням служби, не може виконувати ніяких видів труда на період активного лікування.
Судом встановлено, у березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до начальника Управління поліції охорони в Дніпропетровській області з рапортом про виплату одноразової грошової допомоги, форма якого передбаченого Додатком №1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого 11.01.2016 року наказом МВС України №4.
В липні 2016 року ОСОБА_4, звернувся до начальника Управління поліції охорони в Дніпропетровській області із заявою про затримку виплати грошового забезпечення, копія якої наявна в матеріалах справи.
Начальником Департаменту поліції охорони затверджено Висновок від 01.07.2016р. про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, на підставі пп.б п.4 ст.99 Закону України «Про Національну поліцію» у сумі 130500грн.
Листом від 12.07.2016р. № 4.7/43/23/4-2016 Управління поліції охорони в Дніпропетровській області Національної поліції України повідомило матір позивача ОСОБА_7 про направлення пакету документів до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_4
Листом №Г-112 від 13.07.2016 року Департамент поліції охорони Національної поліції України повідомив позивача, що листом від 02.07.2016 року №1712/43/23/3-2016 Управління поліції охорони в Дніпропетровській області направило висновок про призначення одноразової грошової допомоги і розрахунок потреби в коштах до Національної поліції України. ОГД виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції.
Згідно Листа №1797/93/23/3-2016 від 19.07.2016р., ДФЗБО Національної поліції України, відмовила у затвердженні та виділенні коштів по висновку про призначення одноразової грошової допомоги позивачеві (вх. № 1178 від 18.07.2016), мотивуючі відмову тим, що видатки на забезпечення діяльності Департаменту поліції охорони (територіальних органів поліції охорони) у Державному бюджеті України не передбачені.
У подальшому, в зв'язку з відмовою ДФЗБО Національної поліції України затвердити висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та виділити кошти на здійснення зазначеної виплати, відповідач-1, з метою вирішення цього питання, звернувся до Департаменту поліції охорони (вих. № 1797/43/23/3-2016).
Відповідь ДПО від 28.07.2016 № 2979/43/3/02-2016 містить інформацію про те, що ДПО вживаються всі належні заходи для позитивного вирішення питання про призначення одноразової грошової виплати позивачу.
Управління поліції охорони в Дніпропетровській області листом №2-4/43/23/01-2-16 від 12.08.2016 року, окрім іншого, повідомило, що Департамент поліції охорони повернув матеріали, пов'язані із призначенням одноразової грошової допомоги при встановлені 2-ї групи інвалідності разом із затвердженим висновком та проінформував про те, що ними вживаються відповідні заходи щодо реєстрації територіальних органів поліції охорони одержувачами бюджетних коштів у визначеному законодавством порядку. Також у листі зазначено, що для вирішення даного питання по суті та з метою швидкого його вирішення ОСОБА_4 має право звернутися до окружного адміністративного суду для захисту своїх прав з позовом до Національної поліції України, як розпорядника бюджетних коштів.
Листом №Н-137/44/3/02-2016 від 06.09.2016 року Департамент поліції охорони Національної поліції України, окрім іншого повідомив, що виплата одноразової грошової допомоги буде здійснення після законодавчого врегулювання джерел фінансування для виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам Департаменту поліції охорони.
Відповідно до Листа Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України №2643/29/2/01-2016 від 09.09.2016р., за умови надходження зазначених коштів та покриття дефіциту видатків передбачених на виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, Національною поліцією України будуть розпочаті вказані виплати.
Згідно Розрахунку потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, працівника міліції станом на 01.10.2016р., ОСОБА_4, група інвалідності - ІІ, дата настання події 10.03.2016р., сума нарахованої одноразової грошової допомоги - 130500грн.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" №580-VІІІ від 02.07.2015 року.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Згідно з частини 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Ч.1 ст.99 Закону України "Про Національну поліцію", передбачено що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату:
Визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності, а саме за п.б) II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського визначає Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 (далі - Порядок № 4).
Згідно з п. 1 р. ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з п. 1 р. ІІІ Порядку № 4 формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у поліції здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції, фінансовими підрозділами головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) цих органів та фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).
Відповідно до п. 3 р. ІІІ Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
П. 1-5 розділу IV Порядку № 4 передбачено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.
Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: в апараті Національної поліції - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у міжрегіональних органах Національної поліції - начальник органу або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві -начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається структурним підрозділом до фінансового підрозділу Національної поліції за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
Виділення коштів для виплати ОГД здійснюється фінансовим підрозділом Національної поліції шляхом розподілу асигнувань на зазначені цілі в межах коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України.
Поліцейським або членам сім'ї загиблого поліцейського виплата ОГД здійснюється після подання заяви за формою згідно з додатком 4, після надходження коштів до міжрегіональних, територіальних органів поліції і проводиться фінансовим підрозділом за місцем проходження служби поліцейського шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку із зазначенням реквізитів для проведення операції переказу коштів на поточний рахунок (МФО, код за ЄДРПОУ, номер транзитного рахунку, номер карткового рахунку, реєстраційний номер облікової картки платника податків), або через касу органу поліції.
