Гусятинський районний суд Тернопільської області
Справа № 596/2156/16-к
"13" січня 2017 р. Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представників установи виконання
покарань ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника засудженого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в дистанційному провадженні з Копичинською ВК №112 в залі суду в селищі Гусятин клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Козачки, Лановецького району, Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою незакінченою освітою, неодруженого, до засудження не працюючого, раніше не судимого.
Засудженого: 18.02.2016 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ст. ст. 146 ч. 2, 189 ч. 2, 70 ч. 1 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, якому зараховано в строк відбуття покарання термін його перебування під вартою з 24.04.2015 року по 18.02.2016 року, що становить 9 місяців 25 днів та згідно ст. 72 КК України відповідає 1 рік 7 місяців 20 днів позбавлення волі. Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області від 21.06.2016 року вирок Тернопільського міськрайонного суду від 18.02.2016 року в частині засудження за ст. 189 ч. 2 КК України та призначення покарання скасовано, ухвалено вважати засудженим за ст. ст. 146 ч. 2. 187 ч. 2, 69, 70 ч. 1 КК України на 4 роки позбавлення волі. Зараховано в строк відбуття покарання термін його перебування під вартою з 24.04.2015 року по 21.06.2016 року включно, згідно ст. 72 КК України з розрахунку 1 день тримання під вартою за 2 дні позбавлення волі, -
Засуджений ОСОБА_7 звернувся до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України з тих підстав, що він довів своє виправлення.
В судовому засіданні засуджений та його захисник, підтримали клопотання з підстав наведених у ньому, і просили його задовольнити. Крім того, засуджений показав, що за час відбування покарання він щиро розкаявся у скоєних злочинах, намагається не допускати порушень режиму утримування, непогашених стягнень не має.
Представники Копичинецької ВК - 112 в судовому засіданні заперечували щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання останнього, оскільки клопотання є передчасним. Також вказали, що при розгляді комісією Копичинецької ВК - 112 питання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 предметом розгляду друге стягнення (від 09.11.2016 року) не було і на час розгляду комісією питання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 воно не враховувалося. При застосуванні до засудженого заохочення взято до уваги ставлення до праці та активну участь лише у благоустрої колонії, а не за перевиконання норми виробітку.
Прокурор в судовому засіданні висловив думку про відсутність підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання. Вказав, що клопотання є безпідставним, в задоволенні якого слід відмовити.
Суд, заслухавши засудженого, його захисника, представників Копичинецької ВК - 112, думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, матеріали особової справи засудженого та інші представлені адміністрацією колонії документи щодо засудженого, приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 18.02.2016 року був засуджений Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ст. ст. 146 ч. 2, 189 ч. 2, 70 ч. 1 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі, якому зараховано в строк відбуття покарання термін його перебування під вартою з 24.04.2015 року по 18.02.2016 року, що становить 9 місяців 25 днів та згідно ст. 72 КК України відповідає 1 рік 7 місяцям 20 дням позбавлення волі. Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області від 21.06.2016 року вищевказаний вирок Тернопільського міськрайонного суду від 18.02.2016 року в частині засудження ОСОБА_7 за ст. 189 ч. 2 КК України та призначення покарання скасовано, ухвалено у вказаній частині новий вирок. ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.187 КК України і призначено йому покарання за даною статтею із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна. Ухвалено вважати ОСОБА_7 засудженим за ст. ст. 146 ч. 2. 187 ч. 2, 69, 70 ч. 1 КК України на 4 роки позбавлення волі. Зараховано в строк відбуття покарання термін його перебування під вартою з 24.04.2015 року по 21.06.2016 року включно, з розрахунку згідно ст. 72 КК України один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання 24.04.2015 року.
Кінець строку відбування покарання 23.02.2018 року.
Засуджений ОСОБА_7 відбув 2/3 строку покарання - 26.10.2016 року.
Відповідно до ч. 2, п.2 ч. 3 ст. 81 КК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.
Висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до роз'яснень п.п. 2, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким”- умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період-відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Як вбачається з матеріалів особової справи засудженого, представлених документів на засудженого адміністрацією колонії, зокрема, з характеристики на засудженого ОСОБА_7 затвердженої начальником Копичинської ВК - 112 14.11.2016 року, засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі з 30.04.2015 року. Під час утримання в слідчому ізоляторі характеризувався посередньо, порушень режиму утримання не допускав. Заохочень та стягнень не мав.
З 15.07.2016 року засуджений відбуває покарання у Копичинецькій виправній колонії УДПтСУ в Тернопільській області (№112). На виробництві установи працевлаштований робітником інструментального цеху, проте, з січня по жовтень 2016 року не було 100% норми виробітку ні перевищення норми виробітку. Станом на 14.11.2016 року за період відбування покарання в Копичинській виправній колонії №112 характеризується негативно, допустив два порушення установленого порядку відбування покарання, за які були накладені дисциплінарне стягнення. Одне з яких станом на день розгляду клопотання достроково не зняте та не погашене у встановленому законом порядку. Має одне заохочення за сумлінну поведінку, ставлення до праці та активну участь по благоустрою колонії.
