Рішення від 02.02.2017 по справі 688/3917/16-ц

Справа 688/3917/16-ц

№ 2/688/85/17

РІШЕННЯ

Іменем України

02 лютого 2017 року м.Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Стаднічук Н.Л.,

при секретарі Березюк Н.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Виконавчий комітет Шепетівської міської ради про виселення з житлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Предствник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа Виконавчий комітет Шепетівської міської ради про виселення відповідача з житлового будинку № 9 по вул.Лєрмонтова в м.Шепетівка Хмельницької області без надання іншого жилого приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ВАС №565746 від 26 грудня 2002 року позивачка є власником житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями, який знаходиться в м.Шепетівка по вул.Лермонтова, 9, де вона проживає на сьогоднішній день. Разом з нею в будинку зареєстрований і відповідач. Сімейні відносини між ними відсутні, вони спільно не проживають, спільним побутом не пов'язані, взаємні права та обов'язки відсутні. Відповідач вже давно досяг повноліття, не має статусу члена сім'ї, одружений і має свою сім'ю, договір найму жилого приміщення з ним не укладався. Позивачка сама оплачує абонентську плату за користування електроенергією та природним газом. Через те, що в будинку зареєстрований відповідач, вона не може оформити субсидію на надання комунальних послуг як пенсіонер за віком. Разом з тим, в неї скрутне матеріальне становище, тому намагається зберегти та заощадити грошові кошти на зимовий опалювальний сезон, а також через хвороби за віком постійно несе додаткові витрати на медикаменти та медичне лікування. Вважає, що позов підлягає задоволенню в зв'язку з непроживанням відповідача за вказаною адресою реєстрації місця проживання без поважних причин та систематичним порушенням правил співжиття, що підтверджується її зверненнями до органів правопорядку 27.01.2016 року, 04.02.2016 року, 19.02.2016 року, 20.02.2016 року та 29.02.2016 року із заявами про вчинення ОСОБА_3 скандалів з погрозами позбавити її життя, побити та удушити її дочку, яка проживає разом з нею, вимаганням грошей та нанесенням тілесних ушкоджень її дочці під час вимагання грошей.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що вона є власницею будинку, а відповідач ОСОБА_3 є її сином, який дебоширить, погрожує її дочці, яка проживає у її будинку разом з дітьми, побив її, зловживає спиртними напоями і наркотичними засобами, виганяв їх з будинку. Крім того, відповідач одружений, у його дружини є будинок, де він може проживати. З березня 2016 року відповідач у будинку не проживає, не бере участі в утриманні будинку, його речей в будинку немає.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та пояснив, що проживає в житловому будинку по вул.Лермонтова, 9 в м.Шепетівка, не має іншого житла, працює таксистом, тому приїжджає ночувати у будинок матері, визнав наявність конфліктів між ним, матір'ю та сестрою, яка проживає у будинку, заперечив зловживання ним спиртними напоями та наркотичними засобами, а також погрози їм зі свого боку.

Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечувала з тих підстав, що відповідач ОСОБА_3 в будинку не проживає, з березня 2016 року ним не користується, не руйнує, не псує та заходи впливу щодо останнього не застосовувались.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений з займаного жилого приміщення або обмежений в праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, крім випадків, коли вони здійснюються всупереч з призначенням цих прав або з порушенням прав інших громадян або організацій.

Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) належать дружина власника, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство (ч.2 ст.64, ч.4 ст.156 ЖК України). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ст.157 ЖК України членів сім'ї власника житлового будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст.116 цього Кодексу. Виселення провадиться в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Ч.1 ст.116 ЖК України визначено, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. .

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 грудня 2002 року, позивачка ОСОБА_1 є власником жилого будинку по вул.Лермонтова, 9 в м.Шепетівка.

Відповідач ОСОБА_3 є сином позивачки та зареєстрований у вказаному будинку.

Постановою Шепетівського міськрайонного суду від 04.07.2016 року встановлено, що 03.02.2016 року ОСОБА_3 за місцем свого проживання - по вул.Лермонтова, 9 в м.Шепетівка погрожував своїй матері ОСОБА_1 фізичною розправою, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.1732 КУпАП. Стягнення за вказане правопорушення на ОСОБА_3 не накладалось в зв'язку з закінченням строку, передбаченого ст.38 КУпАП.

21.02.2016 року в будинку № 9 по вул..Лермонтова в м.Шепетівка на грунті виниклих неприязних відносин ОСОБА_3 вчинив суперечку із своєю матрі'ю ОСОБА_1, під час якої наніс своїй сестрі ОСОБА_5, яка стала на захист матері, легкі тілесні ушкодження. Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28.07.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.125 КК України, і призначено покарання у виді 200 год. громадських робіт.

Згідно показань свідка ОСОБА_5 відповідач з лютого 2016 року в будинку № 9 по вул..Лермонтова не проживає, свої речі з будинку забрав.

В п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначено, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст..116 Житлового кодексу України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.

Таким чином, виселенню особи внаслідок систематичного порушення правил співжиття має передувати вжиття заходів попередження уповноваженими на те державними органами або заходів громадського впливу органами самоорганізації населення, що повинно підтверджуватися письмовими доказами.

Всупереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України позивач не надала суду належних та допустимих доказів того, що після застосування до відповідача заходу впливу за вироком суду від 28.07.2016 року він вчинив повторне порушення правил співжиття.

Суд вважає, що показання свідка ОСОБА_6 про застосування до ОСОБА_3 заходів впливу у вигляді офіційних застережень не є допустимим доказом застосування заходів попередження та впливу, оскільки відповідно до ст.10 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» офіційне попередження про недопустимість насильства в сім'ї виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції, про що

повідомляється під розписку. Відтак, наявність таких попереджень має бути підтверджена письмовими доказами.

З врахуванням наведеного суд вважає, що позивачем не доведено наявності перешкод у користуванні належим їй будинком, систематичного порушення відповідачем правил співжиття у вказаному будинку після застосовування до нього заходів впливу. Наявність конфлікту між сторонами, які проживають в одному будинку, та неприязні стосунки між ними самі по собі не тягнуть за собою виселення члена сім'ї власника без надання іншого жилого приміщення.

У зв'язку з викладеним, на думку суду, відсутні передбачені законом підстави для виселення відповідача зі спірного будинку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.116, 156, 157 ЖК України, ст.ст.1, 3, 4, 6, 10, 11, 60, 212- 215 ЦПК країни, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Хмельницької області через Шепетівський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.Л.Стаднічук

Попередній документ
64529688
Наступний документ
64529690
Інформація про рішення:
№ рішення: 64529689
№ справи: 688/3917/16-ц
Дата рішення: 02.02.2017
Дата публікації: 08.02.2017
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
Категорія справи: Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про виселення