ОГД виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції.
Приймаючи рішення по суті спору, суд зазначає що ОСОБА_4 07.11.2015 року був прийнятий на службу до Національної поліції України та 11.03.2016р. звільнений, що підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_4 НОМЕР_1, копія якої наявна в матеріалах справи.
Згідно з довідкою до акта медико-соціальною експертної комісії серії 10 ААГ №030887 від 10.03.2016 року ОСОБА_4 встановлена друга група інвалідності з 09.03.2016 року, причина інвалідності захворювання, пов'язане з проходженням служби.
Отже, суд приходить до висновку про те, що позивач відповідає визначеним у вказаному вище Порядку критеріям та є таким, що має право на отримання спірної одноразової грошової допомоги.
Крім того, з огляду на докази наявні в матеріалах справи, та пояснення надані відповідачами 1, 2, суд дійшов висновку про те, що матеріали справи підтверджують, а відповідачами 1, 2 фактично не заперечується, наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з втратою працездатності, причиною якої є наявність у нього захворювання, яке пов'язано з проходженням служби.
Також, судом встановлено, що Управлінням поліції охорони в Дніпропетровській області Національної поліції України та Департаментом поліції охорони вчиненні в межах повноважень відповідні дії у вигляді підготовки погодження та направлення висновку про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, та розрахунку потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського проте всупереч п.4 Р.ІУ Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, виділення коштів для виплати ОГД фінансовим підрозділом Національної поліції шляхом розподілу асигнувань на зазначені цілі станом на час розгляду справи судом не здійснено.
Також, суд звертає увагу, що згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Частиною 1 статті 1 Протоколу № 1 ратифікованої Україною 11.09.1997 р. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ст. 17-1 Конвенції, згідно з якими кожен має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, державам учасницям Конвенції заборонено скасовувати встановлені нею права.
Стаття 13 Конвенції гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
За змістом частин 2 та 3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які б призводили до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Також слід зазначити про існуючу практику Європейського Суду з прав людини, згідно з якою при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та ЗУ «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).
Також Європейський Суд у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) зазначив щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань (недофінансування) для уникнення відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію чи прийняли закон, в даному випадку це виплата одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки, а в даному випадку виконання Закону.
Крім того, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 по справі «Будченко проти України» (заява № 38667/06) наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 39 рішення).
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не може бути тією обставиною, яка виключає відповідальність суб'єкта владних повноважень перед особою.
При цьому, щодо позовних вимог про визнання незаконними дій Управління поліції охорони в Дніпропетровській області Національної поліції України, суд зазначає, що вказаним Управлінням поліції та Департаментом поліції охорони вчиненні в межах повноважень відповідні дії, а саме підготовлено погодження та направлено висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, та розрахунку потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, проте виділення коштів для виплати ОГД фінансовим підрозділом Національної поліції шляхом розподілу асигнувань на зазначені цілі станом на час розгляду справи судом не здійснено, у звязку з чим, протиправна бездіяльність відповідача-1 та відповідача-2 відсутня.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у ході розгляду справи, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням того способу захисту порушеного права, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.
За таких обставин, з огляду на докази наявні в матеріалах справи, вимоги Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4, суд дійшов висновку про те, що відповідачем-3 була допущена протиправна бездіяльність, у зв'язку з чим, суд ввжає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги по висновку про призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності, шляхом розподілу асигнувань на зазначені цілі.
Щодо позовної вимог про стягнення солідарно з Національної поліції України та Департаменту поліції охорони на користь позивача одноразової грошової допомоги в зв'язку з втратою працездатності, суд зазначає наступне.
Згідно Розрахунку потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, працівника міліції станом на 01.10.2016р., ОСОБА_4, група інвалідності - ІІ, дата настання події 10.03.2016р., сума нарахованої одноразової грошової допомоги - 130500грн.
Згідно п.3 р.5 Порядку №4, виділення коштів для виплати ОГД здійснюється фінансовим підрозділом Національної поліції шляхом розподілу асигнувань на зазначені цілі в межах коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України.
З урахуванням викладеного, аналізуючи діюче законодавство, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати саме Національну поліцію України виділити кошти для виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності у сумі 130500грн. ОСОБА_4 шляхом перерахування вказаної суми Управлінню поліції охорони в Дніпропетровській області Національної поліції України відповідно до Наказу МВС України №4 від 11.01.2016р. «Про затвердження Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського».
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Управління поліції охорони в Дніпропетровській області Національної поліції України, Департаменту поліції охорони, Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги по висновку про призначення ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності, шляхом розподілу асигнувань на зазначені цілі.
Зобов'язати Національну поліцію України виділити кошти для виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності у сумі 130500 грн. ОСОБА_4 шляхом перерахування вказаної суми Управлінню поліції охорони в Дніпропетровській області Національної поліції України відповідно до п.п.3, 4 розділу ІУ Наказу Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016р. «Про затвердження Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського».
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Н.В. Турлакова Д.П. Павловський О.В. Єфанова