Справа № 678/395/15-ц
Провадження № 22-ц/792/175/17
31 січня 2017 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого судді Купельського А.В.,
суддів: Спірідонової Т.В., Янчук Т.О.,
з участю секретаря: Кошельника В.М.
сторін: представників: апелянта - Старовєра О.В., представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою малого приватного підприємства «Фірма «МЕД» на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 3 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до малого приватного підприємства «Фірма «МЕД», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,
У грудні 2015 року ОСОБА_3, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що 20 вересня 2015 року близько 1 години 30 хв. на автодорозі М12 «Стрий-Кіровоград-Знам'янка» в смт. Летичів на перехресті вулиць 50-річчя Жовтня-Панасюка, її було травмовано автомобілем «Toyota DYNA 300 DSL», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить МПП «Фірма «МЕД», під керуванням ОСОБА_4
Внаслідок вказаних неправомірних дій позивачу спричинено матеріальну шкоду, яка виразилась у витратах на ліки та діагностичні дослідження, пошкодженні одягу, витратах на транспортування до лікарні. Крім того, позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у сильних фізичних та душевних стражданнях, у нестерпних болях від удару, стресі, безсонних ночах, порушенні звичайних нормальних зв'язків. Шкода, заподіяна відповідачем - не відшкодована.
У зв'язку з цим, після уточнення позовних вимог позивач просила суд стягнути на її користь з відповідачів матеріальну шкоду в загальній сумі 20938,50 грн., моральну шкоду в загальній сумі 90000 грн., втрачений заробіток в загальній сумі 15631 грн. та витрати на послуги адвоката в загальній сумі 2400 грн.
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 3 листопада 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з МПП «Фірма «МЕД» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 1000 грн., моральну шкоду у розмірі 49480,57 грн., втрачений заробіток у сумі 2273,60 грн., витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката в сумі 2400 грн., а разом 55154,17 грн. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 10388,54 грн., моральну шкоду в сумі 519,43 грн., а разом 10907,97 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, МПП «Фірма «МЕД» в апеляційній скарзі просить його змінити в частині стягнення з МПП «Фірма «МЕД» на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, зменшивши її до 20000 грн.
Посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач зменшила початковий розмір моральної шкоди до 90000 грн., що МПП «Фірма «МЕД» добровільно відшкодувало позивачу моральну шкоду частково в розмірі 21000 грн., що надання допомоги потерпілій було розпочато одразу після спричинення тілесних ушкоджень і дякуючи оперативності наданої допомоги, мінімізовано наслідки шкоди та страждання потерпілої.
Крім того, апелянт зауважує, що суд не врахував, що водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_3 з моменту виникнення для нього небезпеки.
На думку апелянта, суд не врахував вимоги ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якою визначено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди з МПП «Фірма «МЕД» та моральної та матеріальної шкоди з ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» не оскаржується, а отже не є предметом апеляційного перегляду.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до п.п. 8, 9. ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Як випливає з вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В пунктах 1 та 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України зазначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно п.п.9,10 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 20 вересня 2015 року водій ОСОБА_4 який керував автомобілем «Toyota DYNA 300 DSL», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить МПП «Фірма «МЕД» здійснив наїзд на ОСОБА_3, внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент заподіяння ( а.с. 5-8).
Як вбачається з пенсійного посвідчення УПФ України ОСОБА_3 є інвалідом III групи, загальне захворювання (а.с. 142).
В матеріалах справи наявні квитанції про оплату позивачем медичних препаратів, необхідність у яких виникла внаслідок ДТП (а.с. 10-13, 39 ).
Згідно гарантійного листа МПП «Фірма «МЕД» №780 від 11 листопада 2014 року підприємство підтверджує, що дійсно добровільно надало ОСОБА_3 матеріальну допомогу через карткові рахунки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в загальній сумі 18000 грн. в період з 20 вересня 2014 року по 3 листопада 2014 року для відновлення після ДТП в м. Летичеві (а. с. 37 ).
Частково задовольняючи позов, визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходив з того, що внаслідок ДТП позивач отримала тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні в момент заподіяння, внаслідок яких перенесла сильні душевні страждання та фізичний біль, було порушено звичайний ритм її життя, оскільки через сильний головний біль вже не може працювати та вести звичайний спосіб життя, стала інвалідом. Також судом було враховано, що МПП «Фірма «МЕД» добровільно відшкодувало позивачу моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у сумі 21000 грн.
З таким висновком погоджується колегія суддів Апеляційного суду.
Посилання апелянта на те, що водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_3 з моменту виникнення для нього небезпеки, не можуть бути підставою для зміни рішення, а докази про наявність грубої необережності потерпілої ОСОБА_3 в умовах виникнення та розвитку ДТП, є припущенням апелянта, адже ДТП сталась на пішохідному переході.
Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками, дорожньою розміткою, пішохідними світлофорами.
Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Доказів грубої необережності потерпілої апелянтом не наведено.
Тому, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо зміни рішення, колегія суддів Апеляційного суду до уваги не бере.
Інші доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Фірма «МЕД» відхилити.
Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 3 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: /підпис/ А.В. Купельський
Суддя: /підпис/ Т.В. Спірідонова
Суддя: /підпис/ Т.О. Янчук
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду А.В. Купельський
________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Лазаренко А.В. Категорія: 30, 32
Доповідач: Купельський А.В.