Справа № 755/10590/16-к
Ухвала
"25" січня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши заяву прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України, ОСОБА_3 про роз'яснення судового рішення, відповідно до вимог ст. 380 КПК України, у справі № 755/10590/16-к (1-кп/755/802/16), -
встановив:
Прокурор другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України, ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про роз'яснення судового рішення - ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 09.08.2016 року (головуючий суддя ОСОБА_6 ) про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні ЄРДР № 42016000000001578 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 372 КК України.
Згідно вищевказаної ухвали дане провадження було повернуто прокурору з мотивів того, що в обвинувальному акті містяться дані про вчинення правопорушень рядом посадових осіб правоохоронних органів, органів прокуратури, суду та інших службових осіб, більш того, зазначено про спільний злочинний намір ОСОБА_7 та ряду службових та посадових осіб, зокрема, і без зазначення про виділення матеріалів щодо цих осіб в окреме провадження, в той час, як правова кваліфікація зазначена лише відносно ОСОБА_7 , всупереч того, що обвинувальний акт відносно однієї особи не може містити обвинувачення щодо інших осіб, оскільки порушує право на захист та позбавляє суд визначити межі судового розгляду.
Крім того, як зазначено в ухвалі суду, згідно ст. 91 КПК України в обвинуваченні повинні бути зазначені форма вини, мотив, мета вчинення злочину, в обвинуваченні ОСОБА_7 не міститься чіткого формулювання із зазначенням конкретних дій, у вчиненні яких він обвинувачується, зокрема, відсутнє чітке розмежування дій, передбачених ст.ст. 364, 366, 371, 372 КК України, із зазначенням форми вини, мотиву і мети вчинення злочинів, прокурором не зазначені конкретні ознаки спрямованості умислу і мотиву дій обвинуваченого по кожному конкретному злочину, в обвинувальному акті є лише опис диспозиції інкримінованих статей.
Крім того, в ухвалі вказано, що реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає у повній мірі вимогам ст. 291 КПК України та наведено доводи з цього питання.
Наведене в ухвалі суду першої інстанції, як вважає прокурор є незрозумілим, таким що не може бути виконаним без відповідного роз'яснення суду, також вважає, що в ухвалі є передчасним посилання на практику Європейського суду (зокрема, п. а, b, п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), невірні є посилання на практику Верховного суду України 1990 року, вважає, що реєстр матеріалів досудового розслідування складено вірно, а тому необхідні роз'яснення і в цій частині, так як невідомо, що необхідно усунути при виконанні ухвали суду.
Згідно ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Також роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Вказана стаття КПК України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним судового рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
Дослідивши текст ухвали суду, яке прокурор просить роз'яснити, суд вважає, що дана ухвала чітко викладена та зрозуміла для виконання.
Питання, поставлені в заяві про роз'яснення судового рішення, стосуються незгоди прокурора з рішенням суду, фактично не стосуються роз'яснення вказаної ухвали.
Суд першої інстанції при розгляді заяви про роз'яснення судового рішення не може змінювати його зміст, доповнювати чи коментувати.
Крім того, суд апеляційної інстанції розглядаючи апеляційну скаргу прокурора на ухвалу суду першої інстанції про повернення обвинувального акту прокурору вказав: «…як убачається з обвинувального акту розділ під назвою «Формулювання обвинувачення» містить переписані фактичні обставини справи із більш розширеним викладенням фактичних обставин справи по кожній статті, що не можна визнати формулюванням обвинувачення.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що термін «фактичні обставини кримінального правопорушення» та «формулювання обвинувачення» має різний правовий характер, що повинно враховуватись стороною обвинувачення.
Так, п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що як розділ обвинувального акту з викладеними фактичними обставинами кримінальних правопорушень, так і розділ «Формулювання обвинувачення» містить висновок про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень «у результаті сукупних злочинних дій» з іншими посадовими і службовими особами різних рангів ( ч. 9 ст. 31 КПК України) без будь-якого конкретного визначення виділених кримінальних проваджень за цими епізодами.
При цьому правова кваліфікація дії ОСОБА_7 за обвинувальним актом ці обставини не визначає.
Такі суперечності убачаються і з апеляційної скарги прокурора у яких він наголошує на тому, що суд при розгляді обвинувачення у судовому розгляді має перевіряти ці обставини.
Необґрунтованими є посилання апеляційної скарги прокурора щодо повноти реєстру матеріалів досудового розслідування, оскільки у відповідності до вимог ст. 109 КПК України до нього мають бути занесені не тільки реквізити процесуальних рішень, а і номер і найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення, що зокрема стосується внесення у ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, оскільки внесення відомостей про кримінальні правопорушення є процесуальною підставою здійснення кримінального провадження, частиною якого є судове провадження, що має перевіряти суддя у підготовчому судовому засіданні.»
Місцевий суд не вправі роз'яснювати судові рішення апеляційної інстанції, у тому числі і про залишення без змін рішення названого суду.
При таких обставинах в задоволенні заяви прокурора слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-372, 376, 380, 395 КПК України, суд -
ухвалив:
У роз'ясненні ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 09.08.2016 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні ЄРДР № 42016000000001578 від 14.06.2016 року відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 372 КК України, - відмовити.
Оголошення повного тексту ухвали призначити на 09:15 годину 30 січня 2017 року.
Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом семи днів з дня оголошення її повного тексту.
Суддя