755/2184/17
"03" лютого 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Ластовки Н.Д.
за участю секретаря Панасюк Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративний позов Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві до ОСОБА_1 про примусове видворення з України та затримання з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, -
03 лютого 2017 року Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва, як місцевого адміністративного суду, з позовом до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України негайно та його затримання.
Представник позивача Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві - Наливайко А.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, пояснив, що відповідач ОСОБА_1 неправомірно перебуває на території України, та ухиляється від виїзду з території України, чим порушує вимоги ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 150 від 15.02.2012. Зі слів іноземця було з'ясовано, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув на територію України у м. Києві 11.10.2016 року перетнувши державний кордон через КПП «Бориспіль» по національному паспорту, № НОМЕР_1 від 15.02.2015 р. терміном дії до 14.02.2025 у приватних справах. На даний час проживає в м. Києві за адресою АДРЕСА_1. Під час перебування в Україні громадянин Республіки Узбекистан вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП у зв'язку з чим 04.11.2016 року Дніпровським РВ ГУ ДМС України в м. Києві відносно нього складено адміністративний протокол відповідно до ч.1 ст. 203 КУпАП за порушення правил працевлаштування іноземців та ОБГ на території України, а саме Закон України «Про зайнятість населення».В зв'язку з викладеним просить прийняти рішення про примусове видворення відповідача за межі України та його затримання.
Відповідач - ОСОБА_1 в судовому засідання проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні,
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як убачається з матеріалів справи, під час перебування в Україні громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП у зв'язку з чим 04.11.2016 року Дніпровським РВ ГУ ДМС України в м. Києві відносно нього складено адміністративний протокол відповідно до ч.1 ст. 203 КУпАП за порушення правил працевлаштування іноземців та ОБГ на території України, а саме Закон України «Про зайнятість населення».
04.11.2016 року керівництвом Дніпровського РВ ГУ ДМС України в м. Києві затверджено рішення про примусове повернення за межі України та заборону в'їзду в Україну терміном на три роки до 05.11.2019 року стосовно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зобов'язався залишити територію України до 15.11.2016 року. Дане рішення вищезазначений громадянин не виконав.
02.02.2017 Дніпровським РВ ГУ ДМС України в місті Києві відносно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1, 22.04.1989 складено адміністративний протокол відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП за порушення правил перебування іноземців та ОБГ на території України, а саме статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011р. №3773-VI.
Близькі родичі, кошти на перебування в Україні, паспортний документ відсутній.
За отриманням статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту на території України до підрозділів ДМС України не звертався.
Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011р. № 3773-VI (далі - Закон) визначені загальні питання правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядку їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Частинами 1, 2 ст. 16 цього ж Закону визначено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.
За змістом ч.1 ст. 30 цього ж Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Як роз'яснено у п. 26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012р. за № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» ( у редакції, викладеній в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року № 3), примусове видворення та затримання іноземця та особи без громадянства здійснюється лише на підставі постанови адміністративного суду. З позовом про примусове видворення та затримання іноземця та особи без громадянства до адміністративного суду мають право звернутися центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України за місцезнаходженням вищезгаданих органів. Позовна заява про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства може бути подана до суду разом з позовною вимогою про затримання, у той же час вимога про затримання може бути подана після вирішення вимоги про видворення іноземця чи особи без громадянства. Якщо ці вимоги подані разом, то судам необхідно враховувати те, що вирішення вимоги про затримання є похідним від вирішення вимоги про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства. Водночас судам необхідно враховувати, що задоволення позовної вимоги в частині примусового видворення іноземця чи особи без громадянства не є абсолютним для вирішення позову в частині затримання. Однак слід мати на увазі, що у разі задоволення цих позовних вимог судом, рішення в частині затримання підлягає негайному виконанню, про що суди повинні зазначити в резолютивній частині постанови (пункт 9 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи з положень частини четвертої статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та приписів частини другої статті 183-5 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява з вимогою про затримання іноземця чи особи без громадянства може бути подана до суду лише з метою забезпечення можливості подальшого видворення, тобто рішення судом про таке видворення повинно бути прийнято до вирішення питання про затримання або якщо такі позовні вимоги заявлені в одній позовній заяві, то під час вирішення такої позовної заяви. Тому судам слід мати на увазі, що адміністративний суд не має повноважень на затримання іноземця чи особи без громадянства до вирішення питання про примусове видворення такої особи. Тобто суд повинен відмовити в задоволенні позову про затримання, якщо таку позовну заяву подано до вирішення питання про примусове видворення.
Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ.
Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Відповідно до статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
З матеріалів справи вбачається, що обставин, які вказані в ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та унеможливлюють примусове видворення за межі території України не встановлено. Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Крім того, відповідач не звертався до Управління Державної міграційної служби України у м. Києві з заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
З вищевикладеного убачається, що доказів, які мали підтвердити законність перебування відповідача на території України, суду надано не було.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також беручи до уваги, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 грубо порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, ухиляється від виїзду із України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішень про його примусове повернення, що є підставою для прийняття судом рішення про примусове видворення відповідача за межі України та його затримання.
На підставі п. 5 ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України суд приходить до висновку про звернення до негайного виконання постанови про примусове видворення відповідача.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 99, 158, 159, 160-163, 183-5, 256 Кодексу адміністративного судочинства України; ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» за № 1 від 25 червня 2009р., суд
Адміністративний позов Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві до ОСОБА_1 про примусове видворення з України та затримання з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Узбекистан, таким, що перебуває на території України на нелегальному становищі.
Примусово видворити з України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Узбекистан та затримати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Постанову суду звернути до негайного виконання про примусове видворення з України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі її оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.