У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Намагається утримувати у чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, не завжди має охайний зовнішній вигляд. Намагається дбайливо ставитися до майна установи і предметів, яким користується при виконанні дорученої роботи. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість. Намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, достатніх навичок для самостійного їх виконання не має. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Приймає участь у програмі диференційованого впливу на засуджених «Фізкультура і спорт». Соціальний зв'язок з рідними підтримує шляхом телефонних розмов, отримує посилки, передачі. Вину в скоєних злочинах визнав повністю. Позову на виконанні за виконавчими листами не має.
За статейними ознаками заохочувальній нормі закону щодо зміни умов тримання згідно ст. ст. 100, 101 КВК України підлягав після фактичного відбуття 1/3 призначеного строку покарання 25.06.2015 року. Проте, постійно - діючою комісією Копичинської виправної колонії УДПтСУ в Тернопільській області №112 не розглядався.
За статейними ознаками заохочувальній нормі закону щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, у відповідності до ст. 82 КК України, підлягав після фактичного відбуття 1/2 частини призначеного судом строку покарання - 24.02.2016 року. Проте, 29.07.2016 року постійно - діючою комісією Копичинської виправної колонії УДПтСУ в Тернопільській області (№112) засудженому було відмовлено у застосуванні даної заохочувальної норми закону, як такому, що не став на шлях виправлення.
За статейними ознаками заохочувальній нормі закону у вигляді умовно - дострокового звільнення від відбування покарання у відповідності до ст.81 КК України підлягав після фактичного відбуття 2/3 частини призначеного судом строку покарання 26.10.2016 року. Проте, 09.11.2016 року постійно - діючою комісією Копичинської виправної колонії УДПтСУ в Тернопільської області (№112), засудженому було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми закону у вигляді умовно-дострокового звільненню від відбування покарання, як такому, що не довів свого виправлення.
Засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання в Копичинській ВК - 112, а саме, з 01.08.2016 року по даний час працевлаштований на виробництві установи - у бригаді №86 (інструментальний цех), що підтверджується наказом №208 від 01.08.2016 року.
Як вбачається з матеріалів клопотання, особової справи засудженого ОСОБА_7 останній відбув передбачений п.2 ч.3 ст.81 КК України строк, у зв'язку з чим виникла можливість вирішення питання щодо умовно - дострокового звільнення від призначеного судом покарання.
09 листопада 2016 року рішенням постійно - діючої комісії Копичинської ВК №112 відмовлено засудженому ОСОБА_7 в умовно-достроковому звільненні, як такому, що не довів свого виправлення. Рішення комісії про відмову у застосуванні ст.81 КК України засуджений ОСОБА_7 не оскаржував. Дане рішення набрало законної сили.
При цьому, згідно матеріалів особової справи засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання допустив два порушення встановленого порядку відбування покарання, за вчинення яких накладалися стягнення у вигляді догани та попередження. Проте, одне з дисциплінарних стягнень достроково не зняте та не погашене у встановленому законом порядку.
Такі висновки адміністрації Копичинецької ВК - 112 суд бере до уваги так як вони для вирішення питання мають пріоритетне значення, оскільки саме на адміністрацію установи покладені обов'язки по виправленню і перевихованню засуджених та дослідженню їх морально - психологічних чинників, які впливають на цей процес.
Одне заохочення за період відбування покарання в Копичинській ВК №112, працевлаштування в установі та факт відбуття засудженим 2/3 строку покарання на думку суду не є підставою та достатніми при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 ..
Також одноразове заохочення не може свідчити про його виправлення.
Крім того, на переконання суду, незважаючи на те, що на час розгляду клопотання одне дисциплінарне стягнення ОСОБА_7 було вже достроково зняте, його наявність підтверджує негативну характеристику засудженого.
Враховуючи вимоги закону, встановленні обставини, позицію засудженого про те, що він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення є передчасною і не обумовлена достатніми підставами, оскільки матеріали клопотання, особової справи засудженого та інші матеріали, представлені Копичинецькою ВК 112 в своїй сукупності не свідчать про досягнення мети, передбаченої ст.50 КК України - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки передбаченої частиною 2 ст.81 КК України обов'язкової підстави умовно - дострокового звільнення засудженим ОСОБА_7 на даний час не виконано, засуджений на час звернення до суду не довів своє виправлення, а тому у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 слід відмовити.
Посилання засудженого на те, що він непогашених стягнень не має суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами особової справи, довідкою Копичинецької ВК - 112 про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_7 від 14.11.2016 року, з якої видно, що в засудженого ОСОБА_7 достроково не знято та не погашено в установленому законом порядку одне стягнення (за порушення форми одягу) від 09.11.2016 року.
На підставі наведеного та керуючись ст.81 КК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким “, ст.ст. 537, 539, 392 КПК України суд,-
Відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги через Гусятинський районний суд Тернопільської області протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим у той же строк, з моменту вручення копії ухвали.
Суддя-підпис
З оригіналом вірно
Суддя Гусятинського районного суду ОСОБА_1