12 січня 2017 р. м. Вінниця
Справа № 802/2206/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Могилів-Подільська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - Могилів-Подільська ОДПІ, позивач) з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач) про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем станом на дату звернення до суду рахується заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 2172,35 грн. Вказану заборгованість відповідач ФОП ОСОБА_1 добровільно не погасив, а тому позивач звернувся до суду щодо її примусового стягнення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами ( а.с. 22 ). Разом з тим, через канцелярію суду подав заяву за вх. №1035 від 12.01.2017 про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 33 КАС України, а саме шляхом направлення на його поштову адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судової повістки, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 23-26).
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 4 статті 122 та частин 4, 6 статті 128 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.
Як свідчать матеріали справи, зокрема заява про застосування спрощеної системи оподаткування від 17.09.2015, ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2015 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обраний вид діяльності згідно з КВЕД - 47.89, 46.11, 47.9 «Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами», «Діяльність посередників у торгівлі с/г сировиною живими тваринами», «Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами» та обрана ставка єдиного податку в розмірі 20% до розміру мінімальної заробітної плати, 2 група ( а.с. 10-11 ).
Згідно з карткою особового рахунку платника податків, станом на 31.10.2016, з урахуванням наявної на початок року переплати в сумі 69,20 грн. та добровільної сплати податку в сумі 520,00 грн., а також нарахованої пені в сумі 5,55 грн, за відповідачем рахується заборгованість по сплаті єдиного податку з фізичних осіб за період з січня по жовтень 2016 року в сумі 2172,35 грн. ( а.с. 15 ).
Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов'язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки.
Обов'язок сплати податків платником передбачений і підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України, відповідно до якого платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 291.3 статті 291 глави 1 розділу 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з п.п. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України, зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.
Пунктом 295.1. статті 295 ПК України передбачено, що платники єдиного податку сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Статтею 300 ПК України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність згідно цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за подання податкових декларацій.
Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом суб'єкта господарювання.
У відповідності до вимог статті 59 ПК України, а також з метою погашення податкового боргу, відповідачу надіслано податкову вимогу "Ф" №459-17 від 18.03.2016, яка отримана відповідачем 29.03.2016 ( а.с. 13-14 ). В той же час, зазначена податкова вимога залишилась без виконання, в добровільному порядку відповідач податковий борг не сплатив.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, оскільки узгоджені грошові зобов'язання відповідача зі сплати єдиного податку з фізичних осіб на час розгляду справи залишаються непогашеними і доказів сплати боргу в сумі 2172,35 грн. суду не надано, такий борг, відповідно до вимог п.95.2 ст. 95 ПК України, підлягає стягненню з відповідача на підставі судового рішення.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що на день розгляду справи відповідач податковий борг, який підтверджується матеріалами справи, не сплатив, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Частиною 4 статті 94 КАС України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 24240, ідентифікаційний код НОМЕР_1) кошти в сумі 2172,35 грн. (дві тисячі сто сімдесят дві гривні 35 коп.) в дохід місцевого бюджету (р/р № 31416699700526, код платежу 18050400, одержувач УК у Томашпільському районі, банк одержувача - ГУДКСУ у Вінницькій області, код банку 37338187, МФО 802015).
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна