Справа № 755/15385/16-ц
"31" січня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Дудник В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором про надання невідновлюванної кредитної лінії №030.29-50/270-С від 23.05.2007 року в сумі 738 274,15 доларів США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день ухвалення рішення, а саме: сума заборгованості за кредитом - 296 769.00 доларів США; сума заборгованості за відсотками - 262 375.69 доларів США; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 73 720.91 доларів США; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 105 408.55 доларів США, а також судовий збір в сумі 274 894,64 гривень.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23 травня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який загальними зборами акціонерів АКБ «Укрсоцбанк» 16 квітня 2010 року на вимогу Закону України «Про акціонерні товариства» перейменований на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання відновлюванної кредитної лінії №030.29-50/270-С, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 400 000,00 доларів США з графіком повернення кредиту, передбаченим пунктом 1.1.1. Договору кредиту та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Договором кредиту до 22 травня 2014 року зі сплатою 12,7% процентів річних. В якості забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту, між позивачем, відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 травня 2007 року укладено Договір поруки № 030.29-50/270-С, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 зобов'язалася у повному обсязі солідарно відповідати за виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту. Свої зобов'язання, визначені п. 3.1.1. договору кредиту, позивачем виконано належним чином в повному обсязі: відповідачу відкрито позичковий рахунок в АКБ «Укрсоцбанк» та надано суму кредиту відповідно до заяв відповідача ОСОБА_1 10 липня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до договору кредиту, якою збільшено розмір процентів за користування кредитом до 14% річних. 29 вересня 2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору кредиту, якою збільшено розмір плати за користування кредитом до 14,63% річних та встановлено кінцевий термін повернення кредитної заборгованості за договором кредиту, а саме до 22 травня 2019 року. Також, 29 вересня 2010 року між позивачем, відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до договору поруки, якою відповідач ОСОБА_2 погодилася зі збільшенням строку користування кредитом та встановлено кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом до 22 травня 2019 року. Крім того відповідач ОСОБА_2 зобов'язалася відповідати перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту за відсотковою ставкою, яка визначена договором кредиту, а також усіма додатковими угодами про внесення змін (доповнень) до договору кредиту, згідно з якими буде змінюватися розмір процентної ставки, а також сплата комісій у розмірі, строки та в порядку, що визначені договором кредиту. Відповідачем не виконуються умови договору кредиту - порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів. Неналежне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 03 серпня 2016 року становить 738 274,15 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03 серпня 2016 року (1 долар США = 24.823176 гривень) складає 18 326 309,16 гривень, з якої: сума заборгованості за кредитом - 296 769.00 доларів США (7 366 749.12 гривень); сума заборгованості за відсотками - 262 375.69 доларів США (6 512 997.93 гривень); розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 73 720.91 доларів США (1 829 987.12 гривень); розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 105 408.55 доларів США (2 616 574.99 гривень). Загальна сума заборгованості - 738 274,15 доларів США (18 326 309.16 гривень). Таким чином, відповідачі взяті на себе зобов'язання по поверненню заборгованості за кредитом, відсотками та штрафними санкціями за договором не виконують. За таких підстав позивач вважає, що наявна заборгованість підлягає стягненню з відповідачів солідарно в повному обсязі. Оскільки вирішення спору в досудовому порядку з вини відповідачів стало неможливим, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд цивільної справи без участі позивача, в якому просив розгляд справи здійснити без участі представника ПАТ «Укрсоцбанк», позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила застосувати строки позовної давності до заявлених позивачем вимог.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 травня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/270-С, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (а.с.13-14).
Відповідно до п.п. 1.1.1. п. 1.1. статті 1 договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 13,5 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 400 000 доларів США 00 центів, з щомісячним зниженням ліміту за станом на кожне 10 число місяця на 4 761 долар США 00 центів з коригуванням залишку ліміту на останній місяць дії кредитного договору, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 22 травня 2014 року, на умовах визначених цим договором.
В забезпечення виконання умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії з боку позичальника ОСОБА_1, 23 травня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 030.29-50/270-С, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 зобов'язалася перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/270-С від 23 травня 2007 року (а.с.19-20).
10 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/270-С від 23 травня 2007 року, відповідно до якої в зв'язку з досягненням згоди про зміну процентної ставки, сторони домовились викласти пункт 1.1. договору у такій редакції: «1.1.1. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 14 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 400 000 доларів США 00 центів, з щомісячним зниженням максимального ліміту на 4 761 доларів США 00 центів (а.с.16).
29 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/270-С від 23 травня 2007 року, відповідно до якої сторони, окрім іншого, підтвердили, що залишок заборгованості за кредитом станом на дату укладення цієї додаткової угоди складає 296 769,00 доларів США 00 центів, залишок заборгованості за нарахованими процентами 25 623,52 долари США 52 центи. Крім того, сторонами було погоджено встановлення нової процентної ставки за користування кредитними коштами в розмірі 14,63 відсотків річних та встановлено новий кінцевий термін повернення кредитної заборгованості за договором, а саме до 22 травня 2019 року (включно) (а.с.17-18). Вказана додаткова угода також надала свою згоду на укладення даної угоди, про що свідчить заява, надана останньою.
В подальшому, у зв'язку з укладення додаткової угоди до договору, 29 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін до договір поруки № 030.29-50/270-С від 23 травня 2007 року.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди до договору від 29 вересня 2010 року, сплата чергових щомісячних процентів, що нараховуватимуться в період з 29 вересня 2010 року по 28 вересня 2011 року здійснюється наступним чином: сплата нарахованих процентів здійснюється в загальному порядку, передбаченому договором, в сумі не менше ніж 50% від суми нарахованих процентів; залишкова частина нарахованих, але не сплачених процентів, акумулюється на рахунку № НОМЕР_1 в Радянському відділенні КМФ ПАТ «Укрсоцбанк». Після спливу строку, визначеного в п.п. 3.1. цієї додаткової угоди, сплата процентів за користування кредитом здійснюється наступним чином: сума процентів, нарахованих згідно з п.п. 3.1.2. цієї додаткової угоди, разом із процентами за користування кредитом, сума яких зазначена в п. 1 цієї додаткової угоди, сплачуються до 10 числа (включно) кожного місяця, рівними частинами протягом 60 місяців на рахунок НОМЕР_1 в Радянському відділенні КМФ ПАТ «Укрсоцбанк»; сплата чергових щомісячних процентів за користування кредитом здійснюється в загальному порядку, передбаченому договором. У разі, якщо день сплати процентів припадає на неробочий (святковий або вихідний) день кредитора, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих, але не сплачених процентів не пізніше ніж в останній перед ним робочий день кредитора.
Згідно п.п. 3.3.6 п. 3.3. статті 3 договору про надання відновлювальної кредитної лінії, позичальник зобов'язаний: сплачувати кредитору проценти в розмірі, передбаченому п. 1.1.1. цього договору та комісії в розмірах та в порядку, визначеному п.п. 2.6., 2.8., 2.9. цього договору.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до п. 4.2. статті 4 договору про надання відновлювальної кредитної лінії, у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених п. 2.4. цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1., 2.6., 3.2.3., 4.4., 5.4. цього договору позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочки, що діє у цей період.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано за порушення позичальником умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом суму заборгованості станом на 03 серпня 2016 року у розмірі 738 274,15 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03 серпня 2016 року (1 долар США = 24.823176 гривень) складає 18 326 309,16 гривень, з якої: сума заборгованості за кредитом - 296 769.00 доларів США (7 366 749.12 гривень); сума заборгованості за відсотками - 262 375.69 доларів США (6 512 997.93 гривень); розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 73 720.91 доларів США (1 829 987.12 гривень); розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 105 408.55 доларів США (2 616 574.99 гривень). Загальна сума заборгованості - 738 274,15 доларів США (18 326 309.16 гривень).
За вимог ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що, виходячи з принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, суд позбавлений можливості самостійного витребування та збирання доказів по справі та надання оцінки обсягу доказів, який би був достатній для задоволення вимог позивача.
Відповідно до ч.2 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Уповноваженим представником позивача висловлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.
Заявляючи у відповідності до вимог ч. 2 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи за її відсутності особа усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з'ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Як вбачається з укладеного між укладеного договору про надання не відновлювальної кредитної лінії з урахуванням додаткової угоди від 29 вересня 2010 року, кінцевим терміном повернення кредитної заборгованості встановлено до 22 травня 2019 року (включно).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Вказані правові позиції взаємоузгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими в постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14, у справі № 6-154цс15 від 30 вересня 2015 року, 6-48цс15 від 22 квітня 2015 року.
Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові суду від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15: «У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу».
Так, відповідно до наданого стороною позивача розрахунку вимог банку, позичальником ОСОБА_1 останній платіж по погашенню заборгованості за тілом кредиту було здійснено 09 грудня 2009 року у розмірі 325,00 доларів США, за відсотками - 12 вересня 2011 року у розмірі 1 740,81 доларів США.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Як роз'яснено в пункті 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року за №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі №1-26/2011 року «за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг)», встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
За правилами ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі до винесення судом рішення, є підставою для відмови у позові.
Суд вважає підставним застосування в межах даного спору строку позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідачів, оскільки останній платіж за кредитним договором був здійснений позичальником 12 вересня 2011 року. Відповідно не отримавши виконання зобов'язань за договором, у позивача виникає право протягом трьох років, у відповідності до вимог ст. 257 ЦК України звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Перебіг позовної давності за вимогами позивача скінчився в 13 вересня 2014 року.
Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором лише 11 жовтня 2016 року, про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції суду, тобто пропустив строк позовної давності для звернення до суду, що є підставою для відмови в позові.
В той же час, позивачем не подавалось до суду клопотання про визнання поважними причини пропущення позовної давності та відповідно про захист судом порушеного права, а судом з наданих позивачем матеріалів позовної заяви не встановлено поважності причин пропущення позивачем позовної давності.
За приписом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Як роз'яснено в п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.
За вимог ст. 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Таким чином, з викладеного вбачається відсутність підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за договором.
Дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на позов у цивільно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у цивільно-правових відносинах.
Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, враховуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Враховуючи, що суд дійшов обґрунтованих висновків, щодо відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», то з урахуванням положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування судового збору, у разі відмови у позові не підлягають.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 251, 252-255, 256, 257, 261, 266, 267, 526, 530, 546, 553, 610, 611, 612, 629, 631, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про захист прав споживачів», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 10, 11, 14, 27, 60, 64, 88, 158, